Справа № 415/3048/20
Провадження № 2-а/415/297/20
23 жовтня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Калмикової Ю.О.,
за участю секретаря Кравченко О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю відповідача Воронька Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 2 роти 4 Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Воронька Богдана Вікторовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Описова частина
Зміст позовних вимог
До Лисичанського міського суду Луганської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 2 роти 4 Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Воронька Богдана Вікторовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що з 16.09.2019 за розпорядженням міського голови № 177-к від 16.09.2018 р. позивач - ОСОБА_1 призначений директором комунального підприємства «Лисичанський Шляхрембуд».
29.04.2020 року у відношенні нього інспектором взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Луганській області лейтенантом поліції Вороньком Богданом Вікторовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 542229 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 гри. У пункті 6 постанови зазначено: що «28.04.2020 року о 15 год. 40 хв. в м. Лисичанськ по вулиці Машинобудівельників, будучи посадовою особою, а саме: директор КП «Лисичанський Шляхрембуд» не вжив заходів щодо ліквідації ямковості (2.6x1,3x0,12; 2,7х1,3х0,15; 3х0,3х0,1) на проїзній частині дороги вулиці, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг п. 3.1.2 ДСТУ 3587-97, ст. 9 ЗУ «Про дорожній рух» та п.п. 1.5 ПДР України, не забезпечив безпечних та комфортних умов дорожнього руху.
Позивач зазначив, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення сержантом поліції - Воронько Богданом Вікторовичем відповідно до ст. 280 КУпАП не з'ясовані всі обставини, які мають значення для правильного вирішення даної справи. Тому, притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, є незаконним, необґрунтованим, недоведеним, а Постанова серії ДП18 №542229 від 29.04.2020 такою, що не відповідає обставинам справи, винесеною з порушенням прав позивача та чинного законодавства, тому підлягає скасуванню з наведених нижче підстав.
Так, з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Основним чинником для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, вина (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність. Діяння повинно бути винним, а саме суб'єктивна сторона складу правопорушення характеризується умислом або необережністю. Адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, шли, особа, яка його вчинила усвідомлювала його протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх, або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визначається вчиненим з необережності, коли, особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна і могла їх передбачати. Вважаю, що в моїх діях відсутній склад правопорушення, оскільки відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Додатково пояснює, що згідно з Статутом КП «Лисичанський Шляхрембуд» є комунальним підприємством, засновником якого є Лисичанська міська рада (Власник).
Відповідно до п. 2.2. Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 154 від 23.09.2003 р. (далі - Наказ № 154) підприємство, як балансоутримувач, власними силами забезпечує належне утримування та ремонт об'єктів благоустрою.
Але, статтею 41 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст здійснюється за рахунок місцевих бюджетів. Тобто, власник об'єктів комунальної власності, у т.ч., місцевих автодоріг, в даному випадку - Лисичанська міська рада, як головний розпорядник бюджетних коштів, за поданням балансоутримувача, щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єктів благоустрою на наступний рік та передбачає кошти з місцевого бюджету на виконання цих заходів (п. 2.3. Наказу № 154).
Таким чином, підприємство здійснює утримання доріг та інших об'єктів благоустрою у тому числі і автомобільних доріг в межах бюджетних асигнувань, виділених на ці цілі власником міських об'єктів благоустрою, а саме: Лисичанською міською радою.
З огляду на вищезазначене, утримання підприємством автошляхів міста Лисичанська в належному стані, в тому числі, усунення аварійності на дорогах - проведення ямкового ремонту, не залежить від діяльності самого підприємства, а залежить від обставин, таких як: насамперед це - наявність бюджетних асигнувань на ці цілі, а також затверджених планів робіт (замовлень Власника автомобільних доріг міста на проведення таких робіт).
У зв'язку з цим, вважає, що Відповідачем, у порушення вимог ст. 77 КАС України не надано жодних, доказів того, що позивач, як директор КП «Лисичанський Шляхрембуд», повинен був вжити заходи та не вжив їх для ліквідації ямковості по вулиці Машинобудівельників в місті Лисичанську.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що постанова від 29.04.2020 року по справі про адміністративне правопорушення відносно нього є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, атому підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, просив суд визнати незаконною та скасувати постанову поліцейського взводу № 2 роти № 4 УПП в Луганській області сержанта поліції Воронька Богдана Вікторовича серії ДП18 № 542229 від 29.04.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, провадження по адміністративній справі - закрити, відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Доводи особи, яка подала позов
Позовна заява мотивована тим, що позивач вважає, що відповідач протиправно виніс щодо нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Заперечень з боку відповідача до суду не надходило.
Надходження позовної заяви та інших заяв до суду
26.05.2020 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/3048/20 було відкрито провадження у цій адміністративній справі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердив факти, викладені в позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити, постанову серії ДП18 № 542229 від 29.04.2020 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В судовому засіданні відповідач інспектор Воронько Б.В. заперечував проти задоволення позову, вважає постанову серії ДП18 № 542229 від 29.04.2020 року законною, а в діях відповідача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Вислухавши позивача, відповідача, дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 542229 від 29.04.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.04.2020 року о 15 годині 40 хвилин в м. Лисичанську по вулиці Машинобудівельників, будучи посадовою особою, а саме: директором КП «Лисичанський Шляхрембуд», не вжив заходів щодо ліквідації ямковості (2.6x1,3x0,12; 2,7х1,3х0,15; 3х0,3х0,1) на проїзній частині дороги вулиці, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг п. 3.1.2 ДСТУ 3587-97, ст. 9 ЗУ «Про дорожній рух» та п.п. 1.5 ПДР України, не забезпечив безпечних та комфортних умов дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Згідно з розпорядженням міського голови № 177-к від 16.09.2019, ОСОБА_2 призначено з 16.09.2019 року на посаду директора комунального підприємства «Лисичанський Шляхрембуд».
Згідно з контрактом з керівником підприємства, що перебуває у комунальній власності Лисичанської міської ради від 16.09.2019 р., ОСОБА_1 призначається на посаду директора комунального підприємства «Лисичанський Шляхрембуд» на термін з 16 вересня 2019 року по 31 грудня 2020 року.
Згідно з Статутом КП «Лисичанський Шляхрембуд» (нова редакція), затвердженого наказом управління власності Лисичанської міської ради № 81 від 15.02.2008 року, метою діяльності Підприємства є задоволення громадських потреб у послугах по ремонту та благоустрою автомобільних шляхів (п.2.1).
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 542229 від 29.04.2020 року протиправною, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії ДП18 № 542229 від 29.04.2020 року, посилаючись на відсутність складу адміністративного правопорушення, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Мотивувальна частина
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так відповідачем на доказ правомірності свого рішення надано акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 28.04.2020 року зі схемою до нього та фото, на які є посилання в п. 7 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 542229 від 29.04.2020 року.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Втім, як убачається з постанови, що оскаржується позивачем серії ДП18 № 542229 від 29.04.2020 року, в пункті 7 є посилання на фото, але, відповідно до вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП, відповідачем не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото, а отже таке фото не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення правопорушення (Постанова Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а).
Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Інших доказів на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, відповідачем не надано.
Акт обстеження від 28.04.2020 не може слугувати однозначним доказом винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 283 КУпАП.
Слід зауважити, що в акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 28.04.2020 року зі схемою до нього, є посилання на свідків, які підписали даний акт, втім, відповідачем не було заявлено клопотання про допит свідків в судовому засіданні.
Отже, відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів правомірності свого рішення, а саме: постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 542229 від 29.04.2020 року.
Отже, судом встановлено, що на підтвердження факту порушення позивачем п. 3.1.2 ДСТУ 3587-97 та ст. 9 «Про дорожній рух» та п.п. 1.5 ПДР України, відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 542229 від 29.04.2020 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського взводу 2 роти 4 Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Воронька Богдана Вікторовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу 2 роти 4 Управління патрульної поліції в Луганській області сержанта поліції Воронька Богдана Вікторовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити повністю.
Скасувати постанову поліцейського взводу № 2 роти № 4 УПП в Луганській області сержанта поліції Воронька Богдана Вікторовича серії ДП18 № 542229 від 29.04.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, провадження по адміністративній справі - закрити.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники судового розгляду:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: інспектор взводу 2 роти 4 Управління патрульної поліції в Луганській області сержант поліції Воронько Богдан Вікторович, місце роботи: буд. 8, вул. Штейгерська, м. Лисичанськ, 93100, Луганська область, Україна.
Повний текст судового рішення складено 23.10.2020.
Суддя Ю.О. Калмикова