Справа № 755/11009/18
"20" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Миненко В.В.
за участі
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, -
позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Свої вимоги мотивувала тим, що з відповідачем уклала шлюб 30 грудня 2005 року, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 року було розірвано. Від шлюбу мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час шлюбу на ім'я відповідача було придбано однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,60 кв. м, жилою - 18,40 кв. м, та автомобіль марки «ВАЗ 21114» д/н НОМЕР_1 . У зв'язку з чим просить визнати квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,60 кв. м, жилою - 18,40 кв. м.; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,60 кв. м, жилою - 18,40 кв. м.; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошову компенсацію належної позивачу частки у спільному майні подружжя - автомобіля марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 у розмірі 45 000,00 грн., що становить Ѕ частину вартості автомобіля.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
08 листопада 2018 року ухвалою суду клопотання представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 про призначення судової товарознавчої експертизи задовольнити повністю: призначено в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, судову товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставити таке питання: 1. Яка вартість автомобіля марки «ВАЗ 21114» д/н НОМЕР_1 станом на 13 липня 2017 року?
25 червня 2019 року ухвалою суду відновлено провадження по справі.
24 липня 2019 року ухвалою суду направлено цивільну справу № 755/11009/18 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя до судового експерта Барболюка Володимира Сергійовича для проведення судової товарознавчої експертизи, яка призначена відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2018 року по матеріалам справи та з проведенням розрахунку по середнім ринковим цінам Київського регіону для аналогічного автомобіля станом на 13 липня 2017 року.
28 жовтня 2019 року відновлено провадження по цивільній справі.
04 грудня 2019 року ухвалою суду клопотання представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволено: зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 755/17618/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності.
18 вересня 2020 року ухвалою суду відновлено провадження по справі.
20 жовтня 2020 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_1 .
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Дав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач позов не визнав. Підтримав відзив на позов та заперечення проти позову, які долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала. Пояснила, що постановою Київського апеляційного суду спірна квартира визнана особистою власністю відповідача, тому не є спільним сумісним майном. Спірний автомобіль є особистою власністю відповідача, що підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи. Просила у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
З 30 грудня 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 року було розірвано (а.с. 7, 9). Від шлюбу мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
20 жовтня 2009 року відповідачем придбано однокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,60 кв. м, жилою - 18,40 кв. м (а.с.10-11, 12).
19 квітня 2006 року відповідач придбав автомобіль марки «ВАЗ 21114» державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 14).
Позивач просила визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль марки ВАЗ 21114, державний номерний знак НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на придбання спірного майна під час перебування у шлюбі.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, в якому зазначив, що 12 жовтня 2009 року придбана квартира на кошти, які отримано відповідачем та його матір'ю від продажу особистої частини квартири, ціна якої становила 21000 грн. Різницю у сумі 1000 грн. подарувала його мати, тому квартира була оформлена на ім'я відповідача. Розписки на кошти не писали. Отже, квартира є особистою власністю відповідача. Щодо стягнення грошової компенсації Ѕ вартості автомобіля. Автомобіль частково придбаний за кошти, отримані за кредитним договором, укладеним з Акціонерним Комерційним банком «Інтербанк» 18 квітня 2006 року. До одруження мав автомобіль, який продав у 2005 році за 5000 грн. та кошти у сумі 20000 грн., які подарував його батько відповідач сплати при отриманні кредиту на автомобіль марки «ВАЗ 21114» державний номерний знак НОМЕР_1 . Вартість автомобілю у сумі 90000 грн. є завищеною. 20 жовтня 2018 року звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОАПРИ Д», згідно висновку якого вартість автомобіля становить у сумі 68 040 грн. У задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підтвердження відзиву відповідачем надано копію договору купівлі продажу 2/4 частини квартири ОСОБА_6 (а.с.53-54, 55); протокол технічного огляду транспортного засобу від 24 жовтня 2018 року (а.с.59); висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки, виконаний суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «КОАПРИ Д» від 24 жовтня 2018 року , згідно якого вартість автомобіля становить у сумі 68 040 грн.(а.с.60); лист Національного Банку України про ліквідацію Приватного Акціонерного товариства Комерційного банку «Інтербанк» та неможливість надати документі за 2006 рік по кредитній справі (а.с.191-192).
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вказано, що відповідач посилається, що отримані кошти його матір'ю ОСОБА_6 від продажу її особистої квартири було йому подаровано. Однак договір дарування грошей не складався (розписки про подарунок грошей мати не писала). Отже, договір дарування не підтверджується допустимими доказами. Твердження відповідача, що 20 000 грн. на придбання автомобіля йому подарували батьки не підтверджується допустимими доказами. Не підтверджується також витрати відповідачем особистих коштів у розмірі 5000 грн. на придбання спірного автомобіля, яку він отримав від продажу належному йому автомобіля у 2005 році. Позивач наполягає на вартості автомобіля у сумі 90 0000. Відповідачем наданий висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки, виконаний суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «КОАПРИ Д», згідно якого вартість автомобіля становить у сумі 68 040 грн. Однак у відповідача не запрошували на огляд автомобіля та у додатках до відзиву та опису вкладення в цінний лист відповідачем не долучено звіт про оцінку майна.
Відповідачем подано заперечення на позов, в якому вказано, що оцінку необхідно проводити на день припинення шлюбних відносин, а не на день проведення експертизи. Заперечує проти задоволення вимог в частині сплати компенсації через відсутність у нього коштів. Неподільні речі не можуть бути реально поділені між ним ними відповідно до часток, суд визнає ідеальнві частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у іх спільній частковій власності (а.с.165-168).
Між сторонами виник спір з приводу сімейних правовідносин, предметом доказування є доведення, що грошові кошти на придбання спірного майна є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Пунктом 5 постанови № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" передбачено, що розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, зокрема, майно, нажите подружжям за час шлюбу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК України).
Стаття 57 Сімейного кодексу України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою привальною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбанні майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є особистою приватною власністю.
Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 198-202).
Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів щодо належності йому спірного автомобіля на праві особистої приватної власності.
Оскільки спірна квартира входить до переліку майна, передбаченого ст. 57 СК України майно, що є особистою приватною власністю чоловіка, а спірний автомобіль придбано сторонами під час перебування у шлюбі, тому суд приходить висновку про задоволення позовних вимог про визнання майна спільним майном подружжя частково: визнати спільним сумісним майном ОСОБА_4 до ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 . В іншій частині слід відмовити.
Крім того, за встановлених обставин не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання за позивачем та відповідачем права власності по 1/2 частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,60 кв. м, жилою - 18,40 кв. м.
Позивач також просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки ВАЗ 21114, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошову компенсацію належної позивачу частки у спільному майні подружжя - автомобіля марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 у розмірі 45 000,00 грн., що становить Ѕ частину вартості автомобіля.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Статтею 70 Сімейного Кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Статтею 71 даного Закону передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними у натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2565цс16 вказується, що в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 Сімейного Кодексу України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Судом встановлено, що у зв'язку з неможливістю огляду та визначення вартості спірного автомобіля по справі проведено судову-товарознавчу експертизу, згідно висновку якої вартість аналогічного автомобіля марки «ВАЗ 21114» по середнім ринковим цінам Київського регіону станом на 13 липня 2017 року становить у сумі 88 871,11 грн. (а.с.134-140).
Відповідач заперечував проти визначення вартості спірного автомобіля по середнім ринковим цінам Київського регіону.
На підтвердження своїх заперечень посилався на висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки, виконаний суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «КОАПРИ Д» від 24 жовтня 2018 року, згідно якого вартість автомобіля становить у сумі 68 040 грн.
Хоча відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта не є обов'язковим для суду та не має переваги перед іншими доказами і оцінюється в їх сукупності, однак судом прийнято як такий, що узгоджується з іншими доказами у справі, а саме, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ 21114» державний номерний знак НОМЕР_1 , з якого використано відомості про марку, модель, модифікацію колісного транспортного засобу, дату виготовлення, строк експлуатації під час розрахунку вартості автомобіля по середнім ринковим цінам, та є належним доказом - висновок експертизи, яким встановлено вартість автомобіля по середнім ринковим цінам та критично сприйнято висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки, виконаний суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «КОАПРИ Д» від 24 жовтня 2018 року.
Вирішуючи питання допустимості доказів на предмет дотримання вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з дотриманням порядку збирання, представлення і дослідження доказів (іншими словами, дотримання процесуальної форми доказування), суд дійшов висновку про допустимість доказу - висновку експертизи.
Висновок експертів містить докладний опис процесу проведених досліджень та їх результатів, зазначення застосованих методів (методик) дослідження, посилання на детальний розрахунок вартості. На поставлене судом питання надано відповідь по суті, яка є повною, зрозумілою, вичерпною та науково обґрунтованою.
Позиція відповідача, що оцінку необхідно проводити на день припинення шлюбних відносин, а не на день проведення експертизи, тобто розгляду справи не ґрунтується на законі.
Щодо запропонованого відповідачем у запереченнях способу поділу майна - визнання ідеальних часток подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишення майна у іх спільній частковій власності, суд вважає таке.
Зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет спору, із приводу якого було подано позов, судом визнано належним способом захисту прав позивача як співвласниці автомобіля поділ автомобіля між подружжям з урахуванням його вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні, яке передати одному з подружжя, з присудженням другому компенсації вартості, що є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
За загальним правилом, визначеним ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З урахуванням викладеного, засад рівності часток сторін при поділі спірного майна подружжя, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя задовольнити частково: визнати спільним сумісним майном ОСОБА_4 до ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 . Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 . Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 в натурі, стягнувши з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , 1/2 частину вартості автомобіля у розмірі 44 435 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 56 коп. В решті позовних вимог відмовити.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 050,00 грн. відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом. Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
З урахуванням викладеного суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1525 грн. 00 коп. (3050,00 грн. :2).
Керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 63, 69, 70, 71 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 16,319, 321,358, 368 ЦК України, п.п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», п. 5 постанови № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_4 до ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 .
Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1 в натурі, стягнувши з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , 1/2 частину вартості автомобіля у розмірі 44 435 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 56 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 525 (одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 жовтня 2020 року.
Суддя Н.Є.Арапіна