Справа № 569/10039/18
23 жовтня 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді - Кучиної Н.Г.
секретар судового засідання - Добровчан К.Ю.
учасники справи:
представник заявника - адвокат Хильчук К.Ю.
представник стягувача - адвокат Сермяга Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2018 року у справі №569/10039/18, -
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою, в якій просить задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати судовий Рівненського міського суду Рівненської області від 01.06.2018 року по справі № 569/10039/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у видачі судового наказу заявнику ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви зазначає, що у зв'язку із видачею судового наказу від 01.06.2018 року утворилася ситуація, при якій, не зважаючи на її постійну участь в утриманні дітей та їх вихованні, проживанні дітей як з батьком, так і з матір'ю, з неї зробили боржника по аліментах, що призвело до утворення заборгованості. Станом на сьогоднішній день не вирішено питання про те, з ким із них проживатимуть діти, а їх старший син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2016 року і по даний час проживає зі своєю бабусею зі сторони батька, тобто станом на день видачі судового наказу фактично старший син не проживав ні з нею, ні з батьком. Що стосується молодшого сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то після розлучення у шкільні дні продовжив проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в квартирі придбаній ними під час шлюбу, а у вихідні дні та на час канікул з нею на дачі, в масиві «Садові ділянки» на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району. Пізніше вона переїхала до своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 і з того часу молодший син фактично проживає з нею за цією адресою.
З вищевикладеного слідує, що станом на дату видачі судового наказу від 01 червня 2018 року, другий із дітей - ОСОБА_4 не мав постійного місця проживання з жодним з батьків, оскільки проживав по черзі як з батьком так і з матір'ю.
Стягувач подав до суду відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якому просить відмовити в задоволенні заяви, вказавши, що жодна з обставин на яку посилається боржник не має ознак нововиявлених.
Представник заявника - адвокат Хильчук К.Ю. в судовому засіданні підтримала заяву та просила її задоволити.
Представник стягувача - адвокат Сермяга Д.А. просив відмовити в задоволенні заяви.
Допитана в судовому засіданні на правах свідка ОСОБА_5 , яка є сусідкою ОСОБА_1 вказала, що молодший син ОСОБА_4 на даний час фактично проживає з матір'ю, а не з батьком, а в минулому проживав як з батьком так і з матір'ю почергово, їй ці обставини відомі, оскільки їх діти є однолітки та друзі.
Допитана в судовому засіданні на правах свідка ОСОБА_6 підтвердила рівність участі кожного з батьків в житті старшого онука, ОСОБА_3 , а також вказала, що молодший онук, ОСОБА_4 почергово проживає як з матір'ю так із батьком.
Допитана в судовому засіданні заявник ОСОБА_1 на правах свідка підтвердила той факт, що кожен з батьків бере участь у вихованні та утриманні обох дітей.
Заслухавши виступи учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали заяви про перегляд рішення у зв"язку з нововиявленими обставинами та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і без повідомлення заявника та боржника, на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Згідно п.4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов"язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Судом встановлено, що 01 червня 2018 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 31 травня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46). процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Частинами 7, 8 ст. 170 ЦПК України передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої ст. 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Судовий наказ від 01.06.2018 року видано відповідно до пункту 4 ст. 161 ЦПК України, а тому його може бути переглянуто за нововиявленими обставинами.
Щодо норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, то обов'язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов'язків і передбачений ч.2 ст.51 Конституції України, в якій зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Такий обов'язок також передбачений ст.180 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а в окремих випадках і своїх повнолітніх дітей. Отримання аліментів на дитину не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного. Чинним законодавством України передбачено декілька способів стягнення аліментів.
Виконання батьками обов'язку утримувати дитину може здійснюватися за домовленістю між ними. Так за домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні, в грошовій і (або) натуральній формі. Також батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України.
До суду звернувся боржник, яка подала заяву про перегляд зазначеного судового наказу за нововиявленими обставинами. Як на підставу для її задоволення та скасування судового рішення, покликалася на існування істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, а саме на те, що
- малолітній ОСОБА_4 , будучи зареєстрованим за місцем проживання батька, не має постійного місця проживання, мешкаючи у батьків стягувача або у заявника;
- неповнолітній ОСОБА_3 , будучи зареєстрованим за місцем проживання батька, мешкає у бабусі зі сторони батька.
Як вбачається з матеріалів заяви заявник, посилаючись на підставу перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами вказує, що вони із стягувачем по черзі приймають участь в утриманні їх дітей.
Однак, на підтвердження викладених обставин заявник надала акт обстеження умов проживання, із якого вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 виховує свого неповнолітнього сина, ОСОБА_9 , який проживає з нею та бабусею, разом з тим вказаний акт не є підтвердженням того, що дитина перебуває на утриманні заявника. При цьому, даний акт обстеження датований 26 лютого 2020 року, тобто після ухвалення судового наказу.
Суд звертає увагу на те, що акт обстеження умов проживання, складений 26 лютого 2020 року, достовірно не підтверджує того факту, що менший син, ОСОБА_4 , саме на день видачі судового наказу від 01.06.2018 року мешкав з матір'ю та перебував на її утриманні.
При цьому, в матеріалах справи присутній акт обстеження житлових умов про фактичне проживання від 21 травня 2018 року, з якого вбачається, що діти перебувають на утриманні батька і даний акт обстеження був оцінений судом при розгляді заяви про видачу судового наказу про стягненя аліментів на утримання дітей.
З огляду на зміст вказаних письмових доказів та пояснень сторін щодо обставин та умов проживання дітей, суд доходить висновку про доведеність обставини фактичного проживання дітей саме з батьком, який є стягувачем за судовим наказом.
Крім того, суд зауважує, що надання матір'ю, як одним із батьків, у добровільному порядку матеріальної допомоги дітям є її правом, та не звільняє її, як одного з батьків, від обов'язку утримання дітей. Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у поставної КЦС ВС від 27.05.2020 року № 712/4702/19 (61-929св20).
Відтак, обставина надання матір'ю добровільної допомоги на утримання дітей, за умови фактичного проживання таких дітей із батьком, не може бути підставою для перегляду судового наказу про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами.
Таким чином обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд судового наказу як на нововиявленні - не є такими, і вони не можуть бути підставою для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, з врахуванням вище викладеного, а також вимог ст.423 ЦПК України, в тому числі не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами - переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами зокрема є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
З роз'яснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 3, 4, 7 своєї постанови "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" від 30 березня 2012 року №4, видно, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України; - аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 423 ЦПК України в редакції 2017 року).
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).
Обставини, які відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України (такі ж самі правила зазначені в п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України в редакції 2017 року) є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Тобто наведені заявником обставини, які вона вважає істотними для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі ОСОБА_2 на час розгляду справи, не є нововиявленими в розумінні ст. 423 ЦПК України і не могли вплинути на правильність вирішення судом заяви про видачу судового наказу.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості для захисту своїх прав звернутися до суду із позовом про зменшення розміру аліментів.
Крім того, суд враховує, що згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, яка відповідно до статті 9 Конституції України діє як складова національного законодавства України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчим органами, першочергова увага приділяються якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ч. 3 ст.429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, сксувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Враховуючи те, що із поданої заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та долучених до неї документів не вбачається будь-яких обставин, які свідчили про наявність нововиявлених обставин, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст.260,353,429 ЦПК України , суд -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2018 року у справі №569/10039/18 та залишити судовий наказ в силі.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя -