Справа №: 398/2171/20
провадження №: 2/398/1297/20
Іменем України
"16" жовтня 2020 р.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
судді Нероди Л.М.,
за участі секретаря Мазерської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №398/2171/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, -
ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .
Позивач є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу будинку від 04 грудня 2007 року. Крім неї в будинку зареєстровані її донька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачі в травні 2010 року виїхали за межі України на заробітки і з тих пір місце знаходження їй не відоме. З того часу відповідачі жодного дня не проживали у будинку, їх особисті речі відсутні і де вони знаходять в даний час їй не відомо. Окрім того вони не допомагають сплачувати вартість комунальних послуг, які на них нараховуються. У добровільному порядку вирішити дане питання неможливо, оскільки місце перебування відповідачів їй невідоме. Реєстрація відповідачів за вказаною адресою заважає позивачу в оформленні субсидії на сплату комунальних послуг, чим порушуються права позивача.
Позивач у судове засідання не з'явилася, але надала письмову заяву в якій просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду невідомі.
Згідно ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
30.09.2020 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі.
16.10.2020 року Олександрійським міськрайонним судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Позивач є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу будинку від 04.12.2007 року, посвідченого Бендеровим О.В., приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 4130.
Згідно довідки квартального комітету №5 Олександрійської міської ради від 02.07.2020 року, крім позивача за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані донька - ОСОБА_2 та онука - ОСОБА_3 . Донька та онук за вказаною адресою зареєстровані але не проживають.
Відповідно акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 02.07.2020 року складеного головою квартального комітету №5 за участі сусідів, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає за даною адресою з 20 травня 2010 року.
Відповідно акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 02.07.2020 року складеного головою квартального комітету №5 за участі сусідів, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає за даною адресою з 20 травня 2010 року.
На підтвердження фактів викладених у позовні заяві, позивач надала до суду докази, зокрема договір купівлі-продажу будинку від 04.12.2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріальнрго округу Бендеровим О.В., що будинок АДРЕСА_1 належить їй - ОСОБА_1 .
Позивач є власником будинку, а відповідачі лише зареєстровані у спірному житлі та понад рік не проживають у ньому, що створює труднощі з реалізацією права власності позивачу, тому наявне порушення прав останньої.
Оскільки дані спірні питання позивач не може вирішити у поза судовому порядку, тому суд вбачає за необхідне задоволити позовні вимоги.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що передбачено ст. 391 ЦК України.
У п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», передбачена можливість визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у разі її відсутності понад шість місяців після виконання рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оскільки відповідачі є членами сім'ї власника, то спірні правовідносини між сторонами регулюються ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.
Норми ч. 1 ст. 156 ЖК України вказують, що члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Докази про те, що між сторонами були встановлені інші домовленості, у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи відсутність відповідачів за місцем реєстрації понад один рік, без поважних причин та відсутність іншої домовленості між власником будинку та відповідачами, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право на користування вказаним житлом.
Відповідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Першого Протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Реєстрація відповідачів в помешканні за вищевказаною адресою, фактично перешкоджає позивачу в реалізації її прав власника жилого приміщення, яке підлягає відновленню шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням з підстав, передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити.
Як вбачається із заявлених вимог, позивачем не заявлено вимог щодо стягнення судових витрат з відповідачів, а тому їх необхідно віднести на рахунок позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 258, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 26.10.2020 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА