03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 760/22708/19
Головуючий у першій інстанції - Шереметьєва Л.А.
Номер провадження № 22-ц/824/11793/2020
21 жовтня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на його 20774,00 доларів США основного боргу та 3% річних в сумі 1304,49 доларів США.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 грудня 2016 року він надав, а відповідач ОСОБА_3 отримав у позику грошові кошти в розмірі 20774,00 доларів США, яку останній зобов'язався повернути в строк до 01 липня 2017 року про було складено розписку від 23 грудня 2016 року. Проте взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав у строк визначений договором позики і станом на день подання позову грошові кошти не повернув, тому просив у судовому порядку вирішити вказаний спір та задовольнити поданий ним позов у повному обсязі.
31 липня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Пархоменко О.О. до місцевого суду надійшло клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що однією з обставин, що підлягають доказуванню у межах даної справи, є ідентифікація виконавця рукописного тексту (підпису), вчиненого на розписці, від імені позичальника, однак відповідач заперечує факт підписання даної розписки, і зазначає, що підпис від імені позичальника на зазначеній розписці йому не належить.
Зазначала, що лише візуальне порівняння зразків підпису на спірному документі зі зразком підпису відповідача є недостатнім для встановлення належності йому підпису, встановлення обставини, чи дійсно ним вчинено підпис не є можливим, а тому потребує наявності спеціальних знань.
Вважає, що встановлення даної обставини сприятиме встановленню об'єктивної істини у справі та надасть можливість суду дати оцінку доводам сторін, а тому просила задовольнити клопотання та призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року клопотання відповідача у справі задоволено. Призначено у вказаній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Перед експертами поставлено наступне запитання : Чи виконаний підпис на розписці від 23 грудня 2016 року про отримання грошових коштів за договором позики від імені ОСОБА_3 , сам ОСОБА_3 чи іншою особою? Витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача ОСОБА_3 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги заперечення представника позивача щодо заявленого клопотання виключно з тієї підстави, що сторони мають право заявляти клопотання. При цьому, перелічуючи аргументи, за яких сторона заперечувала щодо заявленого клопотання, суд фактично не надав їм жодної правової оцінки.
Зазначає, що відповідачем було порушено строк подачі доказів, що був встановлений ухвалою від 09 жовтня 2019 року та частину 1 статті 278 ЦПК України, а про докази, що не можуть бути подані у строк мав би зазначити про таке. Оскільки ухвалу отримано представником в судовому засіданні 16 грудня 2019 року, 15-денний строк для подання відзиву та всіх доказів, або повідомлень про неможливість їх подання спливав 31 грудня 2019 року.
Відзив на адресу апеляційного суду не надходив.
При апеляційному розгляді представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити. Зазначила, що вказане клопотання відповідача заявлено лише з метою затягування розгляду справи, крім того враховуючи що позивач проживає на непідконтрольній Україна території виконати вказану ухвалу у частині отримання зразків підпису відповідача буде не можливо.
Представник відповідача у справі ОСОБА_3 , адвокат Пархоменко О.О. заперечила, щодо доводів викладених в апеляційній скарзі та просила ухвалу залишити без змін. Оскільки скасування зазначеного суджового рішення позбавить відповідача на отримання доказу у справі для спростування доводів позивача, що буде суперечити принципу змагальності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, суд першої інстанції постановляючи ухвалу про призначення експертизи мотивував своє рішення тим, що оскільки для перевірки доводів представника відповідача щодо укладення вказаного договору та його підпису саме ОСОБА_3 потрібні спеціальні знання, то є правові підстави для призначення та проведення експертизи.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Зі змісту частини другої статті 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Крім того, відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Частиною першою статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Передбачене статтями 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов'язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Отже, процесуальний обов'язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - докази порушення права позивача на користування орендованого ним майна), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні, які саме перешкоди чиняться позивачу.
Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі у справі № 573/1677/18 .
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 7-1 Закону України «Про судову експертизу»).
Згідно із ч.3 ст.102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Окрім того, відповідно до п. 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.
При цьому, судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Щодо доводів апелянта про те, що представник позивача звернувся із вказаним клопотанням з порушенням норм процесуального права, то слід зазначити наступне.
Так з матеріалів справи вбачається, що провадження у вказаній справі відкрито 09 жовтня 2019 року копії вказаної ухвали представник відповідача вперше отримав 16 грудня 2019 року та використовуючи надане ЦПК України право на оскарження даної ухвали з підстав порушення правил підсудності оскаржив її і до 30 березня 2020 року вказана справа перебувала у провадженні Київського апеляційного суду.
Після повернення вказаної справи до місцевого суду розгляд справи був призначений на 17 червня 2020 року та у зв'язку перебування представника відповідача у судовому засіданні в іншій справі був відкладений на 07 серпня 2020 року.
Апеляційний суд доходить висновку, що висновок судової почеркознавчої експертизи неможливо замінити іншими засобами доказування, що вже містяться в матеріалах справи, оскільки для правильного вирішення справи по суті спору в тому числі належності підпису у вказаному договорі позики відповідачу необхідні спеціальні знання у сфері почеркознавства.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Даючи оцінки доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства в частині призначення експертизи не на стадії подачі відзиву на позов, а при розгляді справи по суті, то колегія суддів враховує наступне.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, з метою забезпечення правильного вирішення спору між сторонами, для всебічного та повного дослідження обставин справи, апеляційний суд доходить висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання представника відповідача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки без залучення спеціальних знань неможливо встановити, чи дійсно ОСОБА_3 вчинений підпис розпискою про отримання грошових коштів у ОСОБА_1 , що входить в предмет доказування по даній справі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргуОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови викладено 21 жовтня 2020 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв