СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/5268/20
ун. № 759/17818/20
21 жовтня 2020 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, громадянина України, розлученого, працюючого на посаді керівника ТОВ «Захід Енерго трейдінг», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, затриманого в порядку ст. 208 КПК України, фактичний час затримання 07:00 год. 19.10.2020 р підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194КК України, внесеного в рамках кримінального провадження №12020100080004089 від 19.10.2020,-
20.10.2020 року до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Святошинського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , внесеного в рамках кримінального правопорушення №12020100080004089 від 19.10.2020,строком на 60 днів.
Обгрунтовуючи клопотання слідчим зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 19.10.2020, приблизно в 03.30 годині, знаходячись за адресою: м. Київ вул. Булгакова, 12-А, за попередньою змовою групою осіб, спільно із ОСОБА_8 , діючи загальнонебезпечним способом, шляхом підпалу, умисно знищив чуже майно, а саме: автомобіль марки "Фольксваген Пассат" державний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, який належить ОСОБА_9 , завдавши потерпілому матеріального збитку.
Так, ОСОБА_4 у невстановлений час та місці, домовився із ОСОБА_8 , про пошкодження чужого майна - автомобіля марки "Фольксваген Пассат" держномер НОМЕР_1 , чорного кольору.
19.10.2020, близько 03.25 год., вийшовши з будинку № 12-А по вул. Булгакова в м. Києві, направився до автомобіля марки "Фольксваген Пассат" державний номер НОМЕР_1 , який знаходився на прибудинковій території, з метою пошкодження, загальнонебезпечним способом, шляхом підпалу вказаного автомобіля.
З метою виконання свого умислу направленого на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_4 усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, загальнонебезпечний спосіб та усвідомлюючи настання тяжких наслідків, те, що внаслідок його дій можуть постраждати сторонні особи, за допомогою рідини для розпалювання багаття, здійснив підпал автомобіля марки "Фольксваген Пассат" державний номмер НОМЕР_1 , після чого пересвідчився, що автомобіль загорівся та направився в невідомому напрямку.
Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив умисне пошкодження чужого майна, вчиненого загальнонебезпечним способом, шляхом підпалу, за попередньою змовою, групою осіб, тобто своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 194 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
- протоколом прийняття заяви про вчинення злочину;
- протоколом огляду місця події;
- протоколом допиту потерпілого;
- іншими матеріалами кримінальної справи в сукупності.
Оскільки підозрюваний ОСОБА_4 зареєстрований в місті Києві з 2019 року, однак за місцем реєстрації фактично не проживає, та місце реєстрації підозрюваного є також місцем вчинення кримінального правопорушення, є всі підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , буде продовжувати вчиняти нові злочини, а також не буде дотримуватися обовязків покладених на нього умовами домашнього арешту, та буде позбавлений можливості вчасно прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду, застосування даного запобіжного засобу є також недоцільним. Тому слідчий просив застосувати запобіжний захід у вигляді триманняпід вртою.
В судовому засіданні прокурор вимоги даного клопотання підтримав та просив його задовольнити, при цьому зазначав, що стосовно підозрюваного існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та може продовжувати вчиняти інші злочини.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, надавши суду відповідне клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали та докази, дійшов наступних висновків.
19.10.2020 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, 19.10.2020 йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи, на судовий розгляд упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У рішенні у справі «Mattoccia v. Italy» від 25.07.2000 ЄСПЛ зазначив: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«в» ч.3 ст.6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
Також, судом встановлено, що органом досудового розслідування не доведено ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які б вказували на необхідність застосування такого виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою.
При цьому, слід зазначити, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, а зобов'язаний лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини «Ходорковський проти Росії», при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 9 КПК України закріплений обов'язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Положення ч. 2 ст. 8 КПК зобов'язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.
Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб'єктів владних повноважень, тобто втручання суб'єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.
Ст. 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Подане клопотання є формальним без зазначення будь-яких доводів і без посилання на докази, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти таким ризикам, а зводиться лише до припущення. Однак, слідчий та прокурор належним чином не обґрунтували і не довели в судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
При цьому слідчий суддя наголошує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Таким чином, вирішуючи питання про продовження заходу забезпечення кримінального провадження, враховуючи все зазначене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку про те, що є підстави вважати, що обрання щодо обвинуваченого такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання, працевлаштований, в даний час зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також його спробам сховатися від суду, перешкоджати кримінального провадження іншим чином, зробити інший злочин, а також, враховуючи доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає за необхідне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, поклавши на нього обов'язки, визначені ч.5 цієї статті.
Керуючись ст.ст. 42, 131-132, 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 276, 279, 309, 310, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194КК України, внесеного в рамках кримінального провадження №12020100080004089 від 19.10.2020,- відмовити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком на 60 днів до 19.12.2020 р. в межах строку досудового розслідування.
Заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобово залишати місце постійного проживання, а саме: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слiдчого СВ Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві, прокурора та суду за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання. Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ст. 139 КПК України, якщо підозрюваний, щодо якого здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виконання ухвали та контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, відповідно до ст.181 КПК України.
Строк дії ухвали до 19.12.2020 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 23.10.2020 о 09-00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1