Справа № 346/5268/19
Провадження № 2/346/413/20
13 жовтня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Калинюка О.П.
з участю секретаря: Потятинника Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печеніжинської селищної ради об'єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області,-
свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , за яким закріплені земельні ділянки загальною площею 0,52 га.
В 2011 році вона отримала рішення Сопівської сільської ради, яким їй було надано дозвіл на виконання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, що передаються у власність. Однак, з того часу позивач не має можливості виготовити технічну документацію із землеустрою з причини, що деякі суміжні власники (користувачі) земельних ділянок відмовляються від погодження меж. В зв'язку з цим позивач неодноразово зверталася до Печеніжинської селищної ради ОТГ з заявами вирішити земельний спір, однак, узгоджувальна земельна комісія не реагувала на її звернення, і спір залишається не вирішеним.
Ухвалою суду від 12.11.2019 року відкрито провадження у даній справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності та про підтримання позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву, заяву про відкладення розгляду справи чи повідомлення про причини неявки до суду не надходило, а тому суд розглянув справу у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів, оскільки в судовому засіданні 04.06.2020 року представник відповідача ОСОБА_2 висловив свою позицію про не визнання відповідачем позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши докази, які є у справі, суд встановив наступне.
Відповідно до Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданими ОКП «Коломийське МБТІ» 25.06.2009 року та 25.08.2009 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно земельно-кадастрової книги № 1, особовий рахунок № НОМЕР_1 за господарством ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка загальною площею 0,52 га з них: 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,17 га для ведення особистого селянського господарства і 0,20 га для ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 .
03.08.2000 року голова Коломийської районної державної адміністрації М.Наконечний у відповіді на звернення ОСОБА_1 з приводу суміжного землекористування повідомив, що комісією у складі сільського голови, інженера-землевпорядника, спеціаліста кадастрового бюро районного відділу земельних ресурсів в присутності ОСОБА_1 та суміжних землекористувачів 03.07.2000 року встановлені межові знаки між земельними ділянками.
20.05.2011 року Сопівська сільська рада, розглянувши заяву ОСОБА_1 , винесла рішення за № 142-6/2011 яким надала їй згоду на виконання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, що передаються у власність орієнтовною площею 0,52 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, які розташовану в АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 .
З довідки виданою директором ТзОВ «Д.І.К.» О.Снаговським вбачається, що в АДРЕСА_1 , дійсно працівники фірми «Д.І.К.» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 12.07.2011 року проводили обміри земельних ділянок в с. Сопів для виготовлення державних актів права власності на землю, але в повній мірі обміри провести не вдалося, так як на заваді стали сусіди межуючої ділянки.
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.07.2011 року, винесеною дільничним інспектором Коломийського МВ УМВС Легуняком Р.В. передбачено, що 12.07.2011 року близько 11.00 год. в с. Сопів, по вул. Зелена біля господарства ОСОБА_5 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відбулася словесна суперечка із-за непорозуміння, неприязних відносин та через те, що ОСОБА_5 був проти того, щоб ОСОБА_1 приватизувала земельну ділянку.
Згідно з даними кадастрових планів на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться в АДРЕСА_1 , працівники ТзОВ «Геоземкадсервіс» провели обміри земельних ділянок належних позивачу.
В судовому засіданні позивач повідомила суд, що зверталася до своїх сусідів, які є її суміжними власниками та користувачами своїх земельних ділянок, з проханням підписати Акти погодження меж земельних ділянок, які залишилися не підписаними зі сторони ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Заявами від 11.02.2019 року та 28.05.2019 року підтверджено, що позивач зверталася до голови Печеніжинської селищної ради, в яких повідомляла, що суміжні землекористувачі (власники) відмовляються підписати акти погодження без законних на те підстав, деякі з них отримали Державні акти на право власності на земельні ділянки, та просила розглянути на земельній комісії її заяви з метою надання їй можливості приватизувати свої земельні ділянки.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про місцеве самоврядування» та Земельним кодексом України.
Як закріплено в п. «й» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин та території сіл, селищ міст належить - вирішення земельних спорів.
Відповідно до підпункту 5 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення земельних спорів віднесено до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
За правилами ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЗК України земельні спори розглядаються органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін. Це означає, що заява зацікавленої особи, є підставою для порушення провадження щодо вирішення земельного спору.
Причинами подання заяви про вирішення земельного спору можуть бути: порушення прав та законних інтересів власників землі або землекористувачів; територіальний земельний спір; уявлення, що невірно склалось у заявника щодо належного йому права або про порушення його права (у цьому випадку подання зазначеної заяви може бути результатом перебування заявника у добросовісній омані стосовно належних йому прав або факту їх порушення).
Чинним Земельним кодексом України не визначено структуру такої заяви. Проте, виходячи із загальних вимог до подібних документів правового характеру, заява має бути достатньо мотивованою, містити чітко сформульовані вимоги.
На стадії порушення земельного спору орган, що вирішує земельний спір, зобов'язаний прийняти заяву про розв'язання земельного спору (перевіривши, чи відноситься вирішення такого спору до його компетенції). Якщо спір не відноситься до компетенції цього органу, останній вправі повернути заяву, відмовивши у вирішенні земельного спору та вказавши на уповноважений орган, якому підвідомче таке вирішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЗК України земельний спір має бути розглянутий органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи органом місцевого самоврядування у місячний термін з дня подання заяви. Це означає, що строк, протягом якого «земельні спори розглядаються», охоплює проміжок часу, який починає спливати з моменту подання заяви зацікавленої особи (сторони спору) до уповноваженого органу, до дня першого розгляду спору.
Чинним Земельним кодексом України процедура розгляду земельних спорів регламентована недостатньо. Зокрема, таку процедуру визначають декілька положень ст. 159 ЗК України. Але ці положення в сукупності не дають змоги уявити порядок розгляду земельного спору навіть в загальних рисах. Так, частини 2 і 3 вказаної вище статті лише передбачають, що: земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору; у разі відсутності однієї із сторін при першій спробі вирішити питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання - розгляд спору переноситься; повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин; відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.
Проте, незважаючи на відсутність чіткої регламентації розгляду земельних спорів, на практиці, зазвичай, земельні спори розглядаються за процедурою, яка складається з п'яти стадій: 1) порушення земельного спору; 2) підготовка до його розгляду; 3) розгляд та розв'язання земельного спору; 4) виконання рішення; 5) оскарження рішення щодо земельного спору.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (уразі її створення) ради в межах свої повноважень приймає рішення.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 140 та ч. 1 ст. 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час у ст. ст. 3, 74 Конституції України закріплені принципи, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, а органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
З огляду на вищезазначене, судом встановлено, що відповідач не надав жодної письмової відповіді на заяви позивача згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян», не розв'язав земельний спір щодо меж земельних ділянок у спосіб, визначений законом, а тому суд дійшов висновку, що має місце порушення прав позивача, яке підлягає судовому захисту.
Аналізуючи зміст наведених норм, слід зазначити, що діючим законодавством передбачений порядок вирішення вказаного земельного спору між позивачем та суміжними власниками та користувачами земельних ділянок, який врегульовано ст. 158-160 ЗК України.
Тобто позивач, у якого виник спір щодо меж з сусідніми земельними ділянками, у встановленому порядку звернувся до Печеніжинської селищної ради із заявою на ім'я селищного голови. Вказана заява мала бути передана на розгляд до комісії по земельних питаннях. Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його (ст. 160 ЗК України). Результати комісії по земельних питань оформлюються відповідним протоколом, у якому фіксуються, крім іншого, обставини, встановлені при розгляді та пропозиції щодо рішення земельного спору. Вказаний протокол розглядається на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради, яка приймає рішення щодо вирішення спору, у якому обов'язково зазначається порядок його виконання. Рішення органу місцевого самоврядування вступає в законну силу з моменту його прийняття. У випадку делегування сільською, селищною, міською радою повноважень щодо розгляду земельного спору виконавчим органом цієї ради, рішення приймається останніми відповідно до затвердженого порядку. У подальшому рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття. У випадку незгоди з ним воно може бути оскаржене в судовому порядку.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції та в положеннях п. 53 Рішення по справі «Сичов проти України» (справа за заявою № 4773/02) Європейський суд з прав людини зазначає, що держава несе відповідальність за недотримання своїх обов'язків, передбачених положеннями ст. 1 Конвенції щодо забезпечення збереження, закріплених цією Конвенцією та Протоколом № 1 до неї, прав та свобод на національному рівні для кожного, хто знаходиться під їх юрисдикцією.
Виходячи зі змісту п.п. 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
Судом встановлено, що позивач, будучи власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , вправі набути право власності на земельні ділянки за даною адресою, що були надані їй в користування на підставі приватизації.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно із ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки встановлено, що відповідачем був порушений порядок вирішення вказаного земельного спору між позивачем та суміжними землекористувачами та власниками земельних ділянок.
На підставі наведеного, ст.ст. 4, 12, 19, 33, 158-160 ЗК України, керуючись ч.2 ст. 247, ст.ст.263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити.
Зобов'язати Печеніжинську селищну раду об'єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області погодити межі земельної ділянки, яка приватизується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителькою АДРЕСА_1 , суміжними землекористувачами ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , зазначивши про це у актах погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана особами, які беруть участь у справі, до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.10.2020 року.
Суддя Калинюк О. П.