"18" вересня 2020 р.
Ленінський районний суд м. Харкова
іменем України
18 вересня 2020 року Справа № 642/4762/20;
Провадження № 2-о/642/194/20
Суд у складі: Головуючого судді Євтіфієва В.М.;
Секретаря Пшеничної Т.М.,
за відсутністю заявника, його представника, зацікавленої особи, повідомлених про день та час розгляду справи, розглянувши заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту смерті; зацікавлена особа: Холодногірський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану, -
Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті чоловіка заявника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території міста Ровеньки, Луганської області, Україна.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України.
У судове засідання заявник, його представник та зацікавлена особа не з'явилися, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином.
Суд, дослідив та оцінив у сукупності докази матеріалів справи, встановив наступні факти та обставини.
Відповідно до лікарняного свідоцтва про смерть № 853 від 06.08.2020, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ровеньки, Луганської області, Україна.
Відповідно до листа начальника відділу Холодногірського районного у місті Харкові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Тетяни Єлізарової від 17.09.2020 № 829/22.6-09, заявнику відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті, у зв'язку з тим, що документи, подані для здійснення реєстрації смерті не встановленого зразка.
Пунктами 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ) виданий органами та /або особами, створеними, обраними або призначеними в порядку, не передбаченому Законом України, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Пунктом 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5(у редакції наказу Міністерства юстиції від 24 грудня 2010 року № 3307/5) встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
З аналізу встановлених фактів і обставин, відповідно до вказаних норм Закону, суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню у повному обсязі.
Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки дозволить отримати засвідчений документ встановленого зразка, згідно чинного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 18, 19, 293, 315, 316, 317, 318, 319, 352, 430 ЦПК України, ст. ст. 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту смерті; зацікавлена особа: Холодногірський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану - задовольнити.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ровеньки, Луганської області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію рішення невідкладно надіслати заявнику та органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення або виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільно-процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, або через Ленінський районний суд м. Харкова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18 вересня 2020 року.
Суддя В.М. Євтіфієв