Провадження № 22-ц/803/8217/20 Справа № 932/5943/20 Суддя у 1-й інстанції - Яковлев Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
23 жовтня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Деркач Н.М.,
суддів: Куценко Т.Р., Макарова М.О.,
при секретарі Лященко С.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2020 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради в особі Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюка Сергія Георгійовича та Хабло Костянтина Олександровича , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора , -
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради в особі Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сакалюка С.Г. та Хабло К.О. , третя особа ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві.
Не погодившись з указаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для розгляду по суті.
При цьому апелянт зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не усунуто недоліки у позовній заяві, визначені ухвалою суду від 10 червня 2020 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не в повному обсязі усунуто недоліки в позовній заяві, визначені ухвалою суду про залишення позову без руху, а саме: не зазначено особисті дані кожного з відповідачів, їх посаду, місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, відомі засоби зв'язку, офіційної електронної пошти, зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Крім того, позивач звертається до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в порядку цивільного судочинства, однак в своїй заяві зазначає, що спір регулюють норми КАС України, що свідчить про необхідність звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України встановлено, що, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як видно з матеріалів справи, 25 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме: зазначення особистих даних кожного з відповідачів, їх посаду, місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, відомі засоби зв'язку, офіційної електронної пошти, зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Крім того, суд зазначив, що, з огляду на посилання в позовній заяві на норми КАС України, позивачу необхідно звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.
29 липня 2020 року позивач подав до суду заяву (вх. №19668) на виконання ухвали суду та додав квитанцію про сплату судового збору, а також зазначив, що спір, який виник між сторонами у справі, регулюється нормами КАС України.
З огляду на те, що позивачем на виконання ухвали суду від 10 червня 2020 року сплачено судовий збір та викладено пояснення щодо його посилань на норми КАС України, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було належних підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви.
Посилання суду на те, що ОСОБА_1 у позовній заяві не вказано особистих даних відповідачів та зміст позовних вимог щодо кожного з них не повинні бути підставою для перешкоджання у доступі до правосуддя з огляду на те, що у позовній заяві зазначено, що відповідачі Сакалюк С.Г. та Хабло К.О. є державними реєстраторами прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. При цьому, ЄДРПОУ та адреса департаменту зазначені. Що стосується окремих позовних вимог до відповідачів, то позивачем зазначено номери рішень державних реєстраторів, які він оскаржує, та додано їх до позовної заяви, що надає можливість встановити, ким саме вони винесені.
На підставі наведених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, тому вона підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Судді: Н.М.Деркач
Т.Р.Куценко
М.О.Макаров