22 жовтня 2020 року м. Ужгород№ 260/2536/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якій просить: визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області №Ф-611-51 від 11.02.2020 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 13473,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за приписами частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач вважає, що згідно оскаржуваної вимоги відповідач здійснив обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті позивачем, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що не передбачено законом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою.
25 вересня 2020 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовну заяву вважає безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, на спростування доводів викладених позивачем у позовній заяві, відповідач зауважив, що позивач звільнена від сплати єдиного внеску тільки з досягненням пенсійного (60-річного) віку, а саме з 13.12.2019 року. Оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючому органі, як фізична особа-підприємець з 03.03.2008 (станом на виникнення заборгованості зі сплати єдиного внеску знаходиться на спрощеній системі оподаткування) та як платник єдиного соціального внеску відповідно, про що свідчать дані податкового обліку та реєстрів, що відображені у єдиній інформаційній системі контролюючого органу.
Відповідач зазначив, що в єдиній інформаційній системі контролюючого органу містяться відомості про досягнення пенсійного віку саме 13.12.2019 року.
Враховуючи вищенаведене, положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не розповсюджуються на осіб, які не є пенсіонерами за віком. Визначальною ознакою для звільнення від сплати єдиного внеску є наявність статусу пенсіонера за віком та отримання пенсії відповідно до закону України.
З огляду на вказані норми позивач зобов'язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за IV календарний квартал 2018 року у розмірі 2 457,18 грн. та за 1-ІV календарні квартали 2019 року у розмірі 11 016,72 грн. (по 2 754,18 грн. за квартал) до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання позивач не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Разом з тим, у матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи за її відсутності (а.с.56).
Представник позивача також не з'явився у судове засідання без поважних причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с.62), та дана неявка є повторною.
22.10.2020 о 09:01 год від представника позивача надійшло клопотання за підписом ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання адвоката у зв'язку з його перебуванням у відпустці та участі у місцевих виборах, на підтвердження чого долучено копію посвідчення №2 кандидата на посаду Берегівського міського голови Закарпатської області.
Разом з тим, суд констатує, що вказане клопотання отримано судом після проведення судового засідання, а відтак таке не розглядалося.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
З огляду на повторне не прибуття у судове засідання, належним чином повідомлених про розгляд справи позивача та її представника без поважних причин та враховуючи наявне у матеріалах справи клопотання позивача про розгляд справи за її відсутності, суд керуючись п.2 ч.3 ст.205 КАС України розглядає справу за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 03.03.2008 року, номер запису 23220000000002016. Відомості про припинення підприємницької діяльності, станом на дату формування витягу - 22.09.2020 відсутні (а.с.а.с.43-45).
Згідно даних інтегрованої картки платника податків позивача, станом на 31.01.2020 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 13 473,90 грн. (а.с.37).
Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями.
З 01.01.2017 року фізичні особи - підприємці зобов'язані сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання чи неотримання доходів.
Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-611-51 від 11.02.2020 ГУ ДПС у Закарпатській області вимагається від позивача сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 13473,90 грн., який виник станом на 31.01.2020 року.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, на адресу позивача направлялася вказана вимога про сплату боргу (недоїмки). Проте така повернулася на адресу податкового органу без вручення позивачу «за закінченням встановленого строку зберігання».
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Вирішуючи спір по суті суд, враховуючи викладене вище, виходить з наступного.
Як зазначено у п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Як зазначено у ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Як зазначено у ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючому органі, як фізична особа-підприємець з 03.03.2008 та як платник єдиного соціального внеску відповідно.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно доказів наявних у матеріалах справи, Виноградівське управління ГУ ДПС у Закарпатській області звернулося з листом №4280/10/07-16-51-33 від 18.03.2020 щодо підтвердження призначення пенсії позивачу до ГУ ПФУ в Закарпатській області (а.с.46). У відповідь на лист ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомлено що позивач з 14.06.2018 отримує пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно вказаного листа зазначено, що пенсія згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не призначалася (а.с.47).
Згідно даних єдиної інформаційної системи контролюючого органу містяться відомості про досягнення пенсійного віку саме 13.12.2019 року.
Отже, оскільки позивач станом на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не отримувала відповідно до вказаного закону пенсію або соціальну допомогу, відповідно положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не поширюється на позивача у даних спірних правовідносинах.
Визначальною ознакою для звільнення від сплати єдиного внеску є наявність статусу пенсіонера за віком та отримання пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законами України №1774 від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», №2148 від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, що не було враховано позивачем.
У п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з абзацом 3 ч. 8 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
З огляду на вказані норми позивач зобов'язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за IV календарний квартал 2018 року у розмірі 2 457,18 грн. та за І-ІV календарні квартали 2019 року у розмірі 11 016,72 грн. (по 2 754,18 грн. за квартал) до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.
Частиною 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Абзацами 1-3 ч.4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац 9 ч. 4 цієї статті).
Розділом VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.
Відповідно до п. 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску ; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника па суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до п. 4 вказаного розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
У зв'язку з тим, що платник (позивач) мала на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, орган доходів і зборів надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Керуючись вказаними нормами, податковий орган надіслав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-611-51 від 11.02.2020 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем проживання позивача, проте, як встановлено судом така повернулася з довідкою поштового відділення Ф.20.
Суд констатує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-611-51 від 11.02.2020 сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає п.3 Розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зважаючи на викладене, обставини справи, суд вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-611-51 від 11.02.2020 є правомірною і скасуванню не підлягає.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 243-246, 287 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ 43143065) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області №Ф-611-51 від 11.02.2020 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 13473,90 грн. - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 26.10.2020 року.
СуддяЮ.Ю.Дору