Провадження № 22-ц/803/8567/20 Справа № 199/6521/19 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
21 жовтня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря - Мазур Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригод
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року, -
07 серпня 2019 року ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Авангард-Інвест» на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15 липня 2011 року, у розмірі - 78907,07 грн., яка складається з: за пошкоджений автомобіль - 68380,56 грн. (93 880,56 - 25500), за проведення оцінки пошкодження автомобіля - 900 грн., витрати за проведений судово-медичний висновок - 133,25 грн., витрати на евакуатор - 1950 грн., часткова компенсація за витрати на лікування - 6843,26 грн., витрати на правову консультацію - 700 грн., а також про стягнення з ТОВ «Авангард-Інвест» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000 000 грн., про стягнення з ТОВ «Авангард-Інвест» на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 8160 грн., про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код 23510137) на користь - ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15 липня 2011 року, у розмірі - 66070 грн., яка складається з: за пошкоджений автомобіль - 25500 грн.; часткова компенсація за витрати на лікування - 40570 грн., про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 6840,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що 15 липня 2011 року о 19 год. 50 хв. робітник підприємства, керуючи транспортним засобом «ГАЗ-33023 ЗНГ» р/н НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі с. Башмачка при виїзді з прилеглої дороги на головну автодорогу «Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя» не надав перевагу у русі транспортному засобу «Хюндай- Акцент», державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача, в результаті чого виїхав на ліву смугу проїзної частини дороги та скоїв зіткнення з автомобілем позивача, автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, автомобіль не підлягає ремонту, а позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження. Водій ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом ГАЗ р/н НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди був працівником ТОВ «Авангард-Інвест»; зазначений транспортний засіб належав на праві власності ТОВ «Авангард-Інвест» та використовувався в господарській діяльності підприємства. Постановою Солонянського РВ МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 06 жовтня 2011 року було порушено кримінальну справу № 161 11297 по факту порушення правил безпеки дорожнього руху, при якому позивач отримала тяжкі тілесні пошкодження, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Згідно постанови Солонянського РВ МУ УМВС України в Дніпропетровській області від 03 листопада 2011 року позивача (післяшлюбне прізвище ОСОБА_1 ) було визнано потерпілою по кримінальній справі № 16111297. Відповідно до матеріалів кримінального провадження водію ОСОБА_2 , який на час ДТП знаходився у трудових відносинах з підприємством, було повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. У зв'язку з тим, що підозрюваний ухиляється від слідства, постановою слідчого від 31.01.2019 р. ОСОБА_2 було оголошено у розшук.
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест» позивач звертається з даним позовом про часткове відшкодування матеріальної шкоди (за пошкодження автомобіля), оскільки згідно із положеннями ст. 1194 ЦК України для повного відшкодування цієї шкоди недостатньо страхової виплати, яка у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка чинна на день ДТП), не може перевищувати ліміт відповідальності страховика у 25 500 грн. (п. 9.2 ст.9 вказаного закону).
Як зазначається позивачем при зверненні до суду вона є власником транспортного засобу «Хюндай-Акцент» р/н НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Згідно висновку спеціаліста №ZUs120312 експертного дослідження по кримінальній справі №16111297 по встановленню спричинення аварійних пошкоджень автомобілю «Хюндай-Акцент», державний номер НОМЕР_2 , складеного 28 березня 2012 року судовим експертом Мазурек А.А., матеріальна шкода, завдана власнику зазначеного автомобіля внаслідок ДТП з врахуванням амортизаційного зносу та втрати товарного виду, с технічної точки зору дорівнює 93 880 грн. 56 коп. За виготовлення вказаного висновку позивачем було сплачено 900 грн.
З приводу спричинених тілесних пошкоджень, завданих позивачу внаслідок ДТП 15 липня 2011 року, то відповідно до висновку фахівця СМЕ № 2709 від 17 серпня 2011 р. у позивача виявлені ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних рвано-забійних ран верхньої повіки лівого ока, лівої підочної області, лівої щоки, ділянки підборіддя, множинних ран лівої кисті, грудної клітки зліва, та відповідно до повторного висновку СМЕ № 69Д від 31 квітня 2016 року у позивача виявлені: рубці шкіри обличчя (повік лівого ока, підборіддя) на момент проведення комісійної судово-медичної експертизи залишаються невиправними і для їх виправлення необхідне хірургічне втручання (косметична операція).
Окрім цього позивачу встановлено, що після загоєння ран обличчя сформувалися рубці в області повік лівого ока, лівої підочної області та ділянки підборіддя. Дані рубці значних розмірів, виражені, помітні та самі по собі не зникнуть та суттєво не змінять своїх властивостей, тобто є невиправними, тобто ушкодження віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм невиправного знівечення обличчя.
За проведення експертизи та виготовлення висновку позивачем було сплачено 133 грн. 25 коп.
На лікування та медичні препарати були витрачені грошові кошти у сумі 13 643 грн. 27 коп.
25.09.2012 р. та 22.10.2012 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» позивачу були відшкодовані збитки у розмірі 10 430 грн. За підрахунком позивача сума невідшкодованих збитків за той період лікування складає 3 213,26 грн. (13 643,27 - 10 430,01).
На даний час на лікування пошкоджених в результаті ДТП зубів у зв'язку з закінченням терміну придатності (коронки опустилися, а ясна піднялись) необхідна заміна коронок, вартість яких становить 44 200 грн.
Всього, сума непокритої шкоди за лікування становить 47 413,26 грн. (44 200грн + 3 213,26 грн.).
Оскільки ліміт відповідальності страховика у відповідності до п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка чинна на день ДТП), становить 51 000 грн., відтак, загальна сума відшкодувань страховика за даним страховим випадком не може перевищувати вказаний ліміт. За підрахунком позивача сума, яку повинен відшкодувати страховик, становить 40 570 грн. (51 000 грн. - 10 430 грн.). Решту суми відшкодування за пошкодження здоров'я повинен відшкодовувати Відповідач-1 (ст. 1194 ЦК України), що становить 6 843,26 грн. (57843,26 грн. - 51 000 грн.).
У зв'язку із значним пошкодженням авто, який своїм ходом після ДТП поїхати не міг, позивач скористалася послугами евакуатора, на що витратила 1 950 грн.
В обґрунтування спричинення моральної шкоди позивач повідомила проте, що моральна шкода полягає у невиправному знівеченні обличчя, тривалому перебуванні в медичних закладах, втраті душевного спокою, постійному перебуванні у стані важкого стресу, втраті звичного режиму життя, не можливості нормально працювати протягом 7 років. Життя позивача дійсно змінилося. До ДТП позивач була вродливою дівчиною, яка мала природню красу і не застосовувала сильні косметичні засоби на обличчі. Після ДТП, отримавши механічні ушкодження обличчя, позивач стала викликати у людей посмішки, почала соромитися свого зовнішнього вигляду, деякі друзі перестали із нею взагалі спілкуватись, особливо це стосується чоловічої групи. Близькі люди, знайомі, сусіди, друзі і інші люди постійно звертають свою увагу на обличчя позивача, роздивляючись шрами; така їх увага не потрібна, оскільки доставляє тільки моральний біль та страждання через те, що позивач не може бути такою ж вродливою, як до ДТП. Розуміючи, що шрами на обличчі мають невідворотні наслідки, позивач почала користуватись сильними макіяжними засобами, щоб скрити ці тяжкі тілесні ушкодження, тоді як до ДТП вона користувалася такими засобами тільки для появи на якихось святах, а після ДТП кожного дня стала приділяти цьому увагу та знаходити додаткові зусилля і час для того, щоб нанести багато макіяжу на обличчя. Щоденний графік позивача з дня ДТП кардинально змінився, оскільки обов'язково кожний день позивач виокремлює багато часу та коштів на приведення обличчя до людського вигляду.
Враховуючи тяжкі тілесні ушкодження, завдані у ДТП внаслідок винних дій відповідача-1, глибину фізичних та душевних страждань протягом восьми років, погіршення здібностей та можливості їх реалізації, спричинених діями відповідача-1, позивач вважає, що їй було завдано моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн. ( том 1 а.с.1-8).
Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригод - відмовлено (том 2 а.с.184-187).
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким заяву позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (том 2 а.с. 193-195).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що позивач є власником транспортного засобу «Хюндай-Акцент» р/н НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( том 1 а.с. 17-18).
15 липня 2011 року о 19 год. 50 хв. ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах із відповідачем-1, керуючи транспортним засобом «ГАЗ-33023 ЗНГ» р/н НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі с. Башмачка при виїзді з прилеглої дороги на головну автодорогу «Бориспіль- Дніпропетровськ-Запоріжжя» не надав перевагу у русі транспортному засобу «Хюндай- Акцент», державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача, в результаті чого виїхав на ліву смугу проїзної частини дороги та скоїв зіткнення з автомобілем позивача, автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження (том 1 а.с. 78-89).
06.10.2011 року слідчим Солонянського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області була порушена кримінальна справа (том 1 а.с. 90); 29.01.2019 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру (том 2 а.с. 62-63) у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та 31.01.2019 р. постановою слідчого Солонянського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області досудове розслідування зупинено, оголошений розшук підозрюваного ОСОБА_2 (том 2 а.с. 64).
Постановою від 03.11.2011 р. ОСОБА_1 визнано потерпілою (том 2 а.с. 61).
Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу «Хюндай- Акцент», державний номер НОМЕР_2 становить 93 880,56 грн., що підтверджується відповідним висновком експертного дослідження по кримінальній справі (том 1 а.с. 20-38).
Відповідно до подорожнього листа №002658 вантажного автомобіля водій ОСОБА_2 виконував завдання ТОВ «Авангард-Інвест» (том 1 а.с. 68).
Згідно з висновком судово-медичного експерта №2709 (том 1 а.с. 75-77) за своїм характером черепно-мозкова травма, струс головного мозку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). Після загоєння рвано-забійних ран обличчя у ОСОБА_4 сформувалися рубці в області повік лівого ока, лівої підочної області, ділянки підборіддя. Дані рубці значних розмірів, виражені, помітні та самі по собі (з часом або рід дією нехірургічних методів лікування) не зникнуть та суттєво не змінять своїх властивостей, тобто є невиправними. Якщо слідством або судом буде признано, що вказані рубці є такими, що знівечили обличчя, то наявні у неї тілесні ушкодження згідно з пунктом 2.1.8 Правил судово-медичного визначення тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6 повинні бути віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм невиправного знівечення обличчя.
Відповідно до висновку №69-Д (том 1 а.с. 78-86 ) рубці шкіри обличчя ОСОБА_1 (повік лівого ока, підборіддя) на момент проведення комісійної судово-медичної експертизи залишаються невиправними і для їх виправлення необхідне хірургічне втручання (косметична операція). Вказані тілесні ушкодження (рубці обличчя) можуть бути розцінені, як тяжкі тілесні ушкодження, якщо буде визнано таким, що знівечили обличчя, що відповідає вимогам п. 2.1.8 Правил удово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6, та знаходяться в причинному зв'язку з рвано-забійними ранами обличчя, спричиненими 15.07.2011 р. за умов ДТП.
22.10.2012 року ОСОБА_1 звернулася до органу досудового розслідування із позовною заявою про визнання її цивільним позивачем та стягнення з ТОВ «Авангард - Інвест» матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди ( том 2 а.с. 133-134).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції виходив з того, що звернення з таким позовом в порядку цивільного судочинства можливо лише за наявності підстав, визначених ч. 7 ст. 128 КПК України (тобто особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства). Втім, підстави, передбачені ч. 7 ст. 128 КПК України при розгляді даної цивільної справи не встановлені. Звернення позивача до суду із таким позовом є передчасним.
Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним кодексом і відповідними законами України.
Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України
Правовідносини виникли між учасниками справи із відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Такий порядок визначений КПК України: за ст. 128 (ч. 1) КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.
У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Відповідно до ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.
Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
За ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Інвест», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої в результаті кримінального правопорушення, має бути поданий у порядку, визначеному ч. 1 ст. 128 КПК України (тобто у кримінальному провадженні), а звернення з таким позовом в порядку цивільного судочинства можливо лише за наявності підстав, визначених ч. 7 ст. 128 КПК України (тобто особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства). Втім, підстави, передбачені ч. 7 ст. 128 КПК України при розгляді даної цивільної справи не встановлені.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд 1 інстанції в обґрунтування відмови в задоволенні позову використав норми закону, які не діяли на момент подачі ОСОБА_1 цивільного позову в кримінальному провадженні до органу досудового розслідування, оскільки ст. ст. 61-62 КПК України, які визначають поняття цивільного позивача та відповідача у кримінальному провадженні почали діяти з 19.11.2012 року, а з цивільним позовом звернулась 22.10.2012 року, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи із положень пункту 10 розділу XІ "Перехідних положень" КПК України, яким визначено, що кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій згідно з положеннями цього Кодексу.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни судового рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: