Справа № 415/5408/20
Провадження № 2-а/415/378/20
26 жовтня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,
за відсутності учасників справи.
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом представника позивача - адвоката Доброреза Віталія Вікторовича (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Волновецького Олександра Юрійовича (місцезнаходження: вул. Штейгерська, буд. № 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Ф. Ернста, буд. № 3, м. Київ, 03048) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Представник позивача звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ДП18 № 816730 від 06 серпня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 серпня 2020 року інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Волновецький Олександр Юрійович за результатами розгляду адміністративної справи виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 816730 за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач зазначає, що не порушував Правила дорожнього руху України, а постанова винесена з порушенням вимог законодавства та підлягає скасуванню. Оскільки, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, він виявив бажання скористатись правовою допомогою адвоката, однак йому було відмовлено, після цього, за відсутності доків та повного з'ясування обставин справи його було притягнуто до відповідальності. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач окрім відеозапису з нагрудної камери та відео реєстратора Xiaomi не долучив інших доказів.
Щодо порушень ч. 1 ст. 126 КУпАП позивач вважає, що непред'явлення відповідачем будь-яких доказів, які б у відповідності до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» слугували б підставою для перевірки документів, вимога відповідача пред'явити реєстраційні документи на транспортний засіб є незаконною, внаслідок чого позивач не зобов'язаний був виконувати дану вимогу, і в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Також позивач, вважає, що відповідач здійснив розгляд справи з порушенням процедури, передбаченої КУпАП.
Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. від 28 серпня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції.
Копії ухвали від 28 серпня 2020 року було направлено позивачу та відповідачу та третій особі в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України.
07 вересня 2020 року на адресу Лисичанського міського суду Луганської області від відповідача надійшло клопотання в якому він заперечив проти позовних вимог позивача та долучив до матеріалів диск з відеозаписом, просив справу розглянути без його участі.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи останній був повідомлений належним чином.
Представник третьої осіб до суду не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, копію позовної заяви з додатками отримав, заяв та (або) клопотань суду не надав.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень статті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Станом на дату розгляду справи, відповідач та третя особа не скористались своїм процесуальним правом на подачу до суду відзиву або заперечення на адміністративний позов у строки, визначені судом в ухвалі про відкриття провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти їх на відповідність усім зазначеним вимогам, надаючи оцінку мотивам та підставам, які були покладені в основу такого рішення.
Згідно оскаржуваної постанови ДП18 № 816730 від 06 серпня 2020 року на водія ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративних порушень, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП; в постанові щодо складу правопорушення зазначено наступне:
06 серпня 2020 року о 10 годині 51 хвилині за адресою: кв. 40 років Перемоги біля буд. № 15 у м. Лисичанську Луганської області, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не дав дорогу пішоходу який переходив проїжджу частину на яку він повертав, чим порушив п. 16.2 Правил дорожнього руху України та не пред'явив для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 Правил дорожнього руху України, а саме посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху України за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
В графі № 8 «до постанови додається» зазначені докази - відео з бодікамери DSJ-X300153-BB0153; DSJ-X300097-BB0097 та відеореєстратора Xiaomi.
Розглядаючи справу по суті, суд робить наступні висновки.
Щодо процедури: у даному випадку розгляд справи відбувся на місці зупинки транспортного засобу, протокол не складався. Такі дії відповідача не суперечать вимогам КУпАП, та не оскаржуються позивачем.
З оскаржуваної постанови вбачається, що підставою зупинки ОСОБА_1 стало вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення правил проїзду перехресть.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона правопорушення, полягає у порушенні правил проїзду перехресть. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю як умислу так і необережності. Суб'єкт адміністративного проступку - водій транспортного засобу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІ визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VІІ надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідач надав диск з відеозаписами з бодікамер DSJ-X300153-BB0153 та DSJ-X300097-BB0097.
З постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серія ДП18 № 816730 від 06 серпня 2020 року вбачається, що згідно приписів ст. 283 КУпАП, в ній містяться відомості про технічний засіб, яким здійснювався відеозапис під час встановлення правопорушення та накладення адміністративного стягнення, а тому надані відеозаписи вважається належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Переглянувши, надані відповідачем, відеозаписи судом встановлено, що доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП не надано, ним зафіксований лише розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Інших доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за порушення п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса.
Згідно з п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідач, як уповноважена особа підрозділу Національної поліції на яку покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, мав право вимагати у позивача пред'явлення посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
При цьому зі змісту позовної заяви та із відеозапису, доданого відповідачем вбачається, що позивач в порушення вимог ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» п. 2.4 «а» ПДР не пред'явив на вимогу поліцейського для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
З цього приводу, згідно з вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує також правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17, за змістом якої Верховний Суд наголосив, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Довід позивача, про відсутність обов'язку пред'явити документи, передбачені п. 2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не пред'явить будь-яких доказів які б стали підставою для перевірки документів, не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.
З переглянутих відеозаписів встановлено, що відповідач неодноразово просив позивача надати для перевірки посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування, на що останній зазначав, що не бачить підстав для їх надання.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є доведеною.
У зазначеній постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17 Верховний Суд вказав на те, що стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт притягнення до адміністративної відповідальності за інші порушення Правил дорожнього руху України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Докази, надані відповідачем, в повній мірі підтверджують скоєне позивачем адміністративне правопорушення, а також підтверджують, що відповідач діяв правомірно, на підставі та у межах повноважень при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому оскаржувана постанова прийнята за наявності достатніх для цього підстав.
Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що поліцейський не дотримався процедури розгляду адміністративної справи, передбаченої ст.ст. 278, 279 КУпАП, та порушив його право на правову допомогу. Дослідивши вказані відеозаписи, суд встановив, що відповідач, зупинивши транспортний засіб позивача, назвав причину зупинки, представився, під час розгляду справи роз'яснив позивачу його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, клопотання позивача про ознайомлення з доказами було задоволено, клопотання про необхідність скористатись правовою допомогою адвоката також розглянуті відповідачем, ОСОБА_1 два рази телефонував захиснику, клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та скасування постанови у частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. В решті позов задоволенню не підлягає у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд не вбачає підстав для застосування вимог ч. 4 ст. 268 КАС України щодо зміни заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено, адже в даному випадку стягнення накладене в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, то судові витрати мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції як юридичної особи та головного розпорядника бюджетних коштів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 210,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 139, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України,
Позов представника позивача - адвоката Доброреза Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Волновецького Олександра Юрійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 06 серпня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 816730 у частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також закрити провадження по справі в цій частині.
В іншій частині постанову від 06 серпня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 816730 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. № 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 210 (двісті десять) гривень 20 копійок.
На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.Ю. Луньова