СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 760/5726/20
пр. № 2/759/3845/20
21 жовтня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бабич Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Волошина А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -
Позивач ОСОБА_1 в лютому 2020 року звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районнрої в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17.02.2020 року позовні вимоги роз'єднано в окремі самостійні провадження (а.с. 26).
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року матеріали позовної заяви з вимогами про визначення місця проживання дитини передано за підсудністю на розгляд Святошинському районному суду м. Києва.
05.05.2020 року матеріали вказаної позовної заяви надійшли до Святошинського районного суду м. Києва згідно ухвали.
05.05.2020 року здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями Святошинського районного суду м. Києва та визначеного головуючого по справі Бабич Н.Д. (а.с.35).
Ухвалою судді від 13.05.2020 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 36-37).
Ухвалою суду від 07.09.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду (а.с.80-81).
21.10.2020 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача на підставі наявних доказів у справі.
15.09.2020 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без його участі та визнання позовних вимог в повному обсязі.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 26.10.2014 р., рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 11.06.2019 року шлюб розірвано (а.с. 8, 9).
Від зазначеного шлюбу у сторін по справі є дитина, а саме: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно з ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).
На даний час батьки неповнолітньої ОСОБА_4 проживають окремо.
Згідно з положенням ст.8 ЗУ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.
Згідно ст.150 СК України, обов'язками батьків є піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.
Відповідно до ч 2, 8, 9, 10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 конвенції).
Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Європейський суд з прав людини 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України» виніс рішення де визначив «з врахуванням інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
При розгляді справи в судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами виник із-за малолітньої дитини, яка на даний час досягла віку, як передбачено законодавством, що може бути враховано її думку з ким із батьків вона хоче проживати.
Як встановлено в судовому засіданні дитина на даний час проживає за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно висновку органу опіки та піклуванняСлужба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, вважає за доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , 2015 р.н. з матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 75-76). Позивач ОСОБА_1 працює, матеріально та житлом забезпечена, позитивно характеризується за місцем роботи (а.с.11-14).
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посилання на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Судом встановлено, що відповідач позов визнав, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим поданий позов підлягає задоволенню.
Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. ст. 141, 142 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 56, 141, 157, 160, 161 СК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 витрати по платі судового збору в розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 420 (чотириста двадцять) 40 грн.
Судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) 40 грн., що складає 50 відсотків від суми 840,80 грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 90583 від 07.02.2020 року при поданні позовної заяви у даній справі, повернути із Державного бюджету України платнику - ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Зазначити дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
Зазначити дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
Зазначити дані третьої особи: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ: 37485506, юридична адреса: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 41.
Суддя: Бабич Н.Д.