Справа № 643/15028/20
Провадження № 3/643/3882/20
22.10.2020 року Суддя Московського районного суду м. Харкова Довготько Т.М., розглянувши матеріал, який надійшов від начальника Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, працюючого в ТОВ «ТРАНСМЕЙЛ-2012», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП,
17.09.2020 року близько 07год. 35хв. за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, 1А, водій ОСОБА_1 керував автобусом I-VAN А07А1, д.н.з. НОМЕР_2 , та здійснював перевезення пасажирів по міському автобусному маршруту регулярних перевезень №38Е (ст.м. Ак. Барабашова - с. Кулінічі) у кількості 36 осіб, шо перевищує на 15 осіб місць для сидіння передбаченого технічною характеристикою транспортного засобу (21 місце для сидіння), чим порушив п. 14 пп.10 постанови КМУ № 641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилення протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої короновірусом SARS-COV-2» та здійснив правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні просив закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" унормовано, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Диспозиція ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки осіб, передбачених в умовах карантину. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Кваліфікуючі ознаки правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають бути конкретно зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення як того вимагає ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Таким чином, об'єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є здійснення винною особою діянь, які прямо заборонені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та деталізовані у постанові Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020, рішеннями органів місцевого самоврядування.
Так, до суду взагалі не надані копії технічної документації транспортного засобу, із зазначеною належною кількістю місць сидіння. Таким чином, суд позбавлений можливості вирішити питання, чи здійснювалося перевезення пасажирів у кількості, що перевищує 50 % кількість місць для сидіння, передбачену технічною документацією транспортного засобу.
Крім того, відповідно п.4 ПКМУ № 641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»:«Жовтий», «Помаранчевий» або «Червоний» рівень епідемічної небезпеки встановлюється на території регіону, в якому наявне значне поширення COVID-19.
Рівень епідемічної небезпеки може змінюватися для всієї території регіону або території окремих адміністративно-територіальних одиниць регіону.
В протоколі відсутнє посилання на нормативний акт, який відносить Харківський регіон до певного виду рівня епідемічної небезпеки, який діяв на момент складання протоколу.
Відповідно до підпункту 10 пункту 14 вказаної постанови передбачалася заборона на перевезення пасажирів автомобільним та міським електричним транспортом у кількості, більшої ніж 50% від кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу, якщо регіон віднесений до «помаранчевого» рівня епідемічної небезпеки. Але, в протоколі не вказано про віднесення Харківського регіону до «помаранчевого» рівня епідемічної небезпеки. Крім того підпункт 10 пункту 14 даної постанови виключений постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року № 848.
Так, підпункт 10 пункту 14 Постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року, який порушив ОСОБА_1 - виключено на підставі Постанови КМ № 848 від 16.09.2020.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Враховуючи вказані вище обставини, а також з огляду на положення ст. 62 Конституції України, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому адміністративна справа відносно нього підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.
Пунктом 1 частини 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, у відповідності до ст. 7, п. 1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 44-3, 247, 279, 280, 283, 284, 287, 289 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова.
Суддя Довготько Т.М.