Провадження № 22-ц/803/7119/20 Справа № 203/4583/19 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
23 жовтня 2020 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_1 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»
на ухвалу Амур-Нижьодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2020 року,-
Ухвалою Амур-Нижьодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2020 року закрито провадження по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_1 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування (а.с. 76).
В апеляційній скарзі ПАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 79-83).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши справу за наявними у ній матеріалами, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Постановляючи ухвалу, суд 1 інстанції посилався на положення п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України та зазначив, що діючим законодавством України не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду вже померла та правоздатність якої на підставі ст. 25 ЦК України припинено.
Із вказаними висновками суду в повній мірі погоджується й колегія суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
З аналізу п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У ст. 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки.
Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.
Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.
Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
За змістом ч. 1 ст. 42, ст. 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
У ст. 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Частиною першою ст. 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Системний аналіз вказаних норм права, а також положень ч. 1, 2, 4 ст. 25, ч. 1 ст. 26 ЦК України та ч. 2 ст. 48 ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач - фізична особа у справі має бути живим, мати цивільну процесуальну правосуб'єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування. Відповідно до даних відділу адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області місце реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а.с. 2-6,35).
Проте, до розгляду справи по суті з'ясувалося, що на момент звернення до суду з даним позовом та відкриття провадження відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №890 від 29 січня 2015 року (а.с.66).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.06.2019 у справі № 185/998/16-ц.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки чинним цивільним процесуальним законом не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду померла.
Проаналізувавши вище викладене, врахувавши, що відповідач по справі помер ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а з позовом позивач звернувся 24 грудня 2019 року, суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що цивільне судочинство здійснюється виключно в порядку, встановленому ЦПК України, проте процесуальним законом не передбачено право особи пред'являти позов до померлої особи. При цьому позивач не позбавлений можливості пред'явити вимоги до спадкоємців померлого відповідача в порядку, передбаченому ст. 1281 ЦК України, та отримати в установленому законом порядку інформацію щодо їх кола і обсягу спадкового майна.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижьодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: