Рішення від 23.10.2020 по справі 642/2044/20

"23" жовтня 2020 р.

справа №642/2044/20

провадження №2/642/897/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016 р.) у складі:

головуючого - судді Ольховського Є. Б.,

за участю секретаря - Алімурадовій Т. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк» яке є правонаступником припиненого Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу м. Харкова Кошель Тетяна Владиславівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Чайка Ірина Григорівна про визнання договору іпотеки припиненим та припинення реєстраційних записів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із вищезазначеним позовом, в якому просить: визнати припиненими укладені між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» іпотечний договір № 805/13/26/6-639 від 19 квітня 2006 року, посвідчений 19 квітня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 1452, та договір про внесення змін № 1 від 31 серпня 2006 року до іпотечного договору № 805/13/26/6-639, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 3160; припинити та вилучити (зняти) запис в Державному реєстрі прав (спеціальний розділ) про іпотеку належної позивачу квартири АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку: 34942216 (спеціальний розділ); підстава виникнення іпотеки: договір про внесення змін та доповнень, серія та номер: № 1, 3160, виданий 31.08.2006, видавник: приватний нотаріус ХМНО Кошель Т. В.; договір про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 1706, виданий 10.10.2019, видавник: Чайка І. Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50547348 від 30.12.2019 17:14:33, приватний нотаріус Чайка Ірина Григорівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; відомості про основне зобов'язання: 10.04.2016, розмір основного зобов'язання: 120000,00 гривня; відомості про суб'єктів: іпотекодавець: ОСОБА_1 , іпотекодержатель: Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», код ЄДРПОУ: 23494714; відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 3125772, 19.04.2006 18:17:05); припинити та вилучити (зняти) запис в Державному реєстрі прав (спеціальний розділ) про обтяження належної позивачу вказаної квартири забороною на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 34942265 (спеціальний розділ); підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер: 1452, виданий 19.04.2006, видавник: приватний нотаріус ХМНО Кошель Т. В., договір про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 1706, виданий 10.10.2019, видавник: Чайка І. Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50547396 від 30.12.2019 17:24:01, приватний нотаріус Чайка Ірина Григорівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб'єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , обтяжувач: Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», код ЄДРПОУ: 23494714; відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер іпотеки: 3125735, 19.04.2006 18:11:10).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 19 квітня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є відповідач АТ «Альфа-Банк» ) та третьою особою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (зі змінами та доповненнями), за умовами якого ОСОБА_2 отримала від Банку у тимчасове користування кошти в сумі 120 000 гривень зі сплатою 21 % річних та графіком погашення, передбаченим кредитним договором та внесеними до нього змінами.

В забезпечення виконання боржником ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним кредитним договором, між Банком та позивачем був укладений і нотаріально посвідчений іпотечний договір від 19 квітня 2006 року (зі змінами та доповненнями), за яким позивач передала Банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 . На підставі вказаного іпотечного договору квартира позивача була обтяжена іпотекою і забороною відчуження - до моменту належного виконання основного грошового зобов'язання.

Третя особа ОСОБА_2 порушила зобов'язання за кредитним договором і за нею утворилася заборгованість, у зв'язку з чим Банк звернувся до приватного нотаріуса і 18 червня 2014 року було отримано (вчинено) виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, який був звернутий Банком до примусового виконання.

Вказаний виконавчий напис від 18 червня 2014 року був оскаржений позивачем в судовому порядку. За результатами судового оскарження виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки між позивачем та Банком було досягнуто мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2016 року, що набрала законної сили, за умовами якої позивач ОСОБА_1 погодилась в установлені мировою угодою порядку та строки сплатити на користь Банку борг ОСОБА_2 за кредитним договором в сумі 170 491 грн. 20 коп. частинами (з розстроченням) наступним чином: протягом тижня з дня затвердження та визнання судом мирової угоди позивач зобов'язана була сплатити на користь Банку 80 000 грн. 00 коп., а в подальшому в період з 25 жовтня 2016 року по 25 вересня 2019 року не пізніше 25 числа кожного місяця позивач зобов'язана була сплачувати на користь Банку кошти в сумі, не меншій 2 513 грн. 64 коп.

Натомість, після сплати позивачем ОСОБА_1 в повному обсязі вказаної заборгованості в сумі 170 491 грн. 20 коп. Банк невідкладно, але не пізніше трьох календарних робочих днів, зобов'язався видати позивачу ОСОБА_1 письмове повідомлення про погашення заборгованості та про відсутність до неї будь-яких претензій майнового характеру з боку Банку, а також Банк зобов'язався видати письмове повідомлення про припинення укладеною між позивачем та Банком іпотечного договору з відповідними внесеними до нього змінами, які згідно вимог чинного законодавства мали бути підставою для зняття заборони відчуження та зняття обтяження майна іпотекою з належної ОСОБА_1 квартири, що є предметом іпотеки.

Насамкінець, після укладення та підписання мирової угоди Сторони у найкоротші терміни, але не пізніше 2 тижнів з моменту затвердження судом мирової угоди, зобов'язалися подати спільну заяву до відповідного відділу державної виконавчої служби про укладення сторонами мирової угоди та досягнення ними примирення на стадії виконавчого провадження, що є підставою для подання її державним виконавцем до суду на повторне затвердження задля закриття виконавчого провадження, відкритого за вчиненим 18 червня 2014 року виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, та повернення виконавчого документу нотаріусу, який його видав.

За домовленістю сторін, лише у разі невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за мировою угодою Банк мав право повторно звернути до виконання вчинений нотаріусом виконавчий напис від 18 червня 2014 року за реєстровим № 2163, або отримати відповідного змісту нові виконавчі документи за затвердженою судом мировою угодою - про стягнення з іпотекодавця грошових коштів.

Позивач наполягає, що вона вчасно та належним чином виконувала і станом на момент розгляду справи повністю виконала свої зобов'язання за затвердженою судом мирового угодою, не пропустивши і не порушивши жодного визначеного щомісячного періодичного (поточного) платежу і сплативши, загалом, на користь Банку 170 720 грн. 00 коп.

Як наслідок, після виконання умов затвердженої судом мирової угоди укладений із Банком іпотечний договір позивач вважає припиненим. Банк, у свою чергу, зобов'язаний видати позивачу повідомлення про погашення позивачем боргу та про відсутність до неї будь-яких претензій майнового характеру. Так само Банк зобов'язаний видати письмове повідомлення про припинення укладеною між ним та позивачем іпотечного договору, яке є підставою для зняття заборони відчуження та зняття обтяження майна іпотекою з належної позивачу квартири.

Однак, позивач вказує, що не зважаючи на її відповідні письмові звернення, Банк протиправно не видає зазначені вище повідомлення і заяви. Водночас, самостійно звернутися до нотаріуса або до державного реєстратора із заявами про вилучення з Державного реєстру прав записів про обтяження квартири іпотекою та про заборону її відчуження Банк також протиправно відмовляється.

За таких фактичних обставин справи свої права (правомочності) власника нерухомого майна (предмета іпотеки) і добросовісного майнового поручителя позивач вважає порушеними, а тому просить про їх судовий захист.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2020 року розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

Відповідач був повідомлений про існування справи шляхом направлення йому ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до нього матеріалами. У встановлений строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

У підготовче судове засідання з'явився представник відповідача і повідомив, що, на його думку, у справі відсутній предмет спору, оскільки позивач дійсно повністю виконала умови мирової угоди і сплатила Банку належні з неї кошти, але частина із цих грошей знаходиться на іншому рахунку і Банк, за твердженнями представника, не може самостійно їх списати. Запропонував позивачу звернутися до Банку задля вирішення цього питання.

10 липня 2020 року третя особа приватний нотаріус КМНО м. Києва Чайка Ірина Григорівна подала до суду письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 з підстав законності її реєстраційних дій та неправильно обраного позивачем способу захисту прав.

19 липня 2020 року позивач подала відповідь на письмові пояснення приватного нотаріуса КМНО м. Києва Чайки Ірини Григорівни, в якій заперечувала проти законності та обґрунтованості заперечень третьої особи.

Треті особи ОСОБА_2 та приватний нотаріус ХМНО м. Харкова Кошель Тетяна Владиславівна письмових пояснень на позов не надали. Про існування справи, а також про день та час її розгляду повідомлялися належним чином шляхом направлення їм ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до нього матеріалами та судових викликів.

17 червня 2020 року ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та її представник з'явились. Позов підтримали, посилаючись на викладені в ньому підстави.

Представник Акціонерного товариства «Альфа-банк» проти позову заперечувала зазначаючи що позивачі обрали неправильний спосіб захисту своїх прав.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи і не заперечується учасниками справи, що згідно умов укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та третьою особою ОСОБА_2 кредитного договору за № 802/16/21-1/6-168 від 19 квітня 2006 року в редакції відповідно до договору про внесення змін № 1 від 31 серпня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 31 липня 2008 року про внесення змін до кредитного договору, третя особа ОСОБА_2 отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кошти в сумі 120 000 грн. 00 коп. зі сплатою 21 % річних та графіком погашення, передбаченим вказаним кредитним договором та внесеними до нього змінами.

В забезпечення виконання третьою особою ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та позивачем ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 805/13/26/6-639 від 19 квітня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т. В. за реєстровим № 1452, в редакції відповідно до договору про внесення змін № 1 від 31 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т. В. за реєстровим № 3160, згідно умов якого позивач передала Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в іпотеку належну їй двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного іпотечного договору 19 квітня 2006 року в Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т. В. було зареєстровано іпотеку належної позивачу квартири АДРЕСА_1 (відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 3125772, 19.04.2006 18:17:05).

Крім того, на підставі вказаного іпотечного договору приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т. В. було вчинено за реєстровим № 1453 заборону відчуження належної позивачу квартири АДРЕСА_1 . Вказану заборону відчуження було зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т. В. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер іпотеки: 3125735, 19.04.2006 18:11:10).

Третя особа ОСОБА_2 порушила свої зобов'язання за кредитним договором по сплаті періодичних платежів та процентів за ними, в результаті чого за нею утворилася прострочена сума заборгованості.

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» через представника звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Ємець І. О. із заявою від 18 червня 2014 року про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Того ж дня, 18 червня 2014 року, приватним нотаріусом ХМНО Ємець І. О. був вчинений і нотаріально посвідчений за реєстровим № 2163 виконавчий напис, за яким нотаріус запропонував звернути стягнення на передану позивачем в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 , а за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, запропоновано задовольнити вимоги Банку за вказаним кредитним договором в сумі 175 488 грн. 34 коп. та витрати по вчиненню виконавчого напису в розмірі 3 000 грн. 00 коп. - а всього на суму 178 488 грн. 34 коп.

Вказаний виконавчий напис нотаріуса був звернутий Банком до примусового виконання і направлений в Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

У липні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась в Ленінський районний суд м. Харкова із позовом до АТ «Укрсоцбанк» Північно-Східний комерційний макрорегіон (м. Харків), приватного нотаріуса ХМНО Ємець Іван Олександрович, треті особи Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та вирішено визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 18 червня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем Іваном Олександровичем за реєстровим № 2163, про реалізацію іпотечного майна за договором іпотеки від 19 квітня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Тетяною Владиславівною за реєстровим № 1452.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року вказані вище судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового судового розгляду вказаної справи між позивачем ОСОБА_1 та Банком була укладена мирова угода від 01 вересня 2016 року, яка була подана до суду разом із спільною заявою сторін про укладення мирової угоди і затверджена ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2016 року, що набрала законної сили, за умовами якої:

1.« ОСОБА_1 погодилась добровільно в установлені цією мировою угодою порядку та строки сплатити (П)АТ «Укрсоцбанк» борг ОСОБА_2 за кредитним договором № 805/16/21-1/6-186 від 19 квітня 2006 року з Додатковою угодою № 1 від 31 липня 2008 року в сумі 170 491 (сто сімдесят тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 20 коп., що складається з неповернутої позичальником ОСОБА_2 частини тіла кредиту та процентів за користування ним.

2.Сторони узгодили порядок і строки сплати ОСОБА_1 залишку боргу ОСОБА_2 в сумі 170 491 (сто сімдесят тисяч чотириста дев'яносто одна ) грн. 20 коп. наступним чином:

-80 000 (вісімдесят тисяч) гривень - протягом тижня з дня затвердження та визнання судом мирової угоди сторін;

-не пізніше 25 жовтня 2016 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 листопада 2016 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 грудня 2016 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 січня 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 лютого 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 березня 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн.64 коп.;

-не пізніше 25 квітня 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 травня 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 червня 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 липня 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 серпня 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 вересня 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 жовтня 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 листопада 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 грудня 2017 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 січня 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 лютого 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 березня 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 квітня 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 травня 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 червня 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 липня 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 серпня 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 вересня 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 жовтня 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 листопада 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 грудня 2018 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 січня 2019 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 лютого 2019 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 березня 2019 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 квітня 2019 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 травня 2019 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 червня 2019 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 липня 2019 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 серпня 2019 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.;

-не пізніше 25 вересня 2019 року 2 513 (дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 64 коп.

ОСОБА_1 зобов'язується дотримуватися цих порядку і строків і не порушувати їх.

Після сплати ОСОБА_1 в повному обсязі вказаної вище заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 19 квітня 2006 року в редакції відповідно до Додаткової угоди № 1 від 31 липня 2008 року в сумі 170 491 (сто сімдесят тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 20 коп. (П)АТ «Укрсоцбанк» невідкладно, але не пізніше трьох календарних робочих днів, зобов'язується видати ОСОБА_1 письмове повідомлення про погашення нею частково заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором та змінами до нього та про відсутність до іпотекодавця ОСОБА_1 будь-яких претензій майнового характеру з боку Банку, а також видати письмове повідомлення про припинення укладеною нею із Банком іпотечного договору з відповідними внесеними до нього змінами, які згідно вимог чинного законодавства будуть підставою для зняття заборони відчуження та зняття обтяження майна іпотекою з належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки (забезпечення) за вказаним вище договором іпотеки від 19 квітня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 1452.

3.Після укладення та підписання сторонами цієї мирової угоди, в порядку ч. 3 ст. 12 та п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 та (П)АТ «Укрсоцбанк» у найкоротші терміни, але не пізніше 2 тижнів з моменту затвердження судом цієї мирової угоди, зобов'язуються подати спільну заяву до Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про укладення сторонами цієї мирової угоди та досягнення ними примирення на стадії виконавчого провадження, що є підставою для подання її державним виконавцем до суду на повторне затвердження задля закриття за п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого провадження, відкритого за вчиненим 18 червня 2014 року приватним нотаріусом ХМНО Ємець І. О. за реєстровим № 2163 виконавчим написом про реалізацію іпотечного майна за договором іпотеки, посвідченим 19 квітня 2006 року ПН ХМНО Кошель Т. В. за реєстровим № 1452 - квартири АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 .

Після затвердження судом за поданням державного виконавця мирової угоди сторін та закриття на цій підставі виконавчого провадження вказаний вище виконавчий напис від 18 червня 2014 року за реєстровим № 2163 надсилається державним виконавцем відповідному нотаріусу, який його видав.

У разі невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за цією мировою угодою, (П)АТ «Укрсоцбанк» має право повторно звернути до виконання вчинений нотаріусом виконавчий напис від 18 червня 2014 року за реєстровим № 2163, або отримати відповідного змісту нові виконавчі документи за мировою угодою про стягнення з іпотекодавця грошових коштів.

4. ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог про визнання вчиненого 18 червня 2014 року приватним нотаріусом ХМНО Ємець І. О. за реєстровим № 2163 виконавчого напису про реалізацію іпотечного майна за договором іпотеки, посвідченим 19 квітня 2006 року ПН ХМНО Кошель Т. В. за реєстровим № 1452 - квартири АДРЕСА_1 - таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_1 також відмовляється від всіх позовних вимог до відповідача приватного нотаріуса ХМНО Ємець І. О.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець І. О., 3-я особа - Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису недійсним та таким, що не підлягає виконанню, закрити».

Вказана ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2016 року про затвердження мирової угоди набрала законної сили.

30 вересня 2016 року Банк і позивач ОСОБА_1 звернулися на ім'я начальника Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області зі спільною заявою про закінчення виконавчого провадження, в якій просили закінчити виконавче провадження у зв'язку із затвердженням судом укладеної між ними мирової угоди та повернути виконавчий документ органу (посадовій особі), що його видав.

Постановою головного державного виконавця Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Фесун О. М. від 28 грудня 2016 року було закінчено виконавче провадження у зв'язку із укладенням сторонами мирової угоди, що затверджена судом.

Іншою постановою головного державного виконавця Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Фесун О. М. від 28 грудня 2016 року відкрито виконавче провадження № 53213761 з виконання постанови № 43774084 від 02 липня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 17 848 грн. 83 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, яка набрала законної сили, було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 і вирішено скасувати винесену старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (після зміни назви - Ленінський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області) Чорним А. В. в рамках виконавчого провадження № 43774084 постанову від 02 липня 2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 17 848 грн. 83 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У вказаній постанові суду, що набрала законної сили, додатково встановлено і підтверджено умови укладеної між сторонами мирової угоди, що затверджена судом.

У зв'язку зі скасуванням постанови державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 суми виконавчого збору, 29 травня 2017 року державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області виніс постанову в рамках виконавчого провадження № 53213761 про закінчення виконавчого провадження про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 17 848 грн. 83 коп. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, позивач ОСОБА_1 вчасно та належним чином виконувала і повністю виконала свої зобов'язання за затвердженою судом мировою угодою, і станом на момент її звернення в суд із розглядуваним позовом вона належним чином, вчасно і повністю сплатила на користь Банку належний з неї борг, не пропустивши і не порушивши жодного щомісячного періодичного (поточного) платежу, передбаченого та визначеного вказаною вище ухвалою суду про затвердження мирової угоди, що підтверджується наданими позивачем банківськими квитанціями, а саме:

1.Протягом тижня з моменту набрання ухвалою суду про затвердження мирової угоди законної сили 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 80 000 грн. 00 коп. згідно квитанції від 21 вересня 2016 року за № FJB1626580500042.

2.18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 18 жовтня 2016 року за № FJB1629280500180.

3.15 листопада 2016 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 15 листопада 2016 року за № FJB1632080500127.

4.16 грудня 2016 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 16 грудня 2016 року за № FJB1635180500083.

5.17 січня 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 17 січня 2017 року за № FJB1701780500172.

6.16 лютого 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 16 лютого 2017 року за № FJB1704780500077.

7.15 березня 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 15 березня 2017 року за № FJB1707480500223.

8.13 квітня 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 13 квітня 2017 року за № FJB1710380500110.

9.17 травня 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 17 травня 2017 року за № FJB1713780500129.

10.14 червня 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 14 червня 2017 року за № FJB171658050141.

11.21 липня 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку грошові кошти на загальну суму 2 700 грн. 00 коп., що підтверджується двома окремими квитанціями від 21 липня 2017 року за № FJB1720280500037 на суму 2 600 грн. 00 коп. та за № FJB1720280500043 на суму 100 грн. 00 коп.

12.22 серпня 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 22 серпня 2017 року за № FJB1723480500327.

13.08 вересня 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 08 вересня 2017 року за № FJB1725180500063.

14.20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 20 жовтня 2017 року за № FJB1729380500129.

15.09 листопада 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 09 листопада 2017 року за № FJB1731380500126.

16.15 грудня 2017 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 15 грудня 2017 року за № FJB1734980500168.

17.19 січня 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 19 січня 2018 року за № FJB1801980500050.

18.21 лютого 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 21 лютого 2018 року за № FJB1805280500054.

19.20 березня 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 700 грн. 00 коп. згідно квитанції від 20 березня 2018 року за № FJB1807980500081.

20.20 квітня 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 3 000 грн. 00 коп. згідно квитанції від 20 квітня 2018 року за № FJB1811080500058.

21.21 травня 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 3 000 грн. 00 коп. згідно квитанції від 21 травня 2018 року за № FJB1814180500073.

22.11 червня 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 515 грн. 00 коп. згідно квитанції від 11 червня 2018 року за № FJB1816280500086.

23.09 липня 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 520 грн. 00 коп. згідно квитанції від 09 липня 2018 року за № FJB1819080500101.

24.17 серпня 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 550 грн. 00 коп. згідно квитанції від 17 серпня 2018 року за № FJB1822980500051.

25.19 вересня 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 550 грн. 00 коп. згідно квитанції від 19 вересня 2018 року за № FJB1826282000050.

26.05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 600 грн. 00 коп. згідно квитанції від 05 жовтня 2018 року за № FJB1827882000059.

27.05 листопада 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 540 грн. 00 коп. згідно квитанції від 05 листопада 2018 року за № FJB1830982000049.

28.19 грудня 2018 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 570 грн. 00 коп. згідно квитанції від 19 грудня 2018 року за № FJB1835382000029.

29.10 січня 2019 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 570 грн. 00 коп. згідно квитанції від 10 січня 2019 року за № FJB1901082000053.

30.14 лютого 2019 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 530 грн. 00 коп. згідно квитанції від 14 лютого 2019 року за № FJB1904582000032.

31.12 березня 2019 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 530 грн. 00 коп. згідно квитанції від 12 березня 2019 року за № FJB1907182000034.

32.02 квітня 2019 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 515 грн. 00 коп. згідно квитанції від 02 квітня 2019 року за № FJB1909282000016.

33.02 травня 2019 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 2 530 грн. 00 коп. згідно квитанції від 02 травня 2019 року за № FJB1912282000029.

34.22 травня 2019 року ОСОБА_1 сплатила на користь Банку 5 600 грн. 00 коп. згідно квитанції від 22 травня 2019 року за № FJB1914282000031.

Зі змісту встановлених судом фактів і відповідних їм письмових доказів вбачається, що позивач вчасно, належним чином, понаднормово, достроково і в повному обсязі виконала свої грошові зобов'язання перед Банком за укладеною і затвердженою судом мировою угодою, загалом сплативши на його користь 170 720 (сто сімдесят тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача адвоката Основін О.О. про те, що певна сума сплачених позивачем коштів залишалась на іншому транзитному рахунку, а тому позивачу достатньо подати заяву про їх перерахування на користь Банку, після чого питання про припинення договору іпотеки буде вирішено у позасудовому порядку, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення вказаної вимоги процесуального права, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів та/або заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідач також не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

Водночас, представник відповідача адвокат Основін О.О. не заперечував проти того, що позивач вчасно і належним чином виконала умови мирової угоди сторін і сплатила на користь Банку узгоджену суму грошових коштів. Представник відповідача Основін О.О. лише зазначив, що певна сума сплачених позивачем коштів нібито залишалась на іншому банківському рахунку.

При цьому, представник відповідача адвокат Основін О.О. навіть не пояснив, яка саме конкретно сума коштів і за який саме конкретно період нібито залишилась на невірному банківському рахунку. Так само представник відповідача не пояснив і не повідомив суду, з якої причини, враховуючи, що протягом всього часу виконання мирової угоди позивач сплачувати кошти на один і той самий кредитний рахунок № НОМЕР_1 , відповідні кошти опинились на іншому банківському рахунку.

Насамкінець, представник відповідача адвокат Основін О.О. не представив суду докази на підтвердження того, що можлива банківська помилка виникла з вини саме позивача. Так само не було надано доказів на підтвердження того, що Банк вживав належні і достатні заходи, аби виправити допущену помилку, повідомити позивач про зміну банківських реквізитів, на які потрібно надалі сплачувати кошти, чи про необхідність звернення до Банку із заявою про перерахування вже сплачених коштів на інший банківський рахунок.

Навпаки, з представлених позивачем письмових доказів вбачається, що 29 вересня 2017 року (тобто в період, коли позивач вчасно і належним чином виконувала умови мирової угоди та сплачувала на користь Банку узгоджені суми грошових коштів) позивач ОСОБА_1 отримала лист від представника ПАТ «Укрсоцбанк», вкладенням до якого була вимога від 18 вересня 2017 року про усунення порушень та про добровільне виселення, в якій повідомлялося про те, що у позичальника ОСОБА_2 перед банком є невиконані зобов'язання з повернення позичених за кредитним договором № 805/16/21-1/6-186 грошових коштів, загальна сума яких, станом на 04 вересня 2017 року, нібито складає 76 076 грн. 45 коп. За вказаною письмовою вимогою Банк вимагав від позичальника ОСОБА_2 у тридцятиденний строк сплатити нібито наявну заборгованість перед Банком у визначеному ним розмірі.

При цьому, Банк зауважував, що у разі невиконання цієї письмової вимоги, він розпочне процедуру звернення стягнення на передану ОСОБА_1 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Насамкінець, у випадку невиконання вимог Банк вимагав від боржника та іпотекодавця добровільно звільнити всіма мешканцями житлове приміщення, яке є предметом іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 ,- з обов'язковим зняттям всіх мешканців зазначеного житла з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб відповідного РВ УМВС України.

В межах передбаченого законодавством тридцятиденного терміну для надання відповіді (заперечень) проти вказаної вимоги 24 жовтня 2017 року позивач на поштові адреси ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Укрсоцбанк» Північно-східний комерційний макрорегіон (м. Харків) направила письмові заперечення проти вимоги Банку про усунення порушень та добровільне виселення, в яких зазначила, що вона належним чином, вчасно, добросовісно і понаднормово виконує умови затвердженої судом мирової угоди, а тому Банк не має визначених законом підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Лист із запереченнями позивача від 24 жовтня 2017 року був отриманий ПАТ «Укрсоцбанк» 30 жовтня 2017 року, а ПАТ «Укрсоцбанк» Північно-східний комерційний макрорегіон (м. Харків) - 28 листопада 2017 року.

У відповідь на вказані заперечення начальник Відділу обробки звернень клієнтів ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_4 листом від 05 грудня 2017 року за вих. № 17-290/96-15612 повідомив позивача про те, що, з урахуванням укладеної між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» мирової угоди, претензійна робота з приводу сплати заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - Банком проводитись не буде.

При цьому, Банк приніс вибачення за спричиненні незручності.

Не зважаючи на виниклі спірні питання, позивач не припиняла виконувати мирову угоду і не пізніше 25 числі кожного місяця вносила до Банку належні до сплати грошові кошти.

21 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в Московський районний суд м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» Північно-Східний комерційний макрорегіон (м. Харків), в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь вже сплачені ОСОБА_1 на той момент замість ОСОБА_2 кошти на користь Банку в сумі 123 200 грн. 00 коп.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, крім іншого, встановлено, що ОСОБА_1 в період з вересня 2016 року по лютий 2018 року сплатила на рахунок Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» грошові кошти на загальну суму 123 200 грн. 00 коп., що повністю відповідає досягнутій між сторонами та затвердженій судом мировій угоді сторін та узгодженому графіку погашення заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, послався на те, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є передчасними, оскільки ОСОБА_1 є фінансовим поручителем боржника ОСОБА_2 , а тому матиме право стягнути з ОСОБА_2 сплачені Банку на підставі мирової угоди кошти лише тоді, коли повністю виконає обов'язок боржника ОСОБА_2 і надасть суду докази переходу до неї прав первісного кредитора у грошовому зобов'язанні (оригінали кредитних договорів, укладений із Банком на їхній підставі договір цесії тощо).

При цьому, вказаними судовими рішеннями було встановлено факт належного та своєчасного виконання ОСОБА_1 умов мирової угоди сторін, яка була затверджена ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2016 року, в період з вересня 2016 року по лютий 2018 року включно на суму 123 200 грн. 00 коп.

21 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримала лист, вкладенням до якого була постанова Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича від 19 квітня 2018 року про відкриття виконавчого провадження за № 56234333, зі змісту якої позивачу стало відомо, що 09 листопада 2017 року за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович вчинив виконавчий напис за реєстровим № 26359, яким вже вдруге запропонував задовольнити частину вимог Банку у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 19 грудня 2014 року по 19 жовтня 2017 року на загальну суму 110 426 грн. 80 коп., шляхом звернення стягнення на належну позивачу ОСОБА_1 квартиру.

05 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в Ленінський районний суд із позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Укрсоцбанк» Північно-Східний комерційний макрорегіон (м. Харків), треті особи: приватний нотаріус ХМНО Чуловський В. А., ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А., в якому просила визнати вказаний виконавчий напис нотаріуса за № 26359 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2018 року у справі № 642/2134/18, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі і визнано таким, що не підлягає виконанню, вчинений 09 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем за реєстровим № 26359 виконавчий напис про звернення стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру.

Визнаючи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не підлягає виконанню, Ленінський районний суд м. Харкова встановив і зазначив, що з моменту укладення та підписання сторонами мирової угоди та затвердження її судом ОСОБА_1 вчасно та належним чином виконує свої зобов'язання з виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, і станом на момент розгляду справи не пропустила жодного поточного платежу, передбаченого та визначеного вказаною ухвалою суду про затвердження мирової угоди.

Так, 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 сплатила на реквізити банку 80 000 грн. 00 коп., що відповідає першому платежу у відповідній ухвалі районного суду про затвердження мирової угоди, а надалі в період з 18 жовтня 2016 року по 08 вересня 2017 року ОСОБА_1 здійснено на користь Банку 12 поточних платежів, кожен з яких на суму 2 700 грн. 00 коп., що підтверджується наданими копіями платіжних документів.

Отже, оскільки між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрссоцбанк» була досягнута та затверджена судом відповідною ухвалою мирова угода щодо встановлення строків та порядку погашення ОСОБА_1 заборгованості ОСОБА_2 перед Банком, і вказана ухвала суду ОСОБА_1 наразі виконується належним чином, то ПАТ «Укрсоцбанк» безпідставно звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на заставлену в іпотеку квартиру.

Також у вказаному судовому рішенні суд встановив, що після звернення ОСОБА_1 із запереченнями до ПАТ «Укрсоцбанк» начальник відділу обробки звернень клієнтів ПАТ «Укрсоцбанк» Ташута О. В. листом від 05 грудня 2017 року за вих. № 17-290/96-15612 повідомила ОСОБА_1 про те, що з урахуванням укладеної між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» мирової угоди претензійна робота з приводу сплати заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - Банком проводитись не буде.

При цьому, Банк приніс ОСОБА_1 вибачення за спричинені незручності.

Судом було встановлено, що з урахуванням всіх здійснених ОСОБА_1 поточних платежів на виконання ухвали районного суду від 06 вересня 2016 року про затвердження мирової угоди, загальна сума сплачених нею на користь Банку коштів складає 131 600 грн. 00 коп.

Залишок коштів, належних до повернення ОСОБА_1 на користь Банку відповідно до узгодженого між сторонами графіку станом на момент розгляду попередньої справи складав 38 891 грн. 20 коп., які позивач зобов'язана була сплатити до 25 вересня 2019 року - тобто ще майже через півтора роки».

І під час розгляду зазначеної вище справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, і після ухвалення вказаного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 продовжувала постійно, належним чином, вчасно і в повному обсязі виконувати затверджену судом мирову угоду і сплачувати на користь Банку кошти у визначеному мировою угодою розмірі.

Не зважаючи на це, 31 серпня 2018 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» через представника звернулось в Ленінський районний суд м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , в якому просило в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 805/16/21-1/6-186 від 19 квітня 2006 року, яка станом на 01 липня 2018 року становить 94 445 грн. 02 коп., та складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 50 872 грн. 62 коп., суми заборгованості за відсотками у розмірі 15 552 грн. 29 коп., суми пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 16 251 грн. 69 коп., суми пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 4 931 грн. 58 коп., суми інфляційних витрат за кредитом у розмірі 5 284 грн. 01 коп. та суми інфляційних витрат за відсотками у розмірі 1 552 грн. 83 коп. - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на підставі Звіту про незалежну оцінку вартості квартири № ВА 180813-001.

В обґрунтування заявлених позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» посилалося на те, що у зв'язку із нібито неналежним виконанням ОСОБА_1 умов досягнутої між сторонами та затвердженої судом мирової угоди, а саме: нездійсненням нею трьох поточних платежів у лютому, березні та квітні 2018 року, у Банку нібито виникло право звернути стягнення на передану в іпотеку квартиру для задоволення своїх майнових вимог кредитора.

ОСОБА_1 не погодилась із вказаними вимогами Банку і заперечувала проти їх задоволення, оскільки вона вчасно, належним чином і в повному обсязі виконувала умови мирової угоди і станом на момент розгляду вказаної справи вже повністю та понаднормово виконала умови мирової угоди і не мала перед Банком невиконаних грошових зобов'язань.

Заперечуючи проти посилань Банку про нібито нездійснення ОСОБА_1 трьох поточних платежів у лютому, березні та квітні 2018 року відповідно умов мирової угоди, ОСОБА_1 зазначила, що у заявлений Банком спірний період з лютого 2018 року по квітень 2018 року вона також добросовісно виконувала умови мирової угоди, сплативши на користь Банку наступні платежі: 21 лютого 2018 року - 2 700 грн. 00 коп., 20 березня 2018 року - 2 700 грн. 00 коп., а 20 квітня 2018 року - 3 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними банківськими квитанціями.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2019 року у справі № 645/4848/18, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд встановив і виходив з того, що ОСОБА_1 вчасно, належним чином і в повному обсязі виконувала і виконала умови затвердженої судом мирової угоди.

Суд не погодився з доводами Банку, ніби в період з лютого 2018 року по квітень 2018 року ОСОБА_1 не виконувала умови мирової угоди і не сплачувала на користь Банку належні суми коштів, оскільки ці твердження Банку спростовуються наданими ОСОБА_1 банківськими квитанція за відповідний період про сплату на користь Банку коштів.

Як наслідок, позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки суд визнав такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 вчасно, належним чином і в повному обсязі виконала свої грошові зобов'язання перед Банком за відповідною мировою угодою, загалом сплативши на його користь 170 720 (сто сімдесят тисяч сімсот двадцять) 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими квитанціями.

Згідно абз. 4 п. 2 укладеної сторонами і затвердженої судом мирової угоди, після сплати ОСОБА_1 в повному обсязі вказаної вище заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 19 квітня 2006 року в редакції відповідно до Додаткової угоди № 1 від 31 липня 2008 року в сумі 170 491 (сто сімдесят тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 20 коп. Банк невідкладно, але не пізніше трьох календарних робочих днів, зобов'язується видати ОСОБА_1 письмове повідомлення про погашення нею заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором та змінами до нього та про відсутність до іпотекодавця ОСОБА_1 будь-яких претензій майнового характеру з боку Банку, а також видати письмове повідомлення про припинення укладеного нею із Банком іпотечного договору з відповідними внесеними до нього змінами, які згідно вимог чинного законодавства будуть підставою для зняття заборони відчуження та зняття обтяження майна іпотекою з належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки (забезпечення) за вказаним вище договором іпотеки від 19 квітня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 1452.

Відповідно до норм ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки позивач ОСОБА_1 ще у травні 2019 році повністю і належним чином виконала свої грошові зобов'язання перед Банком відповідно до укладеної і затвердженої судом мирової угоди, протягом трьох днів Банк зобов'язаний був видати ОСОБА_1 письмове повідомлення про погашення нею частково заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором та змінами до нього і про відсутність до іпотекодавця ОСОБА_1 будь-яких претензій майнового характеру з боку Банку, а також видати письмове повідомлення про припинення укладеного нею із Банком іпотечного договору з відповідними внесеними до нього змінами.

Однак, Банк порушив свої зобов'язання за затвердженою судом мировою угодою і вказані свої обов'язки не виконав.

17 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Банку та до його регіонального відділення із письмовою заявою, в якій, посилаючись на викладені вище обставини, просила:

1.видати або надіслати засобами поштового зв'язку повідомлення про погашення нею частково заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № 802/16/21-1/6-168 від 19 квітня 2006 року в редакції відповідно до договору про внесення змін № 1 від 31 серпня 2006 року та додаткової угоди № 1 від 31 липня 2008 року про внесення змін до кредитного договору, та про відсутність до іпотекодавця ОСОБА_1 будь-яких претензій майнового характеру з боку Банку;

2.видати або надіслати засобами поштового зв'язку письмове повідомлення про припинення укладеного позивачем із ПАТ «Укрсоцбанк» іпотечного договору № 805/13/26/6-639 від 19 квітня 2006 року в редакції відповідно до нотаріально посвідченого договору про внесення змін № 1 від 31 серпня 2006 року у зв'язку із повним і належним виконанням ОСОБА_1 грошових зобов'язань відповідно до умов укладеної і затвердженої судом мирової угоди сторін;

3.звернутися до нотаріуса (державного реєстратора) і зняти накладену заборону відчуження і припинити обтяження іпотекою з належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .

Позивач наполягає, що Банк не направив їй повідомлення про часткове виконання зобов'язань боржника та повне виконання мирової угоди, не видав повідомлення про припинення іпотечного договору і не зняв іпотеку та заборону відчуження з належної позивачу квартири.

Водночас, в матеріалах справи немає відомостей про те, що Банк належним чином розглянув та/або задовольнив зазначені вище вимоги позивача.

Оскільки спір не був врегульований у досудовому порядку, права позивача як власника та іпотекодавця підлягають захисту у судовому порядку.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законом України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом (стаття 17).

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до п. 5.1 Глави 15 Розділу ІІ. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення:

?кредитора про погашення позики;

?про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель зобов'язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.

Згідно умови абз. 4 п. 2 укладеної сторонами і затвердженої судом мирової угоди, після сплати ОСОБА_1 в повному обсязі вказаної вище заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 19 квітня 2006 року в редакції відповідно до Додаткової угоди № 1 від 31 липня 2008 року в сумі 170 491 (сто сімдесят тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 20 коп. ПАТ «Укрсоцбанк» невідкладно, але не пізніше трьох календарних робочих днів, зобов'язується видати ОСОБА_1 письмове повідомлення про погашення нею частково заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором та змінами до нього та про відсутність до іпотекодавця ОСОБА_1 будь-яких претензій майнового характеру з боку Банку, а також видати письмове повідомлення про припинення укладеною нею із Банком іпотечного договору з відповідними внесеними до нього змінами, які згідно вимог чинного законодавства будуть підставою для зняття заборони відчуження та зняття обтяження майна іпотекою з належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки (забезпечення) за вказаним вище договором іпотеки від 19 квітня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 1452.

Таким чином, після своєчасного і належного виконання умов затвердженої судом мирової угоди укладений ОСОБА_1 іпотечний договір наразі є припиненим, а Банк зобов'язаний був подати до державного реєстратора (нотаріуса) заяви про припинення іпотеки та про вилучення з Державного реєстру прав записів про обтяження належної ОСОБА_1 квартири іпотекою та про заборону її відчуження.

Позивач ОСОБА_1 не має жодних зобов'язань перед Банком, а Банк не має жодних майнових чи інших речових прав на належну відповідачу ОСОБА_1 квартиру.

Отже, з огляду на те, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» була досягнута та затверджена судом відповідною ухвалою мирова угода щодо встановлення строків та порядку погашення ОСОБА_1 заборгованості ОСОБА_2 перед Банком, і вказана ухвала суду ОСОБА_1 наразі виконана вчасно належним чином, Банк зобов'язаний був виконати свої обов'язки за укладеною мировою угодою і звернутися до державного реєстратора із заявами (повідомленнями) про припинення договору іпотеки, зняття запису про заборону відчуження та запису про обтяження квартири іпотекою, або, щонайменш - видати позивачу відповідні письмові повідомлення.

Однак, Банк цих своїх зобов'язань не виконав і не звернувся до державного реєстратора, не зняв з іпотечної квартири позивача запис про іпотеку та заборону відчуження.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент укладення договорів іпотеки) визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.

Підстави припинення іпотеки визначено ст. 17 Закону України "Про іпотеку", зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

У ч. 1 ст. 598 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Оскільки забезпечені іпотекою зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, то зобов'язання за договорами іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 910/16461/16.

Крім того, постановою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року по справі № 913/89/19 було задоволено позовні вимоги позивача і визнано припиненим іпотечний договір та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку та про заборону відчуження об'єкта нерухомості.

Приймаючи нове рішення у справі та задовольняючи позовні вимоги про визнання договору іпотеки припиненим Верховний Суд, з посиланням на відповідні приписи Конституції України, ЦК України, Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ГПК України, виходив із встановлених судами обставин повного погашення заборгованості за кредитним договором, яка входила до складу основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

Задоволення ж вимог про вилучення записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Касаційний господарський суд обґрунтував похідною природою останніх.

Такі самі правові висновки зроблені і в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі № 921/768/16-г/7, якою касаційну скаргу Приватного підприємства "Альпіна" було задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 у справі №921/768/16-г/7 - скасовано і прийнято нове рішення, яким позовну заяву Приватного підприємства "Альпіна" було задоволено і визнано договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005 та договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, укладені між Приватним підприємством "Альпіна" та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" - припиненими.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року по справі № 916/3156 (п. п. 68 - 76; 84) звернула увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Оскільки позивач належним чином і в повному обсязі виконала умови затвердженої судом мирової угоди сторін і вчасно погасила свої грошові зобов'язання перед Банком, Банк зобов'язаний був видати письмове повідомлення про погашення позивачем частково заборгованості позичальника ОСОБА_2 та про відсутність до іпотекодавця ОСОБА_1 будь-яких претензій майнового характеру з боку Банку.

Також відповідно до умов затвердженої судом мирової угоди Банк зобов'язаний був видати письмово повідомлення про припинення укладеного іпотечного договору з відповідними внесеними до нього змінами.

Оскільки Банк вказаних його обов'язків не виконав, вимога ОСОБА_1 про визнання іпотечного договору припиненим є ефективним способом захисту її прав, оскільки ця вимога відповідає змісту порушеного права позивача, за захистом якого вона звернулася до суду, та характеру порушення цього права.

Крім того, вказаний спосіб захисту порушеного права повністю узгоджується із вказаними вище приписами статті 74 Закону України «Про нотаріат», п. 5.1 Глави 15 Розділу ІІ. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та умовам абз. 4 п. 2 укладеної сторонами і затвердженої судом мирової угоди.

Заявлені позивачем вимоги про визнання іпотечного договору припиненим є ефективним способом захисту її порушених прав, адже вони відповідають змісту відповідного порушеного права позивача, характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Таким чином, вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Водночас, суд не може повністю погодитись з обраним позивачем способом захисту прав шляхом припинення та вилучення (зняття) записів в Державному реєстрі прав (спеціальний розділ) про іпотеку належної позивачу ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 та обтяження цього майна забороною на нерухоме майно.

Зі змісту наявних в матеріалах справи витягів з ЄДР та інформаційної довідки з ДРП вбачається, що на підставі укладеного між позивачем та Банком іпотечного договору 19 квітня 2006 року в Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т. В. було зареєстровано іпотеку належної позивачу квартири АДРЕСА_1 (відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 3125772, 19.04.2006 18:17:05).

Крім того, на підставі укладеного між позивачем та Банком іпотечного договору приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т. В. було вчинено за реєстровим № 1453 заборону відчуження належної позивачу квартири АДРЕСА_1 . Вказану заборону відчуження було зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Кошель Т. В. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер іпотеки: 3125735, 19.04.2006 18:11:10).

10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

15 жовтня 2019 року відповідно до норм Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» було затверджено передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесенні змін до відповідних договорів.

У зв'язку з вищевикладеним, АТ «Альфа-Банк» наполягає, що він став правонаступником усіх прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк».

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру щодо АТ «Укрсоцбанк» вбачається, що 03 грудня 2019 року діяльність АТ «Укрсоцбанк» було припинено (номер запису: 10681120104002827), а правонаступником цього банку став АТ «Альфа-Банк».

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру щодо АТ «Альфа-Банк» також вбачається, що АТ «Альфа-Банк» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк».

У зв'язку з цим, 30 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського МНО Чайка Іриною Григорівною було здійснено державну реєстрацію зміни іпотекодержателя з АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк» та перенесено записи про іпотеку і про заборону відчуження предмета іпотеки до спеціального розділу новоствореного Державного реєстру прав (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), а саме:

1)(номер запису про іпотеку: 34942216 (спеціальний розділ); підстава виникнення іпотеки: договір про внесення змін та доповнень, серія та номер: № 1, 3160, виданий 31.08.2006, видавник: приватний нотаріус ХМНО Кошель Т. В.; договір про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 1706, виданий 10.10.2019, видавник: Чайка І. Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50547348 від 30.12.2019 17:14:33, приватний нотаріус Чайка Ірина Григорівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; відомості про основне зобов'язання: 10.04.2016, розмір основного зобов'язання: 120000,00 гривня; відомості про суб'єктів: іпотекодавець: ОСОБА_1 , іпотекодержатель: Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», код ЄДРПОУ: 23494714; відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 3125772, 19.04.2006 18:17:05);

2) (номер запису про обтяження: 34942265 (спеціальний розділ); підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер: 1452, виданий 19.04.2006, видавник:приватний нотаріус ХМНО Кошель Т. В., договір про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 1706, виданий 10.10.2019, видавник: Чайка І. Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50547396 від 30.12.2019 17:24:01, приватний нотаріус Чайка Ірина Григорівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб'єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , обтяжувач: Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», код ЄДРПОУ: 23494714; відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер іпотеки: 3125735, 19.04.2006 18:11:10).

У частині другій статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію іпотеки і заборони відчуження та про державну реєстрацію зміни іпотекодержателя) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав, законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 року такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, закон не передбачає. А тому з 16.01.2020 року неможливе застосування такого способу судового захисту як скасування записів в ДРП, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Водночас, суд зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто, до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Зважаючи на те, що з 16.01.2020 і на час ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції про відмову у позові матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в оскаржуваній постанові, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно.

Такі самі правові висновки були викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 352/1021/19 і в постанові від 03 вересня 2020 року по справі № 914/1201/19.

За таких обставин, у зазначеній частині, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково і застосувати ефективний спосіб захисту прав шляхом припинення, у зв'язку із припиненням іпотечного договору та зареєстрованої на його підставі іпотеки, обтяження квартири позивача забороною відчуження та скасування державної реєстрації іпотеки і державної реєстрації заборони відчуження належної позивачу квартири.

При цьому, застосування вказаного способу захисту суд не вважає виходом за межі позовних вимог та їх обґрунтування, оскільки припинення іпотеки та заборони відчуження з одночасним скасуванням їхніх державних реєстрацій за своєю юридичною суттю та правовими наслідками є тотожним припиненню та скасуванню запису про іпотеку та про заборону відчуження.

Різниця полягає лише в тому, що раніше законодавство допускало припинення і скасування (виключення) запису про державну реєстрацію речового права, а наразі забороняє такі дії і вимагає ухвалення судом рішення про припинення та скасування самої по собі державної реєстрації, а не запису про неї.

Водночас, недосконалість національного законодавства та/або постійна зміна у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду.

В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції ( Walchli v. France , заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя, як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини ( Esim v. Turkey , заява № 59601/09, § 21).

Тому, на підставі вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред'явлення позову по суті спрямоване на припинення державної реєстрації іпотеки та заборони відчуження іпотечного майна, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту, як припинення спірних державних реєстрацій та їх скасування.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом, не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа в будь-якому випадку розглядається у межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Аналогічний правовий підхід до розгляду і вирішення цивільної справи був застосований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 520/11437/16-ц.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 8, 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 391, 526, 598, 599 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 17, Закону України «Про іпотеку», ст. 74 Закону України «Про нотаріат», ст. 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до і після 16.01.2020 року), Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", п. 5.1 Глави 15 Розділу ІІ. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76, 81, 82, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Визнати припиненими укладені між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є АТ «Альфа-банк») та ОСОБА_1 іпотечний договір № 805/13/26/6-639 від 19 квітня 2006 року, посвідчений 19 квітня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 1452, та договір про внесення змін № 1 від 31 серпня 2006 року до іпотечного договору № 805/13/26/6-639 від 19 квітня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 3160.

Припинити іпотеку належної позивачу ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , зареєстровану на підставі укладених між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є АТ «Альфа-банк») та ОСОБА_1 іпотечного договору № 805/13/26/6-639 від 19 квітня 2006 року, посвідченого 19 квітня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 1452, та/або договору про внесення змін № 1 від 31 серпня 2006 року до іпотечного договору № 805/13/26/6-639 від 19 квітня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 3160, та скасувати її державну реєстрацію в Державному реєстрі іпотек та/або в Спеціальному розділі Державного реєстру прав (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) - (номер запису про іпотеку: 34942216 (спеціальний розділ); підстава виникнення іпотеки: договір про внесення змін та доповнень, серія та номер: № 1, 3160, виданий 31.08.2006, видавник: приватний нотаріус ХМНО Кошель Т. В.; договір про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 1706, виданий 10.10.2019, видавник: Чайка І. Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50547348 від 30.12.2019 17:14:33, приватний нотаріус Чайка Ірина Григорівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; відомості про основне зобов'язання: 10.04.2016, розмір основного зобов'язання: 120000,00 гривня; відомості про суб'єктів: іпотекодавець: ОСОБА_1 , іпотекодержатель: Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», код ЄДРПОУ: 23494714; відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 3125772, 19.04.2006 18:17:05).

Припинити обтяження належної позивачу ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 забороною відчуження (забороною на нерухоме майно), накладеною приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т. В. за реєстровим № 1453, та скасувати його державну реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та/або в Спеціальному розділі Державного реєстру прав (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) - (номер запису про обтяження: 34942265 (спеціальний розділ); підстава виникнення обтяження: договір іпотеки, серія та номер: 1452, виданий 19.04.2006, видавник:приватний нотаріус ХМНО Кошель Т. В., договір про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 1706, виданий 10.10.2019, видавник: Чайка І. Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50547396 від 30.12.2019 17:24:01, приватний нотаріус Чайка Ірина Григорівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб'єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , обтяжувач: Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК», код ЄДРПОУ: 23494714; відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер іпотеки: 3125735, 19.04.2006 18:11:10).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.10.20р.

Суддя Є. Б. Ольховський