СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03037,м. Київ, вул. Максима Кривоноса,25; тел.: (044) 249-79-26, факс:249-79-28; e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua
03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08
Провадження №6-а/760/16/20
в справі №760/9306/17
І. Вступна частина
26 жовтня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі судді Коробенка С.В. розглянув матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України від 14.06.2019, прийнятого на виконання судового рішення від 08.08.2018 в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
ІІ. Описова частина
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено частково:
-визнано протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії у встановленні причинного зв'язку поранень ОСОБА_1 , отриманих ним в Афганістані у складі Прикордонних військ КДБ СРСР, оформлену листом від 27.12.2016 за №7361;
-визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
-зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні;
-в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 зазначене рішення Солом'янського районного суду м. Києва залишене без змін.
07 липня 2020 Позивач у порядку спеціальної процедури, що встановлена статтею 383 КАС України, звернувся із відповідною заявою про постановлення окремої ухвали, якою просив:
1. Визнати протиправним рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, що оформлене протоколом №76 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019.
2. Зобов'язати Міністерство оборони України подати до Солом'янського районного суду у місячний строк з дня набрання законної сили ухвали суду звіт про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що Міністерством оборони України на виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 08.08.2018 року прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, що оформлене протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14.06.2019 №76 без врахування висновків суду, що призвело до помилкового виконання рішення суду першої інстанції.
Жодних заяв та заперечень від відповідачів не надходило.
ІІІ. Мотивувальна частина
Відповідно до положень ч. 5 ст. 383 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Тобто, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з 4 вказаної статті заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Статтею 121 КАС України визначено що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлено, що дізнавшись про порушення своїх прав Позивач звернувся з окремим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з вимогами про визнання рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №76 від 14.04.2019 незаконним, проте ухвалою від 30 квітня 2020 року провадження в цій частині було закрито у зв'язку з тим, що вирішення питання має відбуватися в порядку ст. 383 КАС України. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу від 30.04.2020 залишено без задоволення.
Відтак, звернувшись до Солом'янського районного суду м. Києва 07.07.2020 Позивач, хоч і порушив строк, передбачений ст. 383 КАС України, проте, враховуючи, що вживав заходів з метою захисту своїх прав у порядку позовного провадження, має достатні підстави для поновлення йому такого строку.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Як було зазначено раніше, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08.08.2018 Міністерство оборони України зобов'язано прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
Крім того, у згаданому рішенні суду встановлено, що 23 листопада 2016 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 року та Постанови КМ України № 975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності ІІІ групи.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду у справі №760/9306/17 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, викладене у пункті 16 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14.06.2019 №76 (затвердженого Міністром оборони України 16.06.2019). У даному рішенні зазначено, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 13.12.1986 був звільнений зі строкової військової служби з Прикордонних військ КДБ СРСР та 23.11.2016 його визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, витрати пов'язані з виплатою одноразової допомоги, мають здійснюватися Державною прикордонною службою.
Разом з тим, Міністерство оборони України не врахувало, що викладені у пункті 16 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14.06.2019 №76 (затвердженому Міністром оборони України 16.06.2019) підстави для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги вже були спростовані судовим рішенням у справі №760/9306/17, про здійснення контролю виконання якого просить позивач.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що у резолютивній частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.08.2018 зазначено про обов'язок Міноборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги і прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду. Водночас, зміст оформленого пунктом 16 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14.06.2019 №76 рішення свідчить про те, що Міністерством оборони України не були враховані висновки суду, адже підстави відмови у призначенні такої допомоги вже були визнані судом необґрунтованими.
Так, у мотивувальній частині рішення суду від 08.08.2018 зазначено, що жодним нормативно-правовим актом України не визначено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР. Саме до повноважень ЦВЛК Міністерства оборони України входить надання висновку щодо причинно-наслідкового зв'язку поранень ОСОБА_1 , отриманих ним під час служби в Афганістані. З тих же підстав протиправною є відмова Міністерства оброни України у розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової допомоги, оскільки саме Міністерство оборони України має прийняти рішення про наявність підстав для задоволення заяви Позивача про призначення йому одноразової допомоги у зв'язку з інвалідністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13.12.2018 також зазначив, що звільнення позивача з військової служби здійснено керівником Міністерства оборони - Міністром оборони, а тому усі видатки з виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності має провадити саме Міністерство оборони України, що відповідає п. 17 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975- особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Таким чином, з огляду на правовий статус Міноборони України як суб'єкта владних повноважень по відношенню до позивача, як громадянина України, який за наслідками судового захисту вправі очікувати на своєчасне та у повному обсязі поновлення порушених прав з боку державних органів, суд вважає, що оформлене пунктом 16 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14.06.2019 №76 рішення про відмову у призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги прийнято всупереч рішенню суду, яке набрало законної сили, адже не враховує викладені у такому судовому акті висновки.
Таким чином, дії Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині прийняття рішення щодо відмови у призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги без урахування висновків суду суперечать п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як вже було зазначено вище, згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 249 КАС України визначають, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення із постановленням окремої ухвали про визнання протиправним рішення комісії Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого пунктом 16 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14.06.2019 №76 (затвердженого Міністром оборони України 16.06.2019), та зобов'язання Міноборони України вжити заходи щодо усунення порушень п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги та прийняття відповідного рішення з урахуванням висновків суду.
ІV. Резолютивна частина
Керуючись статтями 78, 249, 382, 383 КАС України, суд ухвалив:
1.Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із заявою про визнання протиправним рішення Відповідача на виконання рішення суду.
2.Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним рішення про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 16 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14.06.19 76 (затвердженого Міністром оборони України 16.06.2019).
Зобов'язати Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ (третьої) групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
3.Направити окрему ухвалу Міністерству оборони України для вжиття необхідних заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства.
Про результати розгляду окремої ухвали та вжиті заходи письмово проінформувати Солом'янський районний суд міста Києва, не пізніше одного місяця після набрання ухвалою законної сили.
4.Ухвала може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складання.
Суддя: