Провадження № 22-ц/803/8433/20 Справа № 208/1866/19 Суддя у 1-й інстанції - Нельга Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
21 жовтня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря - Мазур Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, третя особа Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2020 року,-
У березні 2019 року позивачка звернулась до суду із вищезазначеним позовом, у якому просила суд визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір, ОСОБА_2 . Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті матері, позивач отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, із посиланням на те, що позивач не надала нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно, яке підлягає державній реєстрації. Водночас, надати нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно позивач не має можливості, оскільки спірна квартира спадкодавцем приватизована не була. Разом з цим, оскільки за життя її матір проживала у спірній квартирі, була в ній зареєстрована, та мала намір квартиру приватизувати, просить суд, на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», та роз'яснень, наданих у п.13 Постанови Пленуму Верховного суду №20 від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом (а.с. 3-6).
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 110-112).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального права, а також не врахування судом судової практики, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити (а.с. 116-120).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Судом 1 інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про смерть, виданого 07.05.2018 р. Заводським районним у м. Кам'янське відділом державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про народження, виданого 18.06.1987р. міськЗАГСом м. Дніпродзержинська, ОСОБА_2 є матір'ю позивачки ОСОБА_1 .
Як вбачається з наданих суду Першою Кам'янською державною нотаріальною конторою матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , 03.10.2018р. позивачка звернулась до Першої кам'янської державної нотаріальної контори із заявою для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті матері.
Постановою від 26.11.2018р. нотаріус Першої Кам'янської державної нотаріальної контори відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , посилаючись на відсутність у позивача правовстановлюючого документа на спадкове майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 , вбачається, що заповіт за життя остання не складала.
Згідно Інформаційної довідки №206447319 від 09.04.2020р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 - не зареєстровано.
Згідно відповіді, наданої 13.04.2018р. Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, останній відмовив ОСОБА_2 в оформленні приватизації квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на невідповідність загальної площі квартири, зазначеної в особовому рахунку квартири, та загальної площі, зазначеної у технічному паспорті (а.с. 14).
Згідно довідки, наданої 03.10.2018р. ТОВ «ЄРЦ КП», ОСОБА_2 була зареєстрована у вказаній квартирі у період з 24.09.1991р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Знята з реєстрації 03.10.2018р.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки право власності на спірну квартиру спадкодавець так і не набула, а тому підстави для визнання права власності за позивачем відсутні.
Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» N 1952-IV від 01.07.2004р., державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
У силу статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
В частині п'ятій пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді, наданої 13.04.2018р. Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, останній відмовив ОСОБА_2 в оформленні приватизації квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на невідповідність загальної площі квартири, зазначеної в особовому рахунку квартири, та загальної площі, зазначеної у технічному паспорті (а.с. 14).
Зважаючи на те, що спадкодавцю ОСОБА_2 за життя було відмовлено у передачі квартири в приватну власність, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , дана відмова не визнана не законною, а тому відсутні законні підстави у визнанні за позивачкою права власності.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки законом врегульовано перехід права власності на квартиру, однак в даному випадку законні підстави такого визнання відсутні, виходячи з того, що спадкодавцю за життя було відмовлено у передачі квартири в приватну власність, і дана відмова не визнана не законною.
Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи апеляційна скарга не містить, судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги слід покласти на особу, яка її подавала, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: