Провадження № 22-ц/803/7168/20 Справа № 185/6064/19 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
23 жовтня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року, -
У червні 2019 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном, а саме просить усунути перешкоди в користування майно шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачу ключі від трьох вхідних дверей на об'єкті незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , та майно: електричний лічильник трьохфазний «День-ніч» НІК 2303L АП ЗТ, щит силовий ЩС-0,28 кВ вимикач автоматичний 10А, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач є власником земельної ділянки та будинку за адресою АДРЕСА_1 . 21.07.2011 за зазначеною адресою позивач прописала свого онука - відповідача по справі. В 2012 році позивач за зазначеною адресою отримала дозволи та почала будівництво, в ході якого старий будинок та господарські будівлі були повністю знищені, та побудовано новий будинок, який ще не введений в експлуатацію. Відповідач став перешкоджати в будівництві, замінив замки всіх трьох вхідних дверей на об'єкті незавершеного будівництва, чим чинить позивачу перешкоди у користуванні її майном за вказаною адресою. Також відповідач забрав та не повертає майно: електричний лічильник трьохфазний «День-ніч» НІК 2303L АП ЗТ, щит силовий ЩС-0,28 кВ вимикач автоматичний 10А. З посиланням на ст. 319,321,391,387 ЦПК України просила усунути перешкоди в користуванні майном та витребувати своє майно із чужого незаконного володіння (а.с.2-3).
Рішенням у задоволенні позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном - відмовлено (а.с. 87-89).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на те, що суд 1 інстанції неправильно застосував норми ст.179 ЦК України, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 92-95).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду 1 інстанції без змін.
В запереченнях на відзив представник позивача просив рішення суду скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є власником земельної ділянки та старого будинку за адресою АДРЕСА_1 .
21.07.2011 за зазначеною адресою позивач прописала свого онука - відповідача по справі.
В 2012 році позивач за зазначеною адресою отримала дозволи на будівництво, в ході будівництва старий будинок та господарські будівлі були знищені, та побудовано новий будинок, який ще не введений в експлуатацію.
На даний час за зазначеною адресою є об'єкт незавершеного будівництва, та існує спір між сторонами щодо зазначеного будівництва, а саме справа ЄУ № 185/4160/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення вартості будівництва. Також сторонами визнано, що на день розгляду справи вхідні замки на об'єкті незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 змінені, та у позивача немає перешкод у доступі до будинку.
Судом 1 інстанції також встановлено, що ключі від знятих замків вхідних дверей на об'єкті незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 не є індивідуально визначеною річчю, тобто майном в розумінні ст. 190,179 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.
Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дії, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст.179 ЦК України).
Відповідно до положень ст.387 ЦК України предметом віндикаційного позову виступає вимога власника, який не володіє майном, до особи, яка незаконно заволоділа цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння. Отже, за віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише конкретного майна, яке було у власності особи. При цьому позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві.
Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що право власності за житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 за сторонами по справі не зареєстровано, вхідні двері на об'єкт незавершеного будівництва купував та встановлював відповідач, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію видаткової накладної № Pt-0000673 від 29.01.2015 ПП ОСОБА_3 на «Дверной блок 1,05х2500 мм, нар.усил. 2 замка Пр. Дуб Золотой (Винарит)» - 2 шт. по 4800 грн, та «Дверной блок 1,05х2500 мм, нар.усил. 2 замка Лев. Дуб Золотой (Винарит)» - 1 шт. по 4800 грн, всього на суму 14400 грн. (а.с. 65).
Щодо майна електричний лічильник трьохфазний «День-ніч» НІК 2303L АП ЗТ, щит силовий ЩС-0,28 кВ, вимикач автоматичний 10А, то в матеріалах справи відсутні докази щодо купівлі цього майна сторонами по справі.
Враховуючи вище викладене, суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та правильно зазначив, що доказів належності позивачу будинку, електричного лічильника трьохфазного «День-ніч» НІК 2303L АП ЗТ, щиту силового ЩС-0,28 кВ, вимикача автоматичного 10А, матеріали справи не містять. Ключі від знятих замків вхідних дверей на об'єкті незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 не є індивідуально визначеною річчю, тобто майном в розумінні ст. 190,179 ЦК України.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
За наведених обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи, що порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: