Справа № 755/9301/20
"17" серпня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Дзюба О.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення АПР18 № 351058 від 20 червня 2020 р. ОСОБА_1 20.06.2020 року о 20 годині 07 хвилин в м. Києві по вул. Жмаченка, 18, неналежним чином виконувала батьківські обов'язки по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, зазначивши, що дана подія мала місце в парку «Перемоги» в м. Києві, дитина дійсно загубилася, поліцію було викликано матір'ю для сприяння в пошуку дитини, також ОСОБА_1 зазначила, що батьківські обов'язки виконує належним чином.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 251 КУПАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх не відповідністю нормам ст. 256 КУпАП, положенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853), надалі - Інструкції) та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При наданні оцінки протоколу про адміністративне затримання, то даний доказ у розумінні ст. 251 КУпАП суд визнає не належним, оскільки останній, ніяким чином не підтверджує та/або не спростовує наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Враховуючи зазначені обставини, суддя вважає вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності у спосіб, що визначений законодавством, не доведеною.
Виходячи із вищезазначеного, суддя, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. ч.1 ст.173, ст. 185, 247, 251, 252 КУпАП суддя, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.А.Дзюба