ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13654/20
провадження № 3/753/6299/20
"21" жовтня 2020 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого на посаді водія в ТОВ «Еліт Україна», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 , 28.07.2020 року, об 11 год. 40 хв., рухаючись по вул. Затишна, 7-Б у м. Києві, в порушення вимог п. 2.9 а) ПДР, керував автомобілем «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, проводився у лікаря-нарколога у Київській міській наркологічній клініці «Соціотерапія», відповідно до висновку якого водій ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння.
В суді ОСОБА_1 свою провину не визнав, зазначивши, що в день проведення огляду в наркотичному сп'янінні він не перебував, оскільки напередодні нічого не вживав, а виявлені в його організмі наркотичні речовини є нічим іншим як залишками. Зважаючи на викладене просив провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кучерявий Д.Й., вказуючи на такі ж обставини, просив закрити провадження на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП. При цьому також посилався на те, що ОСОБА_1 ніби-то пропонувалося пройти огляд на місці за допомогою приладу «Драгер». Крім того посилався на відсутність правових підстав для притягнення його підзахисного до відповідальності, а саме відсутність факту відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та не вилучення посвідчення водія.
Вислухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кучерявого Д.Й,, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно зі ст. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук та звужені зіниці очей, що не реагують на світло.
При цьому посилання сторони захисту на те, що огляд ОСОБА_1 спочатку проводився за допомогою технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, повністю спростовується положеннями п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452/735, відповідно до якого, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Таким чином порядок проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння чітко врегульований чинним законодавством, і можливості перевірки стану наркотичного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» Законом не передбачено.
Згідно висновку лікаря-нарколога щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння від 01.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 28.07.2020 року перебував у стані наркотичного сп'яніння (канабіноїди).
Крім того судом було витребувано акт медичного огляду, проведеного 28.07.2020 року відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що при огляді у останнього було виявлено клінічні ознаки наркотичного сп'яніння, які внесені у пункти 10-14 Акта, та відповідають клінічним ознакам, зазначеним у розділі F12.0 глави V Психічні та поведінкові розлади Міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду (МКХ-10) та у пункті 4 розділу І Інструкції, на підставі яких ОСОБА_1 було встановлено діагноз «Стан сп'яніння внаслідок вживання канабіноїдів». Лабараторне дослідження, результат № 1825, у зразку біологічного середовища (сечі) ОСОБА_1 виявило марихуану (канабіноїди).
Посилання сторони захисту з приводу того, що лікарем було проігноровано зазначену у листі вимогу суду стосовно кількості виявленої наркотичної речовини та чи могла ця кількість вплинути на увагу та швидкість реакції водія також є неспроможними, оскільки як вбачається із листа за № 936 від 19.10.2020 року, отриманого у відповідь на вказаний запит, відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 152/735, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння, а не встановлення кількості виявленої наркотичної речовини, що спричинила стан сп'яніння, що свідчить про те, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проведено відповідно до процедури проведення такого огляду.
Сукупність викладених доказів, що були ретельно досліджені в ході судового розгляду, дає безсумнівні підстави зробити висновок про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не зважаючи на заперечення останнім своєї вини, підтверджена в повному обсязі, а твердження ОСОБА_1 про те, що в наркотичному сп'янінні він не перебував, оскільки напередодні нічого не вживав, а виявлені в його організмі наркотичні речовини є нічим іншим як залишками, є обраною позицією захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене.
Також неспроможними є посилання сторони захисту з приводу не вилучення посвідчення водія, оскільки як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, на час зупинки ОСОБА_1 , посвідчення водія у останнього уже було вилучене і останній мав тимчасовий дозвіл на право керування № НОМЕР_2 .
При цьому відсутність даних про дотримання працівниками поліції вимог щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не свідчить про відсутність його вини у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Враховуючи особу правопорушника, та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього штраф у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 грн. 40 коп.
Строк позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів обчислювати з дня винесення постанови про позбавлення цього права, у разі ухилення від здачі документа, що посвідчує право керування транспортними засобами - з моменту примусового вилучення такого документу.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Крім того, роз'яснити, що після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, вилучене посвідчення водія повертається після успішного складання іспитів на право керування транспортним засобом.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя