СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/20996/18
пр. № 2/759/501/20
07 вересня 2020 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді Миколаєць І.Ю.,
при секретарі Марус А.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
третьої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя,
У грудні 2018 року ОСОБА_6 , який представнляє інтереси ОСОБА_4 на підставі довіреності, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про визнання договору удаваним, визнання права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно в порядку поділу майна подружжя.
Позов обгрунтовує наступними обставинами.
ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 . 10.07.2007 року зазначений шлюб було розірвано. За час шлюбу, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішили придбати у ОСОБА_7 3/5 частини житлового будинку та надвірних будівель та спору, по АДРЕСА_2 . Згодом 07.09.2000 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 07.09.2000 року було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_5 прийняв в дар 3/5 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_2 . Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Громовою О.П. та зареєстровано за № 3203. В подальшому, 16.10.2000 року ОСОБА_5 подарував 1/5 частини вищевказаного домоволодіння своїй неповнолітній дочці - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В липні 2018 року позивач дізналась про те, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14.08.2002 року, було встановлено, що 07.09.2000 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 уклали удавану угоду дарування житлового будинку, в частині 3/5 житлового будинку з відповідними частками надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_2 , маючи за мету приховати договір купівлі-продажу названого майна. Вказаним рішенням суду договір дарування ОСОБА_7 належних йому 3/5 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Громовою О.П. 07.09.2000 року, визнано недійсним.
Оскільки, насправді відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, який був укладений під час перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачем, а отже 2/5 частини будинку є спільною сумісною власністю подружжя, і внаслідок розірвання шлюбу позивачу має належати 1/5 частини вказаного нерухомого майна.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва відкрито провадження у даній справі та визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовнеого провадження.
Відповідачем надано відзиву не було. Від представника відповідача 17.02.2020 року надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Святошинського районного суду м.Києва від 08.06.2004 року, відповідно до якого, угоду укладену 07.09.2000 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відносно 3/5 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_2 , посвідчену приватним нотаріусом КМНО за реєстром №3203 - визнано договором купівлі-продажу та визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 21.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судове засідання 07.09.2020 року з'явилась представник позивача ОСОБА_1 , яка підтримує позов в повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позовних вимог вважаючи майно особистою приватною власністю. Третя особа ОСОБА_3 просила задовольнити позов.
Суд заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи дійшов висновку про необхідність відмови у позові з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 19.03.1988 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.66), який було розірвано 10.07.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.24).
Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до рішення Святошинського районного суду м.Києва від 08.06.2004 року угоду укладену 07.09.2000 року, між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відносно 3/5 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_2 , посвідчену приватним нотаріусом КМНО за реєстром №3203 - визнано договором купівлі-продажу та визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_2 (справа №2-306/04р., №2-956/04р.)
Представник відповідача в судовому засідання зазначає, що не вважає спільною сумісною власністю подружжя вищезазначену спірне майно, оскільки відповідно до рішення суду право власності визнано за ОСОБА_5 .
Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ст. 57 СК України визначає вичерпний перелік майна, яке є приватною власністю дружини, чоловіка.
Так, майно набуте за рішенням суду не входить переліку, який міститься в ст.57 СК України. Окрім того, вищевказане рішення суду було ухвалено відносно угоди укладеної 07.09.2020 року, тобто у період коли сторони перебували у шлюбі.
Таким, чином, суд доходить висновку, що 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_2 знаходяться у праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягаю задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 6-13,18,19,71-79,89,141,259,263,264,265,268,273,354,355 ЦПК України, ст.ст. 57,60,69,70 СК України,
Позовні вимоги ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про поділ майна подружжя, задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя, яким є 2/5 частин будинку АДРЕСА_2 , що набуто ОСОБА_5 (ІПН не відомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ) за угодою, укладеною 07.09.2000 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.09.2000 року за реєстровим № 3203, яка визнана рішенням Святошинського районного суду м.Києва 08.06.2004 року договором купівлі-продажу (справа № 2-306/04, 22956/04), визнати за ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/5 частину будинку АДРЕСА_2 позбавивши ОСОБА_5 (ІПН не відомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ) права власності на цю частку.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН не відомий, місце проживання: АДРЕСА_1 )
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю.Миколаєць