Справа № 426/7185/20
іменем України
26 жовтня 2020 року м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
за участі секретаря судового засідання Чернишової О.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Сватове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерне товариство «Українська залізниця», Першої Сватівської державної нотаріальної контори про скасування заборони, -
встановив:
21 серпня 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерне товариство «Українська залізниця», Першої Сватівської державної нотаріальної контори про скасування заборони.
Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року позову було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.
На виконання вказаної ухвали 11 серпня 2020 року від позивача надійшла заява разом з уточненою позовною заявою та додатками.
Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 02 жовтня 2020 року на 10.00 год.
У вказане підготовче засідання позивач не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.37).
Підготовче засідання було відкладено на 26 жовтня 2020 року на 10.00 год.
Однак, і 26 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.47).
Отже, позивач двічі підряд не з'явилась до суду для участі у розгляді справи, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, причин неявки не повідомила, заяв чи клопотань від неї не надходило.
Також, у своїй заяві про відкриття провадження від 11 вересня 2020 року (а.с.19) позивач зазначила, що постанову про відмову Першої Сватівської державної нотаріальної контори про зняття заборони на майно вона надасть безпосередньо до судового засідання.
Частина перша статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зміст цієї норми закону свідчить про те, що вона є загальною відносно інших частин вказаної статті, де передбачені інші наслідки нез'явлення учасників справи.
Так, згідно частини п'ятої статі 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Наведена норма закону передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності позивача або його представника тільки за умови, якщо від нього надійшла відповідна заява, та подання цієї заяви не перешкоджає розгляду справи по суті за відсутності позивача чи його представника.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Таким чином, враховуючи, що позивач двічі підряд в судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило, суд вважає, що є усі підстави для застосування наслідків неявки позивача до суду, передбачених ч. 5 ст. 223 ЦПК України, тому позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України слід залишити без розгляду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 223, 257-260 ЦПК України, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерне товариство «Українська залізниця», Першої Сватівської державної нотаріальної контори про скасування заборони - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Ю.В. Крива