Справа № 404/5989/20
Номер провадження 2/404/1791/20
26 жовтня 2020 року Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванова Н.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальова Галина Костянтинівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Кропивницька міська державна нотаріальна контора №1 про визнання права власності в порядку спадкування, -
У жовтні 2020 року адвокат Ковальова Галина Костянтинівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Кропивницька міська державна нотаріальна контора №1 про визнання права власності в порядку спадкування, просила визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку будинку з господарськими спорудами розташованого по АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Івановій Н.Ю.
Відповідно до ч.ч. 6, 9 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Судом було зроблено запит до відділу реєстрації місця проживання особи Міської ради міста Кропивницького та ВОМІ при РМП УДМС України в Кіровоградській області про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
15 жовтня 2020 року надійшла відповідь з ВОМІ при РМП УДМС України в Кіровоградській області, щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, згідно якої, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
23 жовтня 2020 року надійшла відповідь з відділу реєстрації місця проживання особи Міської ради міста Кропивницького, щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, згідно якої, інформація стосовно реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у відділі відсутня.
Так, частиною 1 статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Частинами 1,3 статті 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, що здійснюється на підставі ухвали суду.
Згідно з довідкою ВОМІ при РМП УДМС України в Кіровоградській області місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 , що відновиться до Подільського (Ленінського) району м. Кропивницького, при цьому місцезнаходженням нерухомого майна на частку якого позивач просить визнати за ним право власності є АДРЕСА_1 , що відновиться до Подільського (Ленінського) району м. Кропивницького.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо. Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.
Відповідно до пункту 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (стаття 181 Цивільного кодексу України). Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Також, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04 грудня 2019 року, справа № 489/2055/19, відповідно до якої перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність установлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина 1 статті 30 ЦПК України).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20 липня 2016 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Аналіз викладеного вище вказує, що для віднесення до виключної підсудності позовних вимог, такі вимоги повинні мати правовий зв'язок із нерухомістю, що і є предметом позову, який пов'язаний саме з нерухомістю.
Оскільки під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суддею було встановлено, що вказана позовна заява не підсудна Кіровському районному суду м. Кіровограда та територіально підсудна Ленінському районному суду м. Кіровограда, тому вказану позовну заяву необхідно передати за підсудністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31, 187, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальова Галина Костянтинівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Кропивницька міська державна нотаріальна контора №1 про визнання права власності в порядку спадкування, передати на розгляд за підсудністю Ленінському районному суду м. Кіровограда (25006, м. Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок 40).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Повний текст ухвали складено 26.10.2020 року.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда Н. Ю. Іванова