Справа № 415/5039/20
Провадження № 2-а/415/360/20
26 жовтня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Луньової Д.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,
за відсутності учасників справи.
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до заступника командира взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції майора поліції Нестерцова Дмитра Андрійовича (місцезнаходження: вул. Штейгерська, буд. № 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Ф. Ернста, буд. № 3, м. Київ, 03048) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності та скасувати постанову серії ДП18 № 525399 від 31 липня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31 липня 2020 року відповідачем винесена постанова серії ДП18 № 525399 за порушення п.п. 29.1 «б», 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 125 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Позивач заперечує вчинення ним адміністративних правопорушень та зазначає, що на законних підставах користувався транспортним засобом який мав відповідні реєстраційні знаки іноземної реєстрації та наліпку на лобовому склі держави-реєстратора.
Також, позивач наголошує на відсутності у відповідача підстав для перевірки документів, передбачених п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху України.
Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. від 20 серпня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції.
Копії ухвали від 20 серпня 2020 року було направлено позивачу, відповідачу та третій особі в порядку, передбаченому ст. 268 КАС України.
07 вересня 2020 року на адресу Лисичанського міського суду Луганської області від відповідача надійшло клопотання в якому останній заперечив проти позовних вимог позивача та просив справу розглянути без його участі. Долучив до матеріалів диск з відеозаписами та копію постанови серії ДП18 № 525399.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи останній був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленню про вручення поштового відправлення.
Представник третьої особи до суду не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, копію позовної заяви з додатками отримали, заяв та (або) клопотань суду не надали.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно оскаржуваної постанови ДП18 № 525399 від 31 липня 2020 року на водія ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення ст. 125 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП; в постанові щодо складу правопорушення зазначено наступне.
23 липня 2020 року о 15 годині 24 хвилини за адресою вул. Малиновського біля буд. № 4 у м. Лисичанську, водій, керуючи транспортним засобом на іноземній реєстрації не мав розпізнавального знаку держави на задньому лобовому склі та при перевірці документів не мав при собі діючого полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим останній порушив п. 29.1 «б» та п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 125 КУпАП та ч.1 ст. 126 КУпАП. Стягнення накладено з урахуванням ст. 36 КУпАП.
В графі "до постанови додаються" зазначено «відео з бодікамери DSJX300055_BB0055, DSJX300041_BB0041 та відеореєстратор Xiaomi, довіреність, повідомлення, посвідчення учасника бойових дій».
Розглядаючи справу по суті, суд робить наступні висновки.
Щодо процедури: у даному випадку розгляд справи відбувся в Управлінні патрульної поліції Луганської області, оскільки, позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи та участь у розгляді адвоката, дані дії відповідача не суперечать вимогам законодавства та не оскаржуються позивачем.
Щодо суті правопорушення суд зазначає. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При накладенні адміністративного стягнення посадова особа відповідно до вимог ч. 3 ст. 33, ст. 34, ст. 35 КУпАП повинна врахувати характер і тяжкість порушення, особу порушника, конкретні обставини вчинення порушення, зазначити докази на підтвердження складу правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, зокрема, повинна бути обґрунтованою, в ній має бути викладено обставини порушення, а також докази. У разі заперечень водія - мають містити відомості про його позицію (пояснення, заперечення, тощо).
Згідно вимог КУпАП до порядку притягнення до адміністративної відповідальності, доказування наявності підстав для притягнення до відповідальності , а також наявність події та складу адміністративного правопорушення покладається на посадову особу.
Згідно приписів КАС України саме суб'єкт владних повноважень (відповідач) зобов'язаний довести наявність події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача).
Постанова відносно позивача винесена за порушення ст. 125 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Стаття 125 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу та її порушення тягне за собою попередження.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до положень п. 21.2, п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат) який пред'являється посадовим особам відповідних підрозділів Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод та органам Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України, на їх вимогу.
Згідно з п. 1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Позивач надав суду копію посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 22 червня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України (а.с. 7).
Дослідивши відеозаписи з бодікамер DSJX300055_BB0055, DSJX300041_BB0041 надані відповідачем, суд встановив, що 23 липня 2020 року, позивач, керуючи автомобілем марки Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_3 пред'явив поліцейському посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2014 року № 7-рп/2014 згідно з п. 13.1 ст. 13 в аспекті конституційного звернення положення пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-IVзі змінами необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам І групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди тощо).
Відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху України, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач керував транспортним засобом, що належить на праві власності іншій особі. Проте, при собі позивач мав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке надав для перевірки відповідачу. Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 керував автомобілем на законній підставі тому, відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Щодо правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП України суд зазначає, що вина позивача в порушенні Правил дорожнього руху України повинна доводитись належними доказами, обов'язок збирання яких в адміністративному судочинстві покладається на відповідача.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідач надав суду відеозаписи DSJX300055_BB0055, DSJX300041_BB0041 на яких зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення. Відповідачем не надано належних та достатніх доказів порушення позивачем п. 29.1 «б» КУпАП.
Суд також враховує, що закон встановлює принцип презумпції невинуватості особи, що притягається до відповідальності і відповідно принцип правомірності дії такої особи, поки у встановленому законом порядку не доведено його вину. Оскільки суду не надані відповідні докази, і не спростовані твердження водія, які б мали бути перевірені посадовою особою і спростовані, а також виходячи з принципу презумпції невинуватості, - суд робить висновок, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, а склад зазначених в ній адміністративних правопорушень, не встановлений.
Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є протиправною. Оскільки при розгляді справи встановлено недотримання відповідачем вимог закону щодо збирання доказів і доказування події та складу адміністративного правопорушення, то оскаржувана постанова судом скасовується.
Крім того, суд враховує, що відповідач, достовірно знаючи про наявність даного спору у суді, не подав відзиву, маючи достатньо часу для цього, - що за приписами КАС України може розглядатись як визнання ним позову.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАСУ, суд може прийняти рішення про скасування постанови та закриття провадження у справі, або (п.2) - скасувати постанову та надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу.
Враховуючи конкретні обставини, проаналізувавши у сукупності всі подані докази, суд дійшов висновку, що в межах наданих доказів не доведено наявність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, і що на даний час вже втрачено можливість збирання доказів, що протокол у даному випадку не складався і відповідно відсутні інші матеріали справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка б могла бути повернута відповідачу та/або третій особі для нового розгляду, тому оскаржувана постанова підлягає скасування з закриттям провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за даним фактом.
Разом з тим, дії відповідача з винесення оскаржуваної постанови не є протиправними та незаконними, оскільки відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху, уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції як юридичної особи та головного розпорядника бюджетних коштів.
Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 139, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до заступника командира взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції майора поліції Нестерцова Дмитра Андрійовича (місцезнаходження: вул. Штейгерська, буд. № 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Ф. Ернста, буд. № 3, м. Київ, 03048) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 525399 по справі про адміністративне правопорушення від 31 липня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 гривень за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 125 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. № 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь держави судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.
На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Д.Ю. Луньова