Справа № 525/1163/20
Провадження №3/525/668/2020
23.10.2020 Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Прасол Я.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженку с. Інокентіївка, Приморського краю, зареєстровану по АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 , не працюючу, протягом року до адміністративної відповідальності не притягалася,
за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
22.09.2020 до суду з Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області надійшла для розгляду справа про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП.
Розгляд справи призначався на 12.10.2020, був відкладений на 23.10.2020 через неявку в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №292213 складеного 10.09.2020, вбачається, що громадянка ОСОБА_2 , маючи на утриманні шістьох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , перебувала в стані алкогольного сп'яніння, у будинку брудно, харчування у дітей відсутнє, чим не забезпечила необхідних умов для своїх неповнолітніх дітей. Таким чином, громадянка ОСОБА_2 допустила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнала частково, суду пояснила, що дійсно 10.09.2020 перебувала в стані алкогольного сп'яніння та можливо висловлювалася нецензурною лайкою, але діти завжди нагодовані та повмивані, одяг та постіль випраний.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 10.09.2020 серія ВАБ №292213 (а.с.1), письмовими поясненнями гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.2, 3), копією акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 АДРЕСА_2 від 10.09.2020 (а.с.4), копіями свідоцтв про народження дітей (а.с.а.с.7-11), фототаблицею (а.с. 12-13).
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Другим реченням цієї статті визначено засоби, якими встановлюються ці дані, що можуть бути доказами по справі.
За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП визначає обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Обставин, що пом'якшують відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності суддя не вбачає.
Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_2 суддя вважає вчинення адміністративного правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України).
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 184 КУпАП встановлює відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 27.02.1991 року, яка набула чинності в Україні 27.09.1991 року «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини». Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч її бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити виконання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Також, статтею 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» (зі змінами), кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За нормою ст. 11 цього Закону, сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Також батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ст.150 СК України).
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
За загальними правилами ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи викладене, з урахування обставин справи та особи винної, яка не працює, має постійне місце проживання, відсутність пом'якшуючих відповідальність обставин, та наявність обтяжуючої відповідальність обставини - вчинення адміністративного правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, вважаю за необхідне застосувати відносно громадянки ОСОБА_2 вид стягнення у виді мінімального штрафу з метою виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та запобіганню вчинення нею нових правопорушень у подальшому.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення. Враховуючи цю норму законодавства та виходячи з положень ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у даній справі про адміністративне правопорушення належить стягнути з ОСОБА_2 .
На підставі вищевикладеного та керуючись ч.1 ст.ст.3,9,18,27 Конвенції про права дитини від 27.02.1991 року, яка набула чинності в Україні 27.09.1991 року, ст.150 СК України, ст.ст.8,11 Закону України «Про охорону дитинства» (зі змінами), ст.ст.9, 23, 33, ч.1 ст.184, 251, 252, 280, 283, 284, 289, 294 КУпАП,
Визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП і накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесяти) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Я.В. Прасол