Справа № 524/5872/20
Провадження 1-кп/524/480/20
22.10.2020 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука кримінальне провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за 12020170090002118, по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вербки Семенівського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
13.08.1992 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 140 КК України ( в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
14.10.1994 року звільнений по відбуттю строку покарання;
08.06.1998 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 81, ч.3 ст. 81, ч.2 ст. 140, 42 КК України ( в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
30.01.2002 року звільнений по відбуттю строку покарання;
28.11.2002 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
26.10.2005 року Світловодським міським судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 185, ст.. 71 КК України до 5 років позбавлення волі. 17.01.2006 року Кіровоградським апеляційним судом змінено вирок та визначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі,
01.12.2007 року звільнений по відбуттю строку покарання;
14.01.2009 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;
28.12.2010 року звільнений по УДЗ на 10 місяців 9 днів;
15.07.2011 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;
01.03.2013 року звільнений по відбуттю строку покарання;
03.12.2013 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
11.03.2014 року Крюківським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до 2 років 7 місяців позбавлення волі;
18.04.2014 року Крюківським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 187 до 8 років позбавлення волі;
07.05.2020 року звільнений по відбуттю строку покарання.
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України,
До Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшов обвинувальний акт у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_5 просив обрати йому запобіжний захід більш м'який у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вирішуючи клопотання прокурора стосовно обрання міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника про обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашного арешту, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняті наступні рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частини другої статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встанолвення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відповідно до ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження своєю ухвалою має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід до обвинуваченого.
Вирішення питання про обрання запобіжного заходу судом відбувається в порядку передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зазначеним спробам.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_5 інкриміновані кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких та тяжких злочинів, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини, передбачено до 5 років позбавлення волі та до 6 років позбавлення волі відповідно. Тому у суду є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, ОСОБА_5 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних потерпілих, свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням ще не розпочато, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинуваченого ОСОБА_5 на потерпілих та свідків, які ще судом не були допитані, тобто існування на даній стадії розгляду вказаного кримінального провадження ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 не одружений, офіційно не працює, раніше судимий, що свідчить про нестійкість соціальних зв'язків, останньому пред'явлено обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів. Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не втратив своєї актуальності.
На даній стадії судового провадження та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі доведеності вини та визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень ЄС з прав людини «Прокопенко проти України» та «Лабітта проти Італії», суд приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Тяжкість злочинів не є єдиною підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час відсутні докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики на даний час втратили свою актуальність.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з тим, виходячи з цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає за доцільне з урахуванням часу, необхідного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки. З метою повного та об'єктивного розгляду кримінального провадження, подальшої доставки обвинуваченого до судового засідання, запобіганню перешкоджанню розгляду кримінального провадження та вчинення іншого кримінального правопорушення, міру запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 обрати у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Згідно з ст. 183 ч.3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 182 ч.4 КПК України зазначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У ч. 5 ст. 182 КПК України зазначено , що розмір застави визначається щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи встановлені обставини та приймаючи до уваги матеріальний і сімейний стан ОСОБА_5 та ризики передбачені ст. 177 КПК України, суд визначає заставу у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 43940,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст.ст. 177,183,193,194,314-316,369-372 КПК України,
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
В клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, визначивши кінцеву дату 20 грудня 2020 року.
Визначити суму застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 43940,00грн.
Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач ТУДСА України в Полтавській області, р/р №37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО:820172, призначення платежу: запобіжний захід - застава.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23».
Після отримання та перевірки протягом одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити письмово СВ Кременчуцький ВП ГУНП в Полтавській області, прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури та головуючого суддю Автозаводського районного суду м. Кременчука.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_5 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відкласти розгляд підготовчого судового засідання на 05.11.2020 року о 11-00 годині.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_1