ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1397/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.09.2020 про повернення позовної заяви, прийняту суддею Волковим Р.В., м. Одеса,
у справі №916/1397/18
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест"
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ"
про стягнення 7 933 972,60 грн
У липні 2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест" звернулось з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 7933972,60 грн відсотків за користування коштами.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю сільськогосподарської продукції б/н від 04.11.2010.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 13.07.2018 відкрито провадження у справі №916/1397/18.
17.09.2020 до місцевого господарського суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору б/н від 17.09.2020 (вх.№2802/20 від 17.09.2020), в якій останній просив визнати недійсним договір про закупівлю сільськогосподарської продукції б/н від 04.11.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "МРІЯ".
Вказана позовна заява обґрунтована тим, що укладений між сторонами договір про закупівлю сільськогосподарської продукції б/н від 04.11.2010 порушує корпоративні права ОСОБА_1 , який володіє 50% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ", оскільки, укладаючи від імені товариства відповідача зазначений договір, директор останнього діяв з перевищенням повноважень.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2020 у справі №916/1397/18 (суддя Волков Р.В.) вказану позовну заяву повернуто заявникові.
Дана ухвала суду першої інстанції мотивована пропуском ОСОБА_1 встановленого процесуальним законом строку на подання у даній справі позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.09.2020 у справі №916/1397/18 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що положення Господарського процесуального кодексу України не містять обмежень щодо строків подання позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а тому викладений в оскаржуваній ухвалі висновок місцевого господарського суду про те, що звернення з таким позовом можливе лише на стадії підготовчого провадження, є необґрунтованим та таким, що порушує право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, то її перегляд за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду встановлено сторонам строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та роз'яснено сторонам та скаржнику про їх право в строк до 13.10.2020 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест" та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що остання подана з порушенням встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, а саме: після закриття підготовчого провадження у даній справі.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За умовами частин першої, п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Тлумачення наведеної процесуальної норми дає підстави стверджувати, що положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України окремо унормовано строк вступу у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, яким згідно з частиною першою цієї статті є строк до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також правила пред'явлення таких позовів, передбачені у частині п'ятій даної статті, з урахуванням якої позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, повинні відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 Господарського процесуального кодексу України.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 18.08.2020 у справі №916/1094/18.
Зазначеним спростовуються доводи апелянта про відсутність у процесуальному законі обмежень стосовно строків подання позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Колегія суддів зауважує на тому, що реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках. Визначений Господарським процесуальним кодексом України процесуальний строк для пред'явлення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами.
Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
За умовами частини першої статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
З матеріалів справи вбачається, що протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено останню до розгляду по суті на 09.09.2020, при цьому позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору б/н від 17.09.2020 (вх.№2802/20 від 17.09.2020) ОСОБА_1 подано 17.09.2020, про що свідчить проставлений на ньому штамп вхідної кореспонденції суду першої інстанції, тобто вже після закриття підготовчого провадження у даній справі.
Таким чином, апеляційний господарський суд зазначає, що ОСОБА_1 не дотримано встановленого процесуальним законом порядку пред'явлення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у зв'язку з пропуском строку для вчинення вказаної процесуальної дії, при цьому останнім взагалі не порушувалося питання щодо можливості поновлення вищенаведеного строку, відтак Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення зазначеного позову заявникові.
Стосовно доводів апелянта про те, що, повертаючи позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, місцевий господарський суд обмежив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та позбавив останнього можливості захистити свої права у встановленому процесуальним законом порядку суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема і процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху судового процесу. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Чинне процесуальне законодавство не допускає довільного, необмеженого у часі права на пред'явлення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подання такого позову, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність господарських процесуальних правовідносин, з однієї сторони, і можливість повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду з дотримання принципу процесуальної економії, з іншої.
Таким чином, право на подання позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, встановлених процесуальним законом, відтак повернення заявникові позовної заяви, поданої з порушенням вимог частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до правосуддя.
Водночас колегія суддів роз'яснює скаржнику, що повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не перешкоджає зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку, а також наголошує на тому, що право особи подати позов може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.
З огляду на викладене, враховуючи те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 18.09.2020 у справі №916/1397/18 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.09.2020 у справі №916/1397/18 - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 26.10.2020.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Поліщук