Справа № 645/2913/20
Провадження № 2/645/1421/20
19 жовтня 2020 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого судді - Шарка О.П.
при секретарі судових засідань - Христенко А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення,
Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог за позовом зазначав, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 . У підсумку за боржником утворилась заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.03.2013 року по 31.01.2020 року у розмірі 14189 грн. 40 коп., за надані послуги з централізованого водовідведення з 01.08.2013 року по 31.01.2020 року у розмірі 9842 грн. 00 коп. У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань по оплаті наданих послуг зі сторони відповідача, позивачу заподіяна матеріальна шкода, оскільки останній має зобов'язання перед державою сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до діючого законодавства та виплати заробітної плати працівникам підприємства. Нехтування споживачами строків оплати призводить до звернення підприємства до банківських установ для отримання короткострокових кредитів. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, таким чином, боржник має сплатити 1336 грн. 87 коп. - суму інфляційних витрат за час прострочення та 562 грн. 00 коп. - три відсотки річних від простроченої суми.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, надала суду заяву, в якій просив розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала повністю, та просила суд постановити по справі заочне рішення.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, про що свідчать конверти, які повернулися на адресу суду із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання, причини неявки суду не повідомляв, відзиви на позовну заяву не надходили, а тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вислухавши пояснення представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 централізоване постачання холодної води - це послуга спрямована на задоволення потреб споживача у холодній воді, яка надається виконавцем послуг з використанням внутрішньо будинкових систем холодного водопостачання. Згідно цих же Правил споживачі повинні щомісячно вносити оплату за послуги водопостачання.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 .
Внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань, заборгованість відповідача складає заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.03.2013 року по 31.01.2020 року у розмірі 14189 грн. 40 коп., за надані послуги з централізованого водовідведення з 01.08.2013 року по 31.01.2020 року у розмірі 9842 грн. 00 коп.
Згідно ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична, теплова енергія і інші послуги) підлягають до оплати крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
Згідно з п. 17, 18, 20, 30 Правил надання населенню послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги.
Згідно п. 1 ч. З ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", "споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово- комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору", підприємством було підготовлено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на основі типового та повідомлено про необхідність його укладання мешканців м. Харкова, його зразок було розповсюджено через засоби масової інформації. Також підприємство щомісяця в кожній квитанції до сплати пропонує абонентам письмово укласти договір і зазначає адресу, номер телефону, за яким потрібно звернутись, та перелік документів, що необхідні. З боку відповідача жодних дій, спрямованих на укладання письмового договору не було здійснено, як і не було ніяких заяв з приводу відмови від цих послуг. Відповідно до п. 2 ст. 642 ЦК України ''''якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (...сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції... " Договір між сторонами все ж вважається укладеним, не приймаючи до уваги відсутність письмового договору, оскільки сторони певний час виконують конклюдентні дії, а саме, КП "Харківводоканал" зі свого боку надає послуги з водовідведення, а відповідач в свою чергу приймає ці послуги.
Згідно вимог п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 р. споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10.01.2002 р. споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
Оплата за надані послуги вноситься щомісячно, згідно норм і тарифів встановлених обласними державними адміністраціями.
У відповідності до ст. 68 ЖК України - наймачі зобов'язані вчасно вносити плату за комунальні послуги. Відповідач від своїх зобов'язань ухиляється, як вбачається зі зведеної картки абонента за весь стягуваний період, вчасно не проводять оплату послуг водовідведення, хоча користуються послугами організації, не заперечував наданий позивачем рахунок, не надав доказів про сплату заборгованості або наявність пільг по оплаті.
Окрім того, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У зв'язку з несплатою відповідачами суми боргу позивачу сума інфляційних витрат за час прострочення склала - 1336 грн. 87 коп. та 562 грн. 00 коп. - три відсотки річних від простроченої суми.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, ст.ст.12, 263, 264-265, 280-282, 284, 287, 288, 289 ЦПК України, суд -
Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення- задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн. НОМЕР_3 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (р/р НОМЕР_4 в ПАТ «Мегабанк», МФО 351629, код ОКПО 03361715) заборгованість за надані послуги з центрального водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 25930 грн. 27 коп. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять гривень двадцять сім копійок): за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.03.2013 року по 31.01.2020 року у розмірі 14189 грн. 40 коп., за надані послуги з централізованого водовідведення з 01.08.2013 року по 31.01.2020 року у розмірі 9842 грн. 00 коп. суму інфляційних витрат у розмірі 1336 грн. 87 коп. та 562 грн. 00 коп. - три відсотки річних від простроченої суми.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн. НОМЕР_3 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (р/р НОМЕР_4 в ПАТ «Мегабанк», МФО 351629, код ОКПО 03361715) судовий збір у сумі 700 грн. 70 коп. (сімсот гривень сімдесят копійок) з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Харківської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 19 жовтня 2020 року.
Головуючий суддя