Справа № 555/1241/20
Номер провадження 2/555/291/20
29 вересня 2020 року
Березнівський районний суд Рівненської області в складі :
головуючого судді - Старовецької Ю.В.
при секретарі - Григорієвій В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, старший державний виконавець Березнівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Овдійчук Роман Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 звернувся із позовом до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., старший державний виконавець Березнівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Овдійчук Р.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог вказує, що 11.03.2008 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитну угоду № 0803/20, за якою він отримав кредит в сумі 50 000 доларів США на споживчі цілі з терміном повернення не пізніше 10.03.2013 року. Виконання зобов'язань позичальником за даною угодою забезпечувалися договором іпотеки №0803/43/120/1/1 від 11.03.2008 року, предметом якого був виробничий будинок розташований в АДРЕСА_1 .
05.10.2012 року на його адресу банк направив досудову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, в якій вимагав повернення суми кредиту в повному обсязі в тридцяти денний строк з дня отримання вимоги, а 23.10.2012 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 25.05.2013 року позовні вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк» були задоволені частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою №0803/20 від 11.03.2008 року, що становить 33 852,10 доларів США звернуто стягнення на виробничий будинок розташований в АДРЕСА_1 .
Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №42887126 від 14.04.2014 року, прийнятої державним виконавцем відділу ДВС Березнівського РУЮ Ясковцем М.В., виконавче провадження з виконання вищевказаного судового рішення було закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (виконання рішення).
Відповідно до виконавчого напису №1642, вчиненого 06.05.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., було звернуто стягнення на нерухоме майно - виробничий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є позивач.
ОСОБА_1 вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідач скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, про що свідчить рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 25.03.2013 року. Крім того, вказане судове рішення, як вбачається із постанови державного виконавця, виконано.
Також позивач зазначає, що виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що з дня виникнення права вимоги у стягувача минуло не більше трьох років, однак за змістом виконавчого напису період, за який стягується заборгованість, становить десять років сім місяців двадцять сім днів, а саме 11.03.2008 року по 07.11.2018 року, за вказаний період була обрахована і пеня у розмірі 69 734,30 долара США, що суперечить положенням п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.
За вказаних обставин заборгованість, яку пропонується задовольнити за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, на підставі оспорюваного виконавчого напису, не може вважатись безспірною.
З урахуванням наведеного, просить визнати виконавчий напис №1245, вчинений 06.05.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., таким, що не підлягає виконанню.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» позовні вимоги не визнав. У поданому відзиві покликається на те, що відповідно до укладеного договору позивач отримав кредит і це й факт ним не оспорюється. В порушення положень ст.526,530,610 ЦК України та умов договору позивач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав та не повернув у межах строку, визначеного договором, суму кредиту, не сплатив проценти за користування кредитними кошами, комісію. АТ КБ «ПриватБанк» надав усі необхідні документи нотаріусу для вчинення виконавчого напису, а саме: кредитний договір та розрахунок заборгованості, в котрому у повній мірі відображено усі операції ОСОБА_1 . Вказані документи підтверджують безспірність заборгованості, а тому підстави визнавати оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, відсутні. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
22.07.2020 року заява була прийнята до розгляду та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
31.07.2020 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення заборгованості за оспорюваним виконавчим написом.
Згідно ухвали Березнівського районного суду Рівненської області від 05.08.2020 року вказану заяву було задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, вчиненим 06.05.2019 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованим в реєстрі за номером 1245 про звернення стягнення на нерухоме майно - виробничий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності.
11.08.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, у якій сторона відповідача просить розглянути справу за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк».
17.08.2020 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду на 29.09.2020 року.
29.09.2020 року позивач подав письмову заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав повністю, просить провести розгляд справи у його відсутності.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача старший державний виконавець Березнівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Овдійчук Р.В. в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце його проведення повідомлялись належним чином.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
11.03.2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду №0803/20. Загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди становить 50 000 доларів США.
В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою №0803/20 від 11.03.2008 року ОСОБА_1 було передано банку в іпотеку приміщення виробничого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено із договору іпотеки №0803/20/1/1 від 11.03.2008 року.
Із розрахунку відповідача заборгованості за кредитним договором №0803/20 від 11.03.2020 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1 , вбачається, що заборгованість за кредитом станом на 04.01.2019 року становить: заборгованість за тілом кредиту - 29 304,68 долари США, заборгованість за відсотками - 14 950,21 доларів США, пеня - 69 734,30 доларів США; 5699,46 долари США (відсоток від суми заборгованості).
Згідно письмової вимоги від 05.10.2012 року банк вимагав від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором №0803/20 від 11.03.2020 року.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 25.03.2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення позовні вимоги банку було задоволено частково, зокрема, в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою №0803/20 від 11.03.2020 року, що становить 33 852,10 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок загальною площею 266,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 .
Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №42887126 від 14.04.2014 року, прийнятої державним виконавцем відділу ДВС Березнівського РУЮ Ясковцем М.В., виконавче провадження з виконання вищевказаного судового рішення було закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ виконано у повному обсязі).
Відповідно до виконавчого напису №1244, вчиненого 06.05.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., пропонується звернути стягнення на нерухоме майно - виробничий будинок будівля гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонується задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі: заборгованість за кредитом - 29 304,68 долари США, заборгованість за відсотками - 14 950,21 доларів США, пеня - 69 734,30 доларів США. Строк, за який проводиться стягнення, становить десять років сім місяців двадцять сім днів, а саме з 11.03.2008 року по 07.11.2018 року.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2020 року на підставі виконавчого документу - виконавчого напису №1245, вчиненого 06.05.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. відрито виконавче провадження.
Норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу наведених норм можна дійти наступних висновків.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості, стягнутої відповідно до оспорюваного виконавчого напису, суд приймає до уваги наступне.
У статті 12 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя ( ч.4 ст.33 Закону України «Про іпотеку») .
Як встановлено із рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 25.03.2013 року відповідачем було реалізовано своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, і вказане судове рішення державним виконавцем було виконано в повному обсязі, що вбачається із постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.04.2014 року, а тому повторне звернення стягнення на це ж нерухоме майно на підставі виконавчого напису нотаріуса є неправомірним.
Крім того, суд звертає увагу і на те, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (п.3.3 гл.16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), тобто з дня, коли стягувач (кредитор) дізнався або повинен був дізнатися про те, що його право на належне виконання зобов'язання боржником порушено.
Як встановлено із розрахунку заборгованості останні платіж за кредитною угодою ОСОБА_1 здійснив 20.01.2012 року. Проте, як вбачається із оспорюваного виконавчого напису, строк, за який проводиться стягнення, становить десять років сім місяців двадцять сім днів, а саме з 11.03.2008 року по 07.11.2018 року.
Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦПК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені),однак як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитною угодою, нарахування пені здійснено за період, що перевищує один рік.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, суд погоджується із доводами сторони позивача, що вимога банку не є безспірною, а отже не підлягає задоволенню в порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ комерційний банк «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є законними та обґрунтованими, а отже підлягають до задоволення.
Керуючись Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.18 ЦК України, ст.ст.263-265 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, старший державний виконавець Березнівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Овдійчук Роман Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 06 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №1245 про звернення стягнення на нерухоме майно - виробничий будинок будівлю гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд Рівненської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Старовецька Ю. В.