справа № 631/407/20
провадження № 2/631/555/20
22 жовтня 2020 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Ракової С. А.
розглянувши заочно та усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів», -
26.05.2020 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів»(вхідний № 2950/10-вх), на обґрунтування якого позивач зазначила, що 27.05.2016 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, від назначеного шлюбу вони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 12.12.2019 року шлюб між ними було розірвано. Відповідач повинен матеріально забезпечувати дитину. Тому просила стягнути на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 1 - 2).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак надала заяву, зареєстровану за вхідним № 5942/20-вх від 22.10.2020 року, з проханням справу розглянути за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує в повному обсязі й просить його задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення (а. с.441).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав.
Відповідно до змісту частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а згідно частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача свідчить її відповідна заява, долучена до матеріалів справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання нею особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечувала позивач.
Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об'єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з'ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебуває на розгляді належного суду.
Крім того, згідно приписів частини 1 та 2 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи, справи, що виникають з трудових правовідносин, а також будь-які інші справи, віднесені до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї норми права, а саме:
1)тих, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя;
2)щодо спадкування;
3)щодо приватизації державного житлового фонду;
4)щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;
5)в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
6)інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
При цьому частина 6 статті 19 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України визначає, що малозначними справами є:
-справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
-справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на предмет позову та ураховуючи відповіді на питання, які слід вирішити при визначенні порядку розгляду справи, в ухвалі суду, постановленій 28.01.2020 року у складі судді Мащенко С. В., визначено, що цю справу слід розглянути у порядку спрощеного позовного провадження, про що не заперечували сторони, так як в наданій в ухвалі час не надали заперечень проти обраного порядку.
Отже, відповідно до приписів частини 1 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними в главі 10 вказаного кодексу України.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Відповідно до свідоцтва про шлюб (серії НОМЕР_1 ), виданого 27.05.2016 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 27.05.2016 року, про що цього ж дня складено відповідний актовий запис № 34. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_5 (а. с. 5).
Згідно свідоцтва про народження (серії НОМЕР_2 ), виданого 27.10.2016 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 27.10.2016 року складено відповідний актовий запис № 101, та його батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 6).
Таким чином, на підставі зазначених документів судом встановлений факт походження дитини від сторін по справі.
Відповідно до заочного рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 12.12.2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 8 - 9).
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20.11.1989 року й ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XІІ від 27.02.1991 року, Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року Законом № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями) та Сімейного кодексу України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року (із змінами та доповненнями).
Так, відповідно до положень частини 1 статті 1 та частини 1 статті 2 Сімейного кодексу України зміст майнових прав та обов'язків батьків і дітей, а також регулювання майнових відносин між батьками та дітьми визначається зазначеним кодексом.
Положеннями частини 1 статті 180 цього ж нормативно-правового акту передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тотожне за своїм правовим змістом роз'яснення міститься також й у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Крім того, суд приймає до уваги, що зазначений обов'язок безпосередньо закріплений нормами Конституції України та відповідно кореспондується з правом будь-якої дитини на отримання аліментів від своїх батьків до досягнення повноліття (стаття 51 Конституції України).
У свою чергу, положення Конвенції про права дитини передбачають, що дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Відповідно до положень частини 2 статті 181 Сімейного кодексу України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України).
Норми права, які містяться у частині 2 статті 182 зазначеного кодифікованого закону України передбачають, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на положення частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При цьому, суд враховує, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (частина 1 статті 191 Сімейного кодексу України).
За досліджених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не виконує по відношенню до своєї неповнолітньої дитини, батьківські обов'язки, передбачені сімейним законодавством, та ухиляється від належної участі по її утриманню у грошовій чи будь-якій іншій формі.
Приймаючи до уваги викладені обставини, з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини й відповідача, сімейного положення останнього, відсутності доказів щодо існування в нього інших дітей та непрацездатних осіб, які потребують на матеріальну допомогу, наявності рухомого та нерухомого майна й грошових коштів, суд вважає, що аліменти на утримання неповнолітньої дитини, необхідно встановити у частковому відношенні, тобто в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) його батька - ОСОБА_2 , але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде з урахуванням приписів статті 182 Сімейного кодексу України необхідним та достатнім для його гармонійного розвитку.
Одночасно з цим суд вважає за необхідне визначити, що аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 слід присудити щомісяця, від дня пред'явлення цього позову й до досягнення дитиною повноліття.
На підставі приписів пункту 1 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів», суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.
Так, відповідно до вимог частини 1 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, частиною 6 цієї ж норми процесуального права визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.
Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.
На підставі приписів частини 1, абзацу 1 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у 2020 році.
Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.
Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ від 14.11.2019 року з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 2102 гривень, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинна була б сплатити судовий збір у розмірі 840,80 гривень, виходячи з розрахунку: 2102 гривень х 0,4 = 840,80 гривень.
Однак на підставі приписів пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» вона як позивач у справі про стягнення аліментів звільняється від сплати судового збору.
Отже, ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд доходить й до висновку про те, що з відповідача слід стягнути в доход держави судовий збір у сумі 840,80 гривень.
На підставі викладеного, керуючись керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), керуючись статтею 16 Загальної Декларації Прав Людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 10.12.1948 року й ратифікованої Україною в 1973 році, статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), статтями 1, 3, 4 і 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), статтями 1, 3, 4 і 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ від 14.11.2019 року (із змінами та доповненнями), пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та статтями 1 - 5, 10 - 13, 17 - 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 211, 214, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 274 - 279, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про стягнення аліментів»задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26.05.2020 року, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини на користь ОСОБА_1 у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_3 ), паспорт громадянина України (серія № НОМЕР_4 );
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, паспорт громадянина України (серія НОМЕР_5 ).
Заочне рішення ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: С. В. Мащенко