Справа №: 398/3136/20
провадження №: 2-з/398/41/20
Іменем України
"26" жовтня 2020 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Коліуш Г.В., з участю секретаря судового засідання Замкової Ю.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський Сергій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський Сергій Миколайович про визнання виконавчого напису, вчиненого 15.06.2020 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем про стягнення з неї кредитної заборгованості в сумі 24437,69 грн. таким, що не підлягає виконанню.
23.10.2020 року позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 15.06.2020 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, зареєстрованого в реєстрі за №62440929, про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості в сумі 24437,69 грн.
Заява обґрунтована тим, що на час розгляду справи приватним виконавцем накладений арешт на рахунок позивача, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», на якій перераховується заробітна плата позивача, та на даний час здійснюється списання коштів з даного рахунку. Нею подано до суду позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити поновлення її порушених прав.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи суд приходить до таких висновків.
Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно із ч.1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них, зокрема, належить зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2,18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
З доданих до заяви про забезпечення позову документів вбачається, що на рахунок позивача № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» накладено арешт на підставі постанови ВП №61851823 від 16.04.2020 року з примусового виконання виконавчого напису №6959 від 04.04.2020 року, виданого Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. та постанови ВП №62440929 від 30.06.2020 року, виданого Приватним нотаріусом Ірпінськогоміського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. Зі звітів про здійсненні відрахування вбачається, що з рахунку позивача, відкритого в АТ КБ «Приватбанк» в період з 18.08.2020 року по 30.09.2020 року здійснювалися відрахування за зазначеними вище виконавчими провадженнями.
За таких обставин суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 15.06.2020 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем,до розгляду справи по суті може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав заявника, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.
Зазначені заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, які заявлені позивачем , адже їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушує прав третіх осіб.
Зважаючи на те, що такий спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлювальної шкоди відповідачу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зустрічного забезпечення.
На підставі викладеного, з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами та змісту викладених обставин, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення є достатніми та необхідними для забезпечення реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, оскільки існує реальна загроза відчуження вказаного нерухомого майна, що може призвести до утруднення виконання рішення суду.
Керуючись, ст.ст.149, 153, 260,261, 353, 354 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення за виконавчим провадженням з виконання виконавчого напису №949, виданого 15.06.2020 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" заборгованості за кредитним договором від 27.05.2019 року в сумі 24437 грн. 69 коп., що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського Сергія Миколайовича
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Коліуш Г.В.