справа №753/4606/20 головуючий у суді І інстанції: Цимбал І.К.
провадження №22-ц/824/11413/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
20 жовтня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором з урахуванням уточненої позовної зави станом на 10.11.2009року у розмірі 269673,00долари США - заборгованості по кредиту, 45853,39 доларів США- заборгованості по процентах, 80405,50 грн. - заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів та 100880,00грн. штрафу за невиконання договору іпотеки, а всього 315526,39 доларів США та 181285,50 грн., а також просив звернути стягнення на предмет іпотеки. При цьому посилався на те, що 11.09.2007року між сторонами був укладений кредитний договір №204-Ф07 згідно якого відповідачу була надана не відновлювана кредитна лінія з лімітом 269973,00 долари США на с трок з 11.09.2007року по 11.09.2012рік під 12,5 % річних. Кредитна лінія надана на задоволення споживчих потреб. Також був укладений договір іпотеки між сторонами на забезпечення основного зобов'язання. В іпотеку було передано нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності , а саме земельна ділянка площею 1,7997га, яка розташована за адресою Київська область, Броварський район, Княжицька сільська рада. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» суму боргу за кредитним договором у розмірі 315525,39 доларів США та 181285,50 грн.. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
10 березня 2020року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в обґрунтування заяви зазначив, що 08.12.2009 ухвалено заочне рішення у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. Проте, він не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, оскільки за місцем реєстрації не проживав, а тому не мав можливості отримувати поштову кореспонденцію і просить поновити строк для звернення до суду з даною заявою. Крім того, заявник зазначає, що стягнуті за судовим рішення грошові кошти не отримував у тому обсязі, про які вказував позивач. Також, позивач у порушення умов договору за два роки до закінчення строку дії останнього звернувся до суду та всупереч вимог законодавства просив стягнути подвійну санкцію таку, як пеня та штраф, що в свою чергу задовольнив суд. Враховуючи зазначене, заявник вважає, що є всі підстави для скасування ухваленого рішення та перегляду справи у загальному порядку. Також, заявник просив відновити матеріали цивільної справи, оскільки за строком давності остання була знищена.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням адвокат Кравець Дмитро Миколайович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, і порушення судом норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що грошові кошти у розмірі 269673 доларів США він не отримував та заяву на їх видачу не подавав. Зазначає, що в касі ним отримано значно меншу суму. Звертає увагу суду, що відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують отримання відповідачем грошових коштів свідчать про недоведеність позовних вимог позивачем, і є підставою для відмови у позові.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, і задовольняючі частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, кредитна лінія використана відповідачем станом на 15.04.2009р. в обсязі 269673,00 долари США, що підтверджується заявами про видачу готівки. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав у строки визначені договором, у зв'язку з цим були порушені права позивача, які підлягають захисту у судовому порядку. Разом з цим суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, оскільки банк не позбавлений можливості відповідно до умов договору іпотеки звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданнюцивільного судочинства, визначеномуцим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічноз'ясованихобставин, на якісторонипосилаються як на підставу своїхвимог і заперечень, підтвердженихтимидоказами, якібули досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором з урахуванням уточненої позовної зави станом на 10.11.2009року у розмірі 269673,00долари США - заборгованості по кредиту, 45853,39 доларів США- заборгованості по процентах, 80405,50 грн. - заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів та 100880,00грн. штрафу за невиконання договору іпотеки, а всього 315526,39 доларів США та 181285,50 грн., а також просив звернути стягнення на предмет іпотеки. При цьому посилався на те, що 11.09.2007року між сторонами був укладений кредитний договір №204-Ф07 згідно якого відповідачу була надана не відновлювана кредитна лінія з лімітом 269973,00 долари США на с трок з 11.09.2007року по 11.09.2012рік під 12,5 % річних. Кредитна лінія надана на задоволення споживчих потреб. Також був укладений договір іпотеки між сторонами на забезпечення основного зобов'язання. В іпотеку було передано нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності , а саме земельна ділянка площею 1,7997га, яка розташована за адресою Київська область, Броварський район, Княжицька сільська рада. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2009 року задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» суму боргу за кредитним договором у розмірі 315525,39 доларів США та 181285,50 грн.. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Згідно довідки Дарницького районного суду м.Києва від 16.03.2020року Справа за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, була знищена за закінченням строку зберігання на підставі наказцу ДСА України.
У суді апеляційної інстанції представник позивача пояснила, що всі документи, які знаходились у банку за зазначеним кредитним договором знищені, у зв'язку з закінченням строків зберігання, антологічну відповідь банк надав на звернення адвоката божника. Також посилалась на принцип правової визначеності та просила рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Судом встановлено, що відповідач з позовами про розірвання кредитного договору з підстав не отримання коштів за його умовами до суду не звертався. У судовому порядку кредитний договір та договір іпотеки недійсними визнані не були.
Виходячи з практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Європейський суд в ряді рішень зазначає: якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення, у кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata (рішення у справах «Устименко проти України», «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії» та ін..). На важливості дотримання принципу стабільності судових рішень наголошує і Верховний Суд, зокрема, в постанові Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року №552/137/15-ц, в ухвалах від 01 жовтня 2018 року у справі № 757/2 Ю8/17-Ц, від 19 листопада 2018 року у справі № 753/23587/16-ц, від 14 січня 2019 року у справі № 1805/4363/2012 та ін..
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки між сторонами був укладений кредитний договір, кредитна лінія використана відповідачем станом на 15.04.2009р. в обсязі 269673,00 долари США, що підтверджується заявами про видачу готівки. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав у строки визначені договором, у зв'язку з цим були порушені права позивача, які підлягають захисту у судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що грошові кошти у розмірі 269673 доларів США він не отримував та заяву на їх видачу не подавав, а також, що в касі ним отримано значно меншу суму. А тому, вважає, що відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують отримання відповідачем грошових коштів свідчать про недоведеність позовних вимог позивачем, і є підставою для відмови у позові, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки зазначені підстави на які посилається боржник є підставами для розірвання кредитного договору, а зазначених доказів про розірвання договору або про звернення до суду з позовом про розірвання договору та відповідного судового рішення боржником суду не надано.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення та вірно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами положення ст. 1048, 1054 ЦК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києвавід 17 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «22» жовтня 2020 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко