печерський районний суд міста києва
Справа № 760/18466/18-ц
15 вересня 2020 року Печерський районний суд м. Києва суддя: Остапчук Т.В секретар судового засідання: Ткаченко Ю.М справа №760/18466/18-ц учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, про відшкодування шкоди,-
У вересні 2018 року до суду з Соломянського районного суду м. Києва до Печерського районного судду м. Києва надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 в обґрунтування якої останній зазначив, що у зв'язку із завданою незаконними діями судді з триразовим порушенням ст. 2,6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із замахом на життя позивача та стягнення моральної шкоди. 23.05.2017 позивачем до Апеляційного суду м. Києва була подана скарга на рішення суду 1 інстанції щодо захисту прав споживачів. Одночасно до Апеляційного суду м.Києва, та було подано клопотання про звільнення мене від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на наступних правових підставах: 1.ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав; 2.ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої позивачі звільняються від сплати судового збору через незадовільний майновий стан. Проте із двох правових підстав, визначених у вказаному клопотанні. Апеляційний суд м. Києва розглянув лише другу підставу і ухвалою по справі № 755/5301/16-ц від 06.06.2017 відмовив мені у звільненні від сплати судового збору. Оскільки суд застеріг, що в разі несплати мною судового збору апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута апелянтові, мною для забезпечення руху справи був вимушено сплачений судовий збір у сумі 9504 грн. У загальному випадку, незаконні дії судді апеляційного суду Гаращенка Д.Р. мають бути скаржені і скасовані у суді вищої інстанції. Проте, ухвали судді Гаращенка Д.Р. визначені як такі, що не можуть бути оскаржена в касаційному порядку. Лист від 28.02.2018 за підписом судді Гаращенка Д.Р. взагалі не є судовим рішенням і не може бути оскаржений з цієї причини. Таким чином, ухвали та лист судді Гаращенка Д.Р. є завершеними і самостійними процесуальними документами, які самі по собі свідчать про незаконні дії судді Гаращенка Д.Р. Позивач вважає, що діями судді Геращенка Д.Р та інших суддів які задокуменовані прийнятими ними рішеннями, мають ознаки вимагання за попередньою змовою групою осіб відповідно до ч. 2 ст. 189 КК України. У нашому випадку, вимагання характеризується з об'єктивної сторони двома взаємопов'язаними діями суддів, а саме:пред'явленням майнової вимоги у вигляді сплати судового збору; погрозою, у тому числі непрямою та закамуфльованою під «правову норму», обмежити право позивача, а саме його право на звільнення від сплати судового збору через пільги, встановлені законом для споживачів та осіб, які мають незадовільний майновий стан. Особливістю майнової вимоги при вимаганні є те, що при її пред'явленні судді не вживають самостійних активних дій, а прагнуть задовольнити своє домагання в результаті певних дій позивача, а саме у вигляді «добровільної» сплати ним судового збору. Насправді, твердження суддів, що «сума судового збору була добровільно сплачена. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року провадження у справі відкрито та вирішено розглянути справу в порядку позовного загального провадження. Ухвалою суду від 11.03.2020 року було призначено справу до судового засідання. Відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позов. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку. Судом встановлено, що позивач звернувся 23.05.2017 до Апеляційного суду м. Києва була подана скарга на рішення суду ї інстанції щодо захисту прав споживачів. Одночасно до Апеляційного суду м, мною було подано клопотання про звільнення мене від сплати судовового збору за подання апеляційної скарги на наступних правових підставах: ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав;ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої позивачі звільняються від сплати судового збору через незадовільний майновий стан проте із двох правових підстав, визначених у вказаному клопотанні. Апеляційний суд м. Києва розглянув лише другу підставу і ухвалою по справі № 755/5301/16-ц від 06.06.2017 відмовив мені у звільненні від сплати судового збору. Оскільки суд застеріг, що в разі несплати мною судового збору апеляційна скарга буде вважатися -еподаною і повернута апелянтові, мною для забезпечення руху справи був вимушено сплачений судовий збір у сумі 9504 грн. Та у зв'язку з цим позивач просить зобов'язати Державу Україну в особі Державної казначейської служби України відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями судді з триразовим порушенням ст. 2 , 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із замахом на життя позивача, у сумі 866026 (вісімсот шістдесят шість тисяч двадцять шість) гривень 00 копійок. Статтею 56 Конституції України закріплено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно ст. 12 ЦПК України Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За положеннями ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачені в частинах 1-5 цієї норми , незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання , попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду відшкодовується на загальних підставах, передбачених нормами ст.ст.1166,1167 УК України. Відповідно до абзацу 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001 , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Позивачами не надано доказів підтвердження факту матеріальної шкоди та моральних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних страждань зазнав, в якій грошовій сумі та з чого при цьому виходить. Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засідання, не обґрунтовані, не встановлено що спричинено матеріальну та моральну шкоду позивачам, та не підлягають задоволенню. Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1166, 1167 1176 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 7, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, про відшкодування шкоди - відмовити. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 Відповідач: Відповідач: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6)
Дата складання повного тексту 29.09.2020 р.
Суддя Т.В.Остапчук