03.12.18
22-ц/812/289/18
Справа № 487/6412/17 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - Лисенко П.П.
Провадження № 22-ц/812/289/18
Категорія 30
іменем України
03 грудня 2018 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів: Галущенка О.І. та Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
відповідача - Нестеренко Н.В. ,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухваленого за відсутності учасників справи, 12 вересня 2018 року під головуванням судді Біцюка А.В., в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нестеренко Наталії Василівни про визнання дій незаконними та відшкодування шкоди, -
05 грудня 2017 року ОСОБА_1 пред'явив до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нестеренко Наталії Василівни вищезазначений позов, в якому просив визнати її дії при посвідченні довіреності від 22 квітня 2014 року, зареєстрованої в реєстрі за №176, про уповноваження ОСОБА_4 на представлення інтересів ОСОБА_5 , незаконними та стягнути з відповідача на його користь 406 839 гривень у відшкодування завданої такими діями матеріальної шкоди, а також судові витрати.
Позов обґрунтовував наступним.
22 квітня 2014 року відповідачем посвідчено довіреність, якою ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси перед всіма фізичними та юридичними особами, а також з питань продажу за ціною та на умовах на свій розсуд, належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 .
17 травня 2014 року за договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нестеренко Н.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 212, ОСОБА_1 придбав вказану квартиру та сплатив за неї кошти в сумі 230 942 гривні. Продавцем, від імені власника квартири ОСОБА_5 , на підставі вищезазначеної довіреності, виступив ОСОБА_4 .
У 2016 році рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва, зміненим в частині рішенням Апеляційного суду Миколаївської області, за позовом ОСОБА_5 , вказаний договір купівлі-продажу та довіреність були визнані недійсними, а ОСОБА_1 , в порядку реституції, зобов'язано повернути у власність ОСОБА_5 придбану ним квартиру.
Підставою такого рішення було те, що судовою почеркознавчою експертизою та експертизою проведеною в рамках кримінального провадження, було спростовано підпис ОСОБА_5 у довіреності.
Посилаючись на те, що приватний нотаріус Нестеренко Н.В., при посвідченні довіреності, вимог законодавства не дотрималася, проявила недбалість, і, не встановивши особу, яка підписувала довіреність на продаж квартири від імені ОСОБА_5 та, не порівнявши її підпис зі зразком підпису у паспорті ОСОБА_5 , протиправно вчинила нотаріальну дію, позивач, після декількох уточнень позовних вимог, кінцево просив визнати незаконними зазначені дії відповідача та стягнути з неї завдану позивачу матеріальну шкоду у розмірі 489 747 гривень 26 копійок, з яких:
-5 000 гривень - оплата послуг нотаріуса;
-230 942 гривні - оплата вартості квартири;
-253 805 гривень 26 копійок - втрати у зв'язку з інфляцією.
Відповідач заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що діяла відповідно до вимоги ст.43, 45 Закону України «Про нотаріат» та вчинила всі, передбачені законом дії для посвідчення довіреності, просила відмовити в задоволені позову.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2018 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та нормам чинного цивільного законодавства.
Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки суд 1 інстанції повно і всебічно з'ясувавши обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, та виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, а також правильно витлумачив ці норми що підлягають застосуванню до даних правовідносин дійшов вичерпних висновків, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, районний суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення приватним нотаріусом вимог законодавства.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду погоджується з встановленими судом 1 інстанції обставинами та правовідносинами, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.
За Конституцією України, ст. 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.
Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Відмова від такого права є недійсною.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.
В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
В силу статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду у цивільні справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України.
Зокрема, він повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.
Як результат розгляду, апеляційний суд визначає підстави перегляду судового рішення, і відповідно до наданих йому повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення районного суду ухвалено у повній відповідності з виписаним вище, а тому є законним та обґрунтованим.
Так, відповідно до ст. 43 Закону України «Про нотаріат» (чинного на час вчинення нотаріальної дії) при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.
Статтею 47 вказаного Закону передбачено, що не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
Статтею 49 Закону України «Про нотаріат», частиною 2 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296/5 (чинного на час вчинення нотаріальної дії), передбачені підстави для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії, в тому й числі, зазначено, що нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону.
За правилами статті 21 Закону України «Про нотаріат» шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі продажу від 21 червня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, належала квартира АДРЕСА_1 .
Згідно з довіреністю, виданою 22 квітня 2014 року та посвідченою приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нестеренко Н.В. за реєстровим № 176, ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси перед всіма фізичними та юридичними особами з питань продажу за ціну та на умовах на його розсуд вказану вище квартиру (а.с. - 5).
17 травня 2014 року між ОСОБА_5 , від імені якого на підставі довіреності від 22 квітня 2014 року діяв ОСОБА_4 , як продавець та ОСОБА_1 , як покупець, було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нестеренко Н.В., за яку ОСОБА_1 сплатив 230 942 гривні (а.с. - 6-7).
Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України, вказані обставини не підлягають доказуванню, оскільки встановлені рішеннями Центрального районного суду міста Миколаєва від 08 червня 2016 року та Апеляційного суду Миколаївської області від 01 листопада 2016 року при розгляді цивільної справи № 490/10288/15 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Нестеренко Н.В. (між тими сторонами, що беруть участь в цій справі) про визнання недійсною довіреності, визнання нікчемним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Вказаними рішеннями також встановлено, що рукописні записи та підпис в графі «Підпис» в Довіреності виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою, а тому відсутність належним чином оформленої довіреності свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_5 на відчуження квартири (а.с. - 8-10, 11-13).
Зазначені рішення набрали законної сили.
За зверненням ОСОБА_1 , була здійснена позапланова перевірка приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нестеренко Н.В. Як зазначено у довідці про результати проведення перевірки, яку складено 06.06.2017 року, Довіреність від 22.04.2014р. за реєстровим №176, посвідчено відповідно до Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Правил ведення нотаріального діловодства (а.с. - 75-82).
З пояснень наданих відповідачем, для встановлення особи, як учасника цивільних відносин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, нотаріусу було надано оригінал паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_5 .
Отже, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Нестеренко Н.В. посвідчувала довіреність на підставі паспорта, ідентифікаційного коду, що відповідає приписам ст. 43 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, редакція якої діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Доводи позивача та його представника про те, що нотаріус повинен був відмовити у вчиненні нотаріальної дії колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, і судом не встановлено, що при візуальному порівнянні паспорта можна було виявити суттєві недоліки, передбачені ст. 47 Закону України «Про нотаріат» (підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, пошкодження, тощо).
За загальним правилом, цивільна відповідальність за завдану майнову чи моральну шкоду настає за наявності чотирьох складових: неправомірності дій заподіювача шкоди, негативного наслідку таких дій (шкоди), причинного зв'язку між діями заподіювача шкоди та завданою шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоду.
Згідно зі ст. 27 Закону шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.
Диспозиція ст. 27 Закону, в якій передбачено можливість відшкодування потерпілому завданої шкоди за наявності в діях приватного нотаріуса вини у формі необережності та у виді недбалості, не виключає необхідності встановлення решти складових правопорушення, за наявності яких настає цивільна відповідальність за завдану шкоду.
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальних дій, подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії, подала недійсні та/або підроблені документи.
Отже, завдана позивачу шкода, стала наслідком неправомірних дій третіх осіб, які заволоділи паспортом, ідентифікаційним кодом та правовстановлюючими документами на квартиру ОСОБА_5 , подали нотаріусу неправдиву інформацію та всупереч волі власника відчужили квартиру.
Проте і до сьогодні порушена кримінальна справа стосовно неправомірних дій третіх осіб не закінчена та вироку, який би встановив винну особу - немає.
З огляду на викладене, судом першої інстанції не допущено порушень чинного законодавства у вчиненні нотаріальних дій приватним нотаріусом, стосовно нього немає вироку суду, яким було б підтверджено його незаконні дії або недбалість, що призвели до спричинення шкоди, та не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями нотаріуса та заподіяною позивачу шкодою.
Отже посилання позивача на неправомірні дії нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Нестеренко Н.В., колегія суддів апеляційного суду вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях.
Оскільки в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а це, як на думку колегії, повинен був бути процесуальний документ, ухвалений в порядку кримінального судочинства, не доведено, що дії відповідача у даному випадку були неправомірними і цими неправомірними діями було завдано матеріальну шкоду; що між порушеннями законних прав позивача, та наслідками у вигляді завдання матеріальної шкоди існує причинно-наслідковий зв'язок, а тому вимоги ОСОБА_1 є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення і направлені на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку в межах наданих йому законом повноважень, а тому не є підставою для скасування чи зміни рішення.
Таким чином, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни рішення суду І інстанції - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий П.П. Лисенко
Судді: О.І. Галущенко
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 04 грудня 2018 року.