15 жовтня 2020 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 357/6980/19
провадження номер: 22-ц/824/5670/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гребіня Олега Олександровича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року у складі судді Ярмоли О.Я., у справі за позовом приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л», треті особи: комунальне підприємство «Перевага», державний реєстратор Хоцінська Анна Миколаївна, про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до приватного орендного підприємства «Агрофірма Узинська» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
У червні 2019 року приватне орендне підприємство «Агрофірма Узинська» (далі - ПрОП «Агрофірма Узинська») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» (далі - ТОВ «Роза-Л»), треті особи: комунальне підприємство «Перевага» (далі - КП «Перевага»), державний реєстратор Хоцінська А.М., про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,890 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0001, яка розташована у межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Позивач вказував, що 01 серпня 2015 року ПрОП «Агрофірма Узинська» уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі №109, за яким ОСОБА_1 передала позивачу в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку строком на 10 років. На підставі вказаного договору 26 грудня 2015 року державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право №12774951 на земельну ділянку за ПрОП «Агрофірма Узинська».
Зазначав, що 20 червня 2017 року Міністерством юстиції прийнято наказ № 1977/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень», відповідно до якого скасовано рішення державного нотаріуса Узинської міської нотаріальної контори про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2015 року №27549433. Того ж дня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України Сторчак С.П. скасовано запис про інше речове право №12774951 від 26 грудня 2015 року.
Вказував, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20 червня 2017 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2015 року №27549433, скасовано рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України №35776855 від 20 червня 2017 року в частині скасування іншого речового права №12774951 від 26 грудня 2015 року, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації іншого речового права №12774951 від 26 грудня 2015 року. Таким чином 18 квітня 2019 року було відновлено порушене право оренди ПрОП «Агрофірма Узинська» на спірну земельну ділянку.
Позивач зазначав, що 27 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л» був укладений договір оренди, предметом якої є спірна земельна ділянка площею 3,890 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0001, яка розташована у межах Розаліївської сільської ради. Вказаний договір зареєстрований державним реєстратором КП «Перевага» Хоцінською А.М. 04 травня 2019 року.
Вважає, що укладений з ТОВ «Роза-Л» договір порушує його права, як законного орендаря земельної ділянки, на володіння та користування нею. Крім того, державний реєстратор у порушення ч.3 ст.10, ч.1 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не звернула уваги на вже зареєстроване право оренди за ПрОП «Агрофірма Узинська» та безпідставно прийняла рішення про державну реєстрацію договору оренди від 27 квітня 2019 року.
З урахуванням наведеного, ПрОП «Агрофірма Узинська» просило визнати недійсним договір оренди землі від 27 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л», предметом якого є земельна ділянка площею 3,890 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0001, яка розташована на території Розаліївської сіслької ради Білоцерківського району Київської області; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права № 31451677 від 04 травня 2019 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:001:0001, внесений на підставі рішення державного реєстратора КП «Перевага» Хоцінської А.М., індексний номер 46760843 від 07 травня 2019 року.
Не погоджуючись з позовом ПрОП «Агрофірма Узинська», у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПрОП «Агрофірма Узинська», в якому просила визнати недійсним договір оренди №109 від 01 серпня 2014 року, укладений між нею та ПрОП «Агрофірма Узинська».
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у травні 2017 року під час здійснення нею підготовчих сільськогосподарських робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 3220485800:03:001:0001, невідомі особи, які представились охоронцями, повідомили про перебування її земельної ділянки у користуванні ПрОП «Агрофірма Узинська», а з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналась про існування договору оренди землі №109 від 01 серпня 2014 року, який не укладала і орендної плати не отримувала.
Крім того зазначала, що в оспорюваному договорі не визначено спосіб та умови розрахунків при внесенні орендної плати, не зазначено цільове призначення земельної ділянки, що свідчить про невідповідність договору вимогам абз.5 ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», а також вона не виявляла волі на укладення цього договору оренди.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року позов ПрОП «Агрофірма Узинська» задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 27 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л», предметом якого є земельна ділянка площею 3,890 га, кадастровий номер 3220485800:03:001:0001, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іншого речового права №31451677 від 04 травня 2019 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:03:001:0001, внесений на підставі рішення державного реєстратора КП «Перевага» Хоцінської А.М., індексний номер 46760843 від 07 травня 2019 року.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Гребінь О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрОП «Агрофірма Узинська» відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про укладення ОСОБА_1 договору оренди землі з ПрОП «Агрофірма Узинська» та не надав їй можливості підтвердити свої доводи шляхом проведення почеркознавчої експертизи, так як заявлені клопотання були судом проігноровані. Наголошує, що під час розгляду адміністративної справи доводи власника землі щодо порушення його права на користування земельною ділянкою по суті судом не вирішувались, а його права на вільне володіння і розпорядження належною земельною ділянкою є незахищеними. Вказує, що висновки суду про обізнаність ОСОБА_1 про рішення у адміністративній справі № 826/9791/17 під час укладення договору оренди з ТОВ «Роза-Л» є необгрунтованими, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про отримання ОСОБА_1 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2019 року. Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що на час проведення державної реєстрації договору оренди, укладеного з ТОВ «Роза-Л», в державному реєстрі був наявний запис про скасування державної реєстрації договору оренди за ПрОП «Агрофірма Узинська», тому дії державного реєстратора відповідали вимогам закону. Також вказує, що суд не врахував доводи зустрічної позовної заяви, у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про відмову в її задоволенні.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрОП «Агрофірма Узинська» зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки укладення ОСОБА_1 договору оренди від 01 серпня 2015 року встановлено рішенням суду в адміністративній справі, яке набрало законної, тому відсутні підстави для призначення судової експертизи. Вказує, що ОСОБА_1 не довела порушення свого права в момент укладення договору з ПрОП «Агрофірма Узинська», оскільки цим договором визначено всі його істотні умови. Крім того, ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом з порушенням строку позовної давності, про що було заявлено в суді першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,890 га з кадастровим номером 3220485800:03:001:0001, яка розташована у межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.46-47).
01 серпня 2015 року між ПрОП «Агрофірма Узинська» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі №109, за умовами якого ОСОБА_1 передала в оренду ПрОП «Агрофірма Узинська» належну їй на праві власності земельну ділянку площею 3,890 га, яка знаходиться на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220485800:03:001:0001, строком на 10 років. В цей же день сторонами договору підписаний акт прийому-передачі землі в оренду (а.с.10-12).
На підставі договору оренди землі №109 від 01 серпня 2105 року державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В. було здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2015 року № 27549433 та зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 3,890 га, яка знаходиться на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220485800:03:001:0001, за ПрОП «Агрофірма Узинська» (а.с.13).
20 червня 2017 року Міністерством юстиції України був прийнятий наказ № 1977/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень», відповідно до якого колективну скаргу ОСОБА_1 та інших осіб задоволено в повному обсязі та вирішено, зокрема, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2015 року № 27549433, прийняте державним нотаріусом Узинської міської нотаріальної контори Малькевич Л.В.
20 червня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення №35776855 від 20 червня 2017 року Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, реєстратором Сторчак С.П. скасовано запис про інше речове право № 12774951 від 26 грудня 2015 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у адміністративній справі № 826/9791/17, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20 червня 2017 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2015 року № 27549433, скасовано рішення ОСОБА_3 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, № 35776855 від 20 червня 2017 року в частині скасування іншого речового права № 12774951 від 26 грудня 2015 року; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації іншого речового права № 12774951 від 26 грудня 2015 року (а.с.30-42).
Встановлено, що 27 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 3,890 га, кадастровий номер 3220485800:03:001:0001, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Договір укладено строком на 7 років (а.с.75-76).
Державним реєстратором КП «Перевага» Хоцінською А.М. в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 04 травня 2019 року здійснено державну реєстрацію права оренди на підставі договору оренди землі від 27 квітня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «РОЗА-Л», індексний номер рішення 46760843 від 07 травня 2019 року, номер запису про інше речове право 31451677.
Задовольняючи позовні вимоги ПрОП «Агрофірма Узинська», суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л» від 27 квітня 2019 року укладено з порушення вимог закону, так як земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендодавця ПрОП «Агрофірма Узинська», а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Згідно з ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст.13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Оспорюючи дійсність договору оренди землі № 109 від 01 серпня 2015 року, ОСОБА_1 вказувала, що про його існування дізналася тільки у травні 2017 року від невідомих осіб, які здійснювали охорону її земельної ділянки, та пересвідчилася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також ОСОБА_1 посилалась на те, що договір оренди № 109 від 01 серпня 2015 року вона не підписувала і орендну плату ніколи не отримувала.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до роз'яснень які містяться у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсним може бути визнано лише укладений договір.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Судом встановлено, що державна реєстрація договору оренди № 109 від 1 серпня 2015 року була здійснена відповідно до закону.
Оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію оспорюваного договору оренди землі, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.
Відповідно до змісту статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, ОСОБА_1 повинна була надати суду першої інстанції докази у підтвердження того, що вона договір оренди з позивачем не підписувала.
Однак таких доказів ОСОБА_1 суду не надала.
Доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Гребіня О.О. про те, що суд першої інстанції проігнорував клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно з ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 3 ст. 177 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
До зустрічної позовної заяви представник ОСОБА_1 - адвокат Гребінь О.О. не додав доказів та клопотання про призначення експертизи чи витребування доказів.
У підготовче судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з'явилися і клопотань до суду не направили.
Клопотання адвоката Гребіня О.О. про призначення експертизи надійшло до суду першої інстанції 21 жовтня 2019 року після закінчення підготовчого засідання та призначення судового розгляду (а.с.125-128).
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року у прийнятті клопотання адвоката Гребіня О.О. про призначення почеркознавчої експертизи відмовлено (а.с.130-131).
Вказану ухвалу суду ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гребінь О.О. не оскаржили, а доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування незаконності вказаної ухвали.
Звертаючись до апеляційного суду з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, адвокат Гребінь О.О. не навів належного обґрунтування неможливості надання такого доказу до суду першої інстанції.
Крім того, адвокатом Гребінем О.О. до клопотання про призначення експертизи не були додані документи із зразками підписів ОСОБА_1 , не забезпечена можливість відібрання судом у ОСОБА_1 експериментальних зразків підпису, що виключає можливість призначення почеркознавчої експертизи. Не були здійснені такі дії і під час розгляду справи судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність тверджень ОСОБА_1 про те, що вона не підписувала оспорюваний договір оренди.
Твердження ОСОБА_1 про неотримання орендної плати не можуть бути підставою для визнання недійсним договору оренди землі, так як вказані обставини свідчать про виконання або невиконання договору, що не впливає на його недійсність.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що в оспорюваному договорі не визначено спосіб та умови розрахунків при внесенні орендної плати, не зазначено цільове призначення земельної ділянки, що свідчить про невідповідність договору вимогам абз.5 ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», у редакції чинній на час укладення оспорюваного договору, істотними умовами договору оренди землі були: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Зазначені доводи ОСОБА_1 спростовуються змістом договору оренди.
Згідно з пунктом 9 договору оренди, орендна плата вноситься у формі та розмірі: річна орендна плата за користування земельною ділянкою складає 4 500 грн 00 коп. за один рік оренди. Орендна плата вноситься шляхом виплати у грошовій формі через касу орендаря або на розрахунковий рахунок орендодавця за вказаними ним реквізитами поданими в письмовому вигляді за 30 днів до початку виплати орендної плати згідно умов даного договору. Виплата орендної плати в натуральній або відробітковій формі можливе, як виключення, за письмовою заявою орендодавця, яка має містити наступні умови: 1) натуральна форма - перелік, кількість або частка продукції, одержуваної із земельної ділянки, якісні показники продукції, місце, умови, порядок, строки поставки; 2) відробіткова форма - види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт.
Відповідно до пунктів 15, 16 договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що відповідає її цільовому призначенню.
Позивачем суду першої інстанції надані відомості на підтвердження виплати ОСОБА_1 орендної плати, які не спростовані відповідачем.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність та безпідставність зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ПрОП «Агрофірма Узинська» про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л».
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець зобов'язаний, зокрема, не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що уклавши 27 квітня 2019 року з ТОВ «Роза-Л» договір оренди землі, ОСОБА_1 порушила права ПрОП «Агрофірма Узинська», якому земельна ділянка була передана на підставі договору оренди від 1 серпня 2015 року та акту прийому-передачі землі в оренду, на користування цією земельною ділянкою протягом строку дії договору оренди.
З матеріалів справи вбачається, що на час укладення договору оренди з ТОВ «Роза-Л», ОСОБА_1 була обізнана про рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року, яке було залишено без змін постановою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року.
Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Згідно зі ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання угоди недійсною.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі договору із ОСОБА_1 , було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.
Доводи апеляційної скарги про необізнаність ОСОБА_1 під час укладення договору оренди з ТОВ «Роза-Л» про прийняття Верховним Судом постанови від 18 квітня 2019 року у адміністративній справі № 826/9791/17, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо незаконності укладення оспорюваного договору.
Згідно з ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час державної реєстрації державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права (п.5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТОВ «Роза-Л» державний реєстратор КП «Перевага» Хоцінська А.М. не здійснила належної перевірки зареєстрованих прав на спірну земельну ділянку, всупереч вимогам закону не пересвідчилася у відсутності суперечностей, що існували на дату реєстрації, та вчинила реєстраційні дії після того, як в судовому порядку було визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1977/5 від 20 червня 2017 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2015 року №27549433 за ПрОП «Агрофірма Узинська», тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що державним реєстратором Хоцінською А.М. безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ «Роза-Л».
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на час здійснення державної реєстрації права оренди за ТОВ «Роза-Л» були відсутні суперечності, так як в державному реєстрі був наявний запис про скасування державної реєстрації договору оренди за ПрОП «Агрофірма Узинська», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.
Таким чином, на час проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ «Роза-Л», державний реєстратор Хоцінська А.М. повинна була перевірити актуальність запису про скасування державної реєстрації договору оренди за ПрОП «Агрофірма Узинська».
Твердження представника ОСОБА_1 - адвоката Гребіня О.О., що судом першої інстанції не надано відповідачу можливості довести свої доводи, що судом не був забезпечений належний судовий розгляд справи та рівність сторін, колегія суддів вважає безпідставними, так як за весь час перебування справи у провадженні суду першої інстанції ОСОБА_1 та її представник жодного разу у судові засідання не з'явилися. Такої ж процесуальної поведінки вони дотримувалися і під час перебування справи у провадженні апеляційного суду, а відтак саме недобросовісна процесуальна поведінка відповідача та її представника призвела до висновку суду про недоведеність зустрічних позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гребіня Олега Олександровичазалишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: