печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12550/20-ц
15 жовтня 2020 року Печерський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Литвинової І. В.,
при секретарі судових засідань Винник С. М.,
за участі представника позивача Мінко А. В.,
представника відповідача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - Яндян О. А., представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника третьої особи ОСОБА_25
розглянувши у відкритому судовому засідання у м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіра Олега Миколайовича, Покровської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженої відповідальності «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання незаконними дій державного реєстратора щодо прийняття рішення про реєстрацію, скасування рішення, скасування внесеного запису про право власності, витребування майна,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати незаконними дії державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіра О. М. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на нежитловий будинок - приміщення № 1, загальною площею 43,2 кв м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 383842087 від 24 листопада 2017 pоку, про державну реєстрацію права власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на вказаний нежитловий будинок (приміщення), скасувати внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 23565729 від 24 листопада 2017 року; витребувати від ОСОБА_1 зазначене приміщення та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що державний реєстратор Покровської РДА у Дніпропетровській області Замфір О. М. не був наділений повноваженнями щодо державної реєстрації права власності ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на нерухоме майно: нежитловий будинок - приміщення № 1, загальною площею 43,2 кв м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вчинення реєстраційних дій відбувалося в позаробочий час та на підставі недостатніх та неналежних документів, зареєстровано право власності за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на самовільно штучно створений неіснуючий об'єкт нерухомості без оцінки предмета іпотеки.
Стороною відповідача ОСОБА_1 подано до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що позов є безпідставним, позивач пропустив строк звернення до суду із вимогою про поворот виконання рішення суду від 05 квітня 2013 року на підставі постанови Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року, що не може бути виправлено поданням віндикаційного позову про витребування майна. Зміна власників нерухомого майна між фізичними особами відбувалася між близькими родичами за безоплатними правочинами, що є ознакою фраудаторних правочинів, з метою заподіяння шкоди кредитору. Всі аргументи позову є безпідставними та надуманими, з метою формування зовнішніх ознак наявності підстав позову.
ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
18 березня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
19 березня 2020 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, на виконання якої 01 квітня 2020 року позивачем подано оригінал квитанції про сплату судового збору /а. с. 83-84/.
03 квітня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження для розгляду справи у порядку загального позовного провадження /а. с. 94-95/.
Також 03 квітня 2020 року ухвалою суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщення (№ 1), літера «А» (перукарня загальною площею 43, 2 кв м), що знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані за ОСОБА_4 на праві приватної власності, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №2430210, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 34720680000, та на нежитловий будинок (приміщення) загальною площею 43, 2 кв м, розташований в АДРЕСА_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 на праві приватної власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1418344780000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /а. с. 97-98/.
26 травня 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності /а. с. 101-102/.
28 травня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 до суду подано відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, вважає позовні вимоги безпідставними /а. с. 103-142/.
28 травня 2020 року також представником відповідача подано клопотання про зустрічне забезпечення позову /а. с. 143-154/.
18 серпня 2020 року ухвалою суду клопотання про зустрічне забезпечення позову залишено без задоволення /а. с. 162, 169-170/.
18 серпня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі і призначено до розгляду по суті /а. с. 166-167/.
15 жовтня 2020 року від відповідача Покровської районної державної адміністрації до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала і просила задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - Яндян О. А. заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити.
Також заперечував проти задоволення позову представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Присутня у судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просила позов задовольнити.
Суд, заслухавши обґрунтування та заперечення сторін, думку представника третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
04 червня 2008 року позивачем та Акціонерним комерційним банком «Форум» укладено кредитний договір № 0244/08/01-Nv про надання банком кредиту у сумі 145 000, 00 доларів США на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 44, 60 кв м, жилою - 27, 00 кв м, строком по 04 червня 2033 року, із платою за користування кредитними коштами у розмірі 13 процентів річних /а. с. 13-16/.
За пунктом 2.1 кредитного договору, забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договір іпотеки двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 44, 60 кв м, жилою - 27, 00 кв м, яка буде належати ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 04 червня 2008 року між позичальником та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , посвідченим нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М. за реєстровим № 2379.
Як встановлено із змісту кредитного договору № 0244/08/01-Nv від 04 червня 2008 року ОСОБА_11 не заперечувала проти отримання її чоловіком - ОСОБА_3 кредиту у АКБ «Форум» у сумі 145 000, 00 доларів США під 13 % річних на 300 місяців /а. с. 16/.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Ніжинського міського управління юстиції Чернігівської області 06 вересня 2003 року, дошлюбне прізвище дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Ніжин Чернігівської області, - Бакланська /а. с. 119, 122-123, 124/.
03 червня 2013 року ОСОБА_11 , змінивши своє прізвище на дошлюбне ОСОБА_12 , отримала новий паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданого Ніжинським МВ УДМС України в Чернігівській області, та 12 червня 2013 року - картку платника податків на той самий реєстраційний номер НОМЕР_3 , за яким обліковувалася як платник податків за маючи прізвище ОСОБА_13 , але також на прізвище ОСОБА_12 /а. с. 120, 121, 124/.
04 червня 2008 року позивачем та Акціонерним комерційним банком «Форум» укладено іпотечний договір, посвідчений і зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокуром О. М. за № 2383, із забороною відчуження квартири до припинення дії іпотечного договору, яка зареєстрована за № 2384 /а. с. 17-21/.
09 березня 2011 року № 312 розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) переведено як виняток житлові приміщення квартири АДРЕСА_3 , в нежилі, за умови виконання пункту 2 цього розпорядження, а саме, у разі забезпечення проектування та реконструкції частини першого поверху будинку АДРЕСА_2 ) під перукарню з влаштуванням окремого входу на АДРЕСА_1 , отримання вихідних даних на проектування реконструкції об'єкта, розробки, погодження та затвердження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку; до початку виконання робіт - вирішення питання пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у встановленому порядку, у разі необхідності оформлення права користування земельною ділянкою та одержання в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт, виконання робіт згідно з Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 (із змінами та доповненнями) /а. с. 22/.
05 квітня 2013 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/4679/13-ц припинено право власності ОСОБА_3 на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (група приміщень № 1) - на перукарню, загальною площею 43, 20 кв м по АДРЕСА_4 ; визнано за ОСОБА_14 право власності на нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №1) - перукарня, загальною площею 43, 20 кв м по АДРЕСА_4 /а. с. 23-25/.
25 квітня 2013 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чернієнком В. Г. на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року у справі № 759/4679/13-ц внесено запис № 910373 про право власності ОСОБА_15 на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщення № 1) літера «А», загальною площею 43, 2 кв м, у будинку АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта 34720680000 /а. с. 114/.
Встановлено, що про обтяження нерухомого майна іпотекою за реєстраційним номером об'єкта 34720680000 не було внесено відомості /а. с. 114-115/.
09 серпня 2013 року ОСОБА_14 було подаровано ОСОБА_16 нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщення № 1) літера «А», що знаходяться у буд. АДРЕСА_5 , відповідно до договору дарування нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Похитайло О. О. та зареєстрованого за № 1382 /а. с. 125/.
Відповідно до змісту пункту 2 договору дарування від 09 серпня 2013 року нежилі приміщення, що даруються, належать дарувальникові [ ОСОБА_17 ] на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва № 2/759/3118/13 від 05 квітня 2013 року. Державну реєстрацію права власності дарувальника у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чернієнком В. Г., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер № 3357292, номер запису про право власності 910373, реєстраційний номер об'єкта 34720680000.
Встановлено, згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого міським відділом РАЦС м. Ніжин 12 липня 1974 року, що ОСОБА_18 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є донькою ОСОБА_16 , і у зв'язку із реєстрацією шлюбу 25 жовтня 1997 року змінила прізвище на ОСОБА_19 , відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Ніжинського міськвиконкому Чернігівської області /а. с. 116, 117/.
10 вересня 2013 року ОСОБА_16 подарувала ОСОБА_20 , а остання прийняла у дар нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщення № 1) літера «А», що знаходяться у буд. АДРЕСА_5 , відповідно до договору дарування нежилого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Похитайло О. О. та зареєстрованого за № 1382 /а. с. 127-128/.
10 вересня 2013 року, о 11:33:29 год., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Похитайло О. О. зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на групу нежилих приміщень з № 1 по № 6 літери «А», загальною площею 43, 2 кв м, у будинку АДРЕСА_5 , на підставі договору дарування нежитлового приміщення від 10 вересня 2013 року, посвідченого і зареєстрованого також приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Похитало О. О. за № 1579 /а. с. 34/.
Встановлено, згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданого міським відділом РАЦС м. Ніжин 16 травня 1979 року, що ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є донькою ОСОБА_16 , і у зв'язку із реєстрацією шлюбу 06 вересня 2003 року змінила прізвище на ОСОБА_13 , відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Ніжинського міського управління юстиції Чернігівської області /а. с. 118, 119/.
Нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1) - перукарня загальною площею 43, 2 кв м, що знаходиться по АДРЕСА_4 , на які Святошинським районним судом м. Києва рішенням від 05 квітня 2013 року визнано право власності за ОСОБА_21 , на момент ухвалення оскаржуваного рішення [05 квітня 2013 року] перебували в іпотеці банку. Так, згідно іпотечного договору, укладеного між АКБ «Форум» та ОСОБА_3 , предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_3 . Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 09 березня 2011 року було змінено статус квартири та переведено її у нежиле приміщення, як встановлено Київським апеляційним судом у постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 759/4679/13-ц.
Рішенням Київської міської ради III сесія VIII скликання від 20 грудня 2016 року № 704/1708 «Про уточнення назв, перейменування вулиць та провулків у місті Києві» перейменовано АДРЕСА_1 у м. Києві на вул. АДРЕСА_7
26 вересня 2017 року відбулися електронні торги через Товарну біржу «Електронні торгові системи» з продажу права вимоги за кредитним договором № 0244/08/01-Nv, укладеним з фізичною особою, забезпеченого двокімнатною квартирою, загальною площею 44, 60 кв м, жилою - 27, 00 кв м, за адресою: АДРЕСА_5 /а. с. 36-37/.
Переможцем електронних торгів 26 вересня 2017 року стало ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
10 жовтня 2017 року ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір № 775-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги банку до позичальника та іпотекодавця, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за кредитним договором та іпотечним договором, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору /а. с. 38-42, 43/.
Також 10 жовтня 2017 року між ПАТ «Банк «Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним між банком та ОСОБА_3 .
Згідно з додатком № 1 до договору № 775-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 жовтня 2017 року, договір про відступлення права вимоги поширюється на кредитний договір № 0244/08/01-Nv від 04 червня 2008 року, додаткову угоду від 30 грудня 2009 року до кредитного договору, додатковий договір від 22 березня 2010 року до кредитного договору, іпотечний договір від 04 червня 2008 року за № 2383, договір про внесення змін від 30 грудня 2009 року за № 3899 до іпотечного договору, укладені ОСОБА_3 як позичальником та Акціонерним комерційним банком «Форум» як кредитором та іпотекодержателем, правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» /а. с. 40/.
12 жовтня 2017 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» засобами поштового зв'язку направило позичальнику ОСОБА_3 вимогу / іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості у порядку ст. ст. 35, 37-38 Закону України «Про іпотеку» /а. с. 129-130, 131/.
20 жовтня 2017 року ОСОБА_3 отримано вимогу / іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості у порядку ст. ст. 35, 37-38 Закону України «Про іпотеку», відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 1660500335975 /а. с. 132/.
17 листопада 2017 року ФОП ОСОБА_22 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 1008/16 від 14 грудня 2016 року) на замовлення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» здійснено оцінку нежилого приміщення у складі: нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 43, 2 кв м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з метою визначення ринкової вартості майна /а. с. 134/. Звіт про оцінку майна від 17 листопада 2017 року зареєстрований у Фонді державного майна України за № 2460944_17112017_ZV-171117-042.
24 листопада 2017 року державний реєстратор Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфір О. М. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 383422087, а саме про реєстрацію права власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на нежитловий будинок (приміщення) № 1 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 43, 2 кв м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 1418344780000) /а. с. 44/.
Запис, який оспорюється ОСОБА_3 , про право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна 1418344780000 вчинено 24 листопада 2017 року, о 22:52:00 год., на підставі іпотечного договору (із змінами), серія та номер: п/р 2383, виданого 04 червня 2008 pоку, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М.; договору про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М., 04 червня 2008 року за реєстровим номером 2383, серія та номер: р/н 758, виданого 30 грудня 2009 pоку, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І. В.; поштові описи вкладень до цінних листів, серія та номер: б/н, видані 12 жовтня 2017 року, видавник Укрпошта; Вимога/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості, серія та номер: 1210/12; 1210/13, видане 12 жовтня 2017 pоку, видавник: ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП»; листи про відступлення права вимоги новому кредитору, серія та номер: 1210/10; 1210/11, виданий 12 жовтня 2017 pоку, видавник: ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП»; повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором від 04 червня 2008 року, серія та номер: 024408/01-Nv, виданий 12 жовтня 2017 року, видавник: сторони договору; рекомендовані повідомлення про вручення, серія та номер: б/н, видавник Укрпошта.
04 грудня 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Батова Л. Г. внесла запис про право власності № 23729440 до Державному реєстру речових прав на об'єкт нерухомого майна 1418344780000 - приміщення 1 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 43, 2 кв м, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Батовою Л. Г. за № 5304, за ОСОБА_23 /а. с. 46/.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року у справі № 759/4679/13-ц скасовано і відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_15 до ОСОБА_3 про визнання за нею право власності на нежилу будівлю літерою «Н», загальною площею 200 кв м, що розташована по АДРЕСА_6 ; припинення права власності ОСОБА_3 на вказану нежилу будівлю; визнання за ОСОБА_21 права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1) - перукарня загальною площею 43, 2 кв м, що знаходиться по АДРЕСА_4 ; припинення права власності ОСОБА_3 на вказані нежилі приміщення /а. с. 23-25, 26-33/.
10 квітня 2019 року ОСОБА_23 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, який значиться, згідно з правовстановлюваного документу як нежитловий будинок (приміщення) - площею 43, 2 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А. В. та зареєстрованого за № 451 /а. с. 111/.
За пунктами 5, 6 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10 квітня 2019 року, нерухоме майно, що відчужується, належало продавцю [ ОСОБА_23 ] на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. 04 грудня 2017 року за № 5304. Право власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, про що призваним нотаріусом Батовою Л. Г. надано Витяг № 106157308, номер запису про право власності № 23729440 та реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1418344780000.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
За частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України передбачено набуття права власності на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом, відповідно до положень частини другої статті 328 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/1608/18 від 19 травня 2020 року наголошує, що якщо право на будівлю чи споруду вже зареєстроване за визначеним суб'єктом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно правильним способом захисту порушеного права буде подання віндикаційного позову на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України. Відповідачем у такому позові слід зазначати саме суб'єкта зазначеного як власника спірного майна на момент подання позову в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_3 посилається на положення статті 387 ЦК України, а саме на своє право на віндикаційний позов як власника, з володіння якого майно вибуло поза його волею, до особи, яка незаконно ним володіє, про вилучення майна в натурі, а також на те, що оскільки постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у справі № 759/4679/13-ц скасовано перехід права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1) (в літ. А), загальною площею 43, 2 кв м, від нього до ОСОБА_21 , то право власності на майно мало бути зареєстрованим за ОСОБА_3 .
У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 роз'яснено, що поворот виконання рішення є цивільною процесуальною гарантією захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дії) відпала.
Як вбачається із заявою про поворот виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2013 року у справі № 759/4679/13-ц ОСОБА_3 не звертався.
У той же час, право власності ОСОБА_3 не може бути відновлене у порядку позовного провадження, оскільки чинним законодавством встановлено спеціальний порядок розгляду питання про поворот виконання рішення, яке було скасовано.
Отже, ОСОБА_3 не є власником нежилого приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1) - перукарні загальною площею 43, 2 кв м, що знаходиться по АДРЕСА_4 , втративши його 24 листопада 2017 року у порядку, передбаченому ст. ст. 35, 37-38 Закону України «Про іпотеку», оскільки право власності перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як до іпотекодержателя, а станом 05 квітня 2013 року [постановлення Святошинським районним судом м. Києва рішення у справі ЄУН № 759/4679/13-ц, провадження № 2/759/3118/13] вказане майно досі перебувало в іпотеці у ПАТ «Банк Форум» у вигляді квартири АДРЕСА_3 , статус якої був змінений розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 09 березня 2011 року та переведено її у нежиле приміщення, що встановлено Київським апеляційним судом у постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 759/4679/13-ц.
Вказаним судовим рішенням - постановою від 10 грудня 2018 року у справі № 759/4679/13-ц Київського апеляційного суду - також встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за вказаним іпотечним договором у АКБ «Форум» та звернула стягнення на предмет іпотеки, зареєструвавши за собою право власності. Після цього ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» відчужив вищезазначені нежилі приміщення ОСОБА_23 .
Отже, постановою від 10 грудня 2018 року встановлено, що судом було перевірено обсяг повноважень ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» як іпотекодержателя та обставини відчуження на користь ОСОБА_23 .
Частиною першою статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках, відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України.
Правові підстави, передбачені ст. ст. 387, 388 ЦК України, судом під час розгляду справи не встановлено.
У відповідності до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Позивач вказує у позовній заяві, що нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщення (№ 1), літера «А» (перукарня, загальною площею 43, 2 кв м), що знаходяться у будинку АДРЕСА_5 , належали іншій особі на праві приватної власності, яка не має жодного відношення до вищевикладених кредитних та іпотечних правовідносин, що не відповідає дійсності, оскільки, як вже встановлено ОСОБА_4 станом на 04 червня 2008 року мала прізвище ОСОБА_13 і вказала у кредитному договорі № 0244/08/01-Nv від 04 червня 2008 року як дружина позичальника ОСОБА_3 про відсутність своїх заперечень на отримання її чоловіком кредиту у АКБ «Форум» у сумі 145 000, 00 доларів США під 13 % річних на 300 місяців /а. с. 16/.
Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV.
Згідно з частиною першою ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами ст. 3 цього Закону, будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553) визначено умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Оспорюване ОСОБА_3 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 383842087 від 24 листопада 2017 pоку, про державну реєстрацію права власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на вказаний нежитловий будинок (приміщення) та оспорюваний запис про право власності № 23565729 від 24 листопада 2017 року про право власності на об'єкт нерухомого майна № 1418344780000, вчинений 24 листопада 2017 року державним реєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіром О. М., а саме про реєстрацію права власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 43, 2 кв м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 1418344780000) прийнято та вчинено відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553).
Так, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), у редакції, чинній на 24 листопада 2017 року, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Відтак, реєстрація права власності іпотекодержателя може відбуватись будь-яким повноважним реєстратором, а оскільки нотаріальна дія не вчинялася, то таким державним реєстратором не міг бути нотаріус.
Оцінка з метою визначення вартості набуття у власність була зроблена на замовлення іпотекодержателя 17 листопада 2017 року, а реєстрація відповідно до пункту 6.1 Порядку не вимагалась. Звіт оцінки майна не є правовстановлюючим документом і до обов'язкових документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності не відноситься.
Отже, суд приходить до висновку, що державному реєстратору було надано документи, встановлені пунктами 1-2 (копія письмової вимоги та докази отримання потового відправлення), а заставна за іпотечним договором не видавалась.
Суд також погоджується, з думкою сторони відповідача, що час, у який відбулась реєстрація, належить до площини організації робочого часу самого державного реєстратора і не є безпосереднім свідченням порушення з його боку законодавства.
Як вбачається з Інформації № 105742608 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 1418344780000, державний реєстратор врахував наявність повідомлень про вручення поштових відправлень особисто ОСОБА_3 , що підтверджується повідомленням про вручення від 20.10.2017 року № 1660500335975 із особистим підписом ОСОБА_3 , завіреним працівником поштового відділення.
Під час судового розгляду встановлено, що об'єкт нерухомого майна зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 24 листопада 2017 року за № 1418344780000 (нежитловий будинок (приміщення), загальною площею 43, 2 кв м, у буд. АДРЕСА_2 ) та об'єкт нерухомого майна зареєстрований 03 квітня 2013 року за № 34720680000 (нежиле приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1), загальною площею 43, 2 кв м, що знаходиться по АДРЕСА_4 , є одним і тим самим об'єктом, що не заперечувалося жодною із сторін, але друга реєстрація була проведена не у тому ж розділі, в якому була зареєстрована квартира, а з відкриттям нового розділу.
Також встановлено, що об'єкт нерухомого майна був подарований ОСОБА_14 своїй матері ОСОБА_16 , яка подарувала його власній доньці ОСОБА_24 , тобто ОСОБА_17 і ОСОБА_4 є сестрами, і зміна власників майна відбувалася між близькими родичами за безоплатними правочинами шляхом передачі і прийняття його у дар.
У відповідності до норм частини першої, третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У відповідності до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За приписами частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У відповідності до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про необґрунтованість позову і відмову у задоволенні його вимог у повному обсязі.
Судом враховуються роз'яснення, надані у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» про те, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у справі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Виходячи з норм чинного законодавства, пропуск строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог і застосовується у разі наявності порушеного права, а відсутність порушеного права само по собі є підставою для відмови у задоволенні позову.
Оскільки суд, на підставі встановлених судом обставин, що мають значення у справі, прийшов до висновку про необґрунтованість позову, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, заяву представника відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності суд відхиляє.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 61, 124, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-16, 22, 382, 387, 388 Цивільного кодексу України,
ст. ст. 12, 23 Закону України «Про іпотеку»,
ст. 1-3, 28 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,
ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 289, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіра Олега Миколайовича, Покровської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженої відповідальності «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання незаконними дій державного реєстратора щодо прийняття рішення про реєстрацію, скасування рішення, скасування внесеного запису про право власності, витребування майна.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова