ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 жовтня 2020 року м. Київ № 640/10434/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії
«Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до 1) Чоповицького селищного голови Чоповицької селищної ради Малинського
району Житомирської області Філоненка Михайла Михайловича
2) Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області
про визнання протиправною бездіяльність, стягнення витрат,
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - позивач, АТ «Укрзалізниця») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Чоповицького голови Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області Філоненка Михайла Михайловича (далі по тексту - відповідач 1), Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (далі по тексту - відповідач 2) з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці районного бюджету на 2019 рік та невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, а саме, нереєстрації за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночних пунктів, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької об'єднаної територіальної громади);
- стягнути з відповідача 2 на користь позивача 315 179,66 грн. шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю відповідачів у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в порушення вимог чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій та гарантій, відповідачами було протиправно не здійснено заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме: не передбачено кошти на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці районного бюджету на 2019 рік та при його перегляді; не зареєстровано за спірний період додаткових зобов'язань за фактично надані позивачем послуги з перевезення окремих категорій громадян по зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області; не сплачено позивачу витрати за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян за спірний період у сумі 315 179,66 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відзиві на адміністративний позов відповідачем-1 зазначено, що він не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки компенсація пільг можлива за умов наявності договору між територіальним підрозділом Укрзалізниці та селищною радою про пільгове перевезення мешканців громади, договір про відшкодування на пільгове перевезення окремих категорій громадян, передбачені кошти у місцевому бюджеті та відповідні рішення прийме селищна рада. Тобто, кошти з місцевого бюджету можуть (але не зобов'язані) бути виділені на компенсацію, якщо Чоповицькою селищною радою приймалося рішення про надання таких пільг та за умови прийняття відповідної програми. При цьому, станом на час розгляду справи жодного такого рішення Чоповицька селищна рада не приймала і конкретні пільгові категорії громадян, проїзд яких у залізничному транспорті мав би компенсуватися, не визначалися. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» взагалі не передбачені державні субвенції місцевим бюджетам щодо відшкодування перевізникам витрат за перевезення пільгових категорій громадян.
У відзиві на адміністративний позов відповідач-2 зазначив, що не погоджується із позовними вимогами, оскільки з 01 січня 2017 року з Бюджетного кодексу України виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (стаття 102 Бюджетного кодексу України); ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги не є компетенцією відділу соціального захисту населення та у справах дітей виконавчого комітету Чоповицької селищної ради; відшкодування пільгового перевезення окремих категорій громадян Коростенського району є нецільовим використанням коштів селищного бюджету.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» впродовж 2019 року надавалися послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи розрахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян та облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів за відповідний період з січня по грудень 2019 року.
Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості, позивачем за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року надано послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян зі станції та зупиночних пунктах розташованих на території Чоповицької селищної ради на суму 315 179,66 грн.
Позивач від листом 10 жовтня 2018 року №ДН-4-01-4/1679 звертався до голови Чоповицької територіальної громади Філоненка М.М. щодо передбачення у місцевому бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2019 рік коштів на прогнозному рівні 460,0 тис. грн.
Листом від 19 грудня 2018 року №ДН-4-01-4/2192 позивач звертався до відповідача 1 з проханням підписати договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету, так як це здійснювалось у попередні роки, оскільки позивачем продовжується здійснення пільгових перевезень залізничним транспортом відповідно до державних соціальних програм у 2019 році
В подальшому, листами від 13 лютого 2019 року №ДН-4-01-4/228, від 27 грудня 2019 року №ДН-4-01-4/2199 позивач звертався до відповідача 1 з проханням щодо підписання договорів та відшкодування збитків залізниці за пільгові перевезення пасажирів пільгової категорії приміським залізничним транспортом, від 06 травня 2019 року №ДН-4-01-4/717, від 20 травня 2019 року №ДН-4-01-4/787, від 07 червня 2019 року №ДН-4-01-4/980, від 12 червня 2019 року №ДН-4-01-4/1024 - щодо направлення рахунків та облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян; від 18 вересня 2019 року №ДН-4-01-4/1565 - щодо прийняття до уваги пропозиції щодо обсягу виділення коштів на компенсацію витрат за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом у 2020 році; від 09 грудня 2019 року №ДН-4-01-4/2061 про вжиття заходів щодо погашення заборгованості за пільгові перевезення пасажирів у приміському сполученні.
Як зазначає позивач, він протягом 2019 року здійснював дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, позивачем за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року надано послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян зі станції та зупиночних пунктах розташованих на території Чоповицької селищної ради на суму 315 179,66 грн.
Позивач у відповідності до пункту 9 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359, надсилав відповідні розрахункові та облікові документи.
Проте, відповідачем питання відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян залізниці вирішено не було.
Позивач вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною та такою, що порушує його права на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі, звернувся за захистом свого порушеного право з даним позовом до суду.
Частиною шостою статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено законодавчими актами України.
Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг визначає Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256.
Разом з тим, згідно частини першої статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
У відповідності з пунктами 5-8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісячно готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів місцевих державних адміністрацій. Фінансові органи місцевих виконавчих рад на підставі отриманих актів звіряння щомісячно надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки місцевих бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки з постачальниками соціальних послуг.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі визначає Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затверджений постаново Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством.
Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).
Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Згідно з пунктом 5 Порядку інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
У відповідності з пунктом 9 Порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.
Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.
Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (пункт 10 Порядку).
Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (пункт 11 Порядку).
Відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація на виконання повноважень в галузі соціального забезпечення та соціального захисту населення реалізує державну політику в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян - пенсіонерів, осіб з інвалідністю, одиноких непрацездатних, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, одиноких матерів, багатодітних сімей, інших громадян, які внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави, сприяє розвитку їх соціального забезпечення, правильному і своєчасному призначенню і виплаті державних пенсій та допомоги, поданню адресної соціальної допомоги та підтримки, призначенню та виплаті цільової грошової допомоги, інших компенсаційних заходів соціального захисту.
В галузі бюджету та фінансів місцева державна адміністрація, відповідно до статті 18 цього Закону складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання (пункт 1 статті 18 Закону); подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб; отримує від усіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформацію, передбачену актами законодавства для складання і виконання бюджету.
Частинами четвертою - сьомою статті 75 Бюджетного кодексу України встановлено, що головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.
Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад (крім виконавчих органів рад, для бюджетів територіальних громад яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним або міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог частин третьої - п'ятої цієї статті.
Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ з урахуванням статті 93 цього Кодексу.
Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний об'єднаною територіальною громадою. За поданням сільського, селищного, міського голови, обраного об'єднаною територіальною громадою, відповідна сільська, селищна, міська рада може утворити комісії для забезпечення виконання таким головою повноважень з управління справами юридичних осіб, що реорганізуються.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, відповідачами не надано доказів щодо вчинення дій стосовно підписання договору та затвердження бюджету в частині передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці районного бюджету на 2019 рік чи внесення змін до нього та, як наслідок, не виконано обов'язок щодо передбачення коштів з відшкодування позивачу за пільгове перевезення громадян району, при цьому для здійснення такого відшкодування чинним законодавством не передбачено обов'язкового укладення відповідного договору між позивачем і відповідачем 2.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач задля відшкодування коштів за перевезення пільгових категорій громадян вчиняв необхідні передбачені чинним законодавством дії, в той час, як відповідачі, посилались на відсутність обов'язку відшкодовувати витрати на перевезення пільговиків, наголошуючи при цьому саме на можливість відшкодування витрат за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі, на відсутність коштів у місцевому бюджеті та неможливість здійснення відшкодування внаслідок інших причин.
Втім, на думку суду, чинне законодавство зокрема Закон України «Про місцеві державні адміністрації», Бюджетний кодекс України, постанови Кабінету Міністрів України №256, №1359 визначають певний алгоритм дій для можливості здійснення місцевими органами влади заходів на відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій громадян.
Проте, відповідачами не вчинялись дії щодо підписання з позивачем договорів про порядок відшкодування компенсаційних виплат за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, не приймались рахунки за надані послуги, облікові форми, відповідно, не відображалась інформація про фактично спожиті послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян та суми заборгованості.
З урахуванням викладеного суд вважає, що вчиненою бездіяльністю відповідачів права позивача порушені, адже позивач був позбавлений можливості отримати суму у розмірі 315 179,66 грн. на відшкодування витрат за пільгове перевезення окремих категорій громадян, що по суті, є втратами підприємства, які воно понесло, надавши послуги з перевезення пільговиків.
Зважаючи на те, що позивачем протягом спірного періоду 2019 року надсилалися на адресу відповідача 2 розрахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в розрізі категорій пільговиків та облікові форми відповідно до вимог, відповідач 2 на виконання пункту 6 Порядку повинен був підготувати дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з позивачем і направити інформацію щодо компенсування пільг, наданих залізницею відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які складають уточнені реєстри. Проте, відповідачем 2 в порушення вимог пункту 6 Порядку зазначені дії вчинені не були, чим порушено права позивача на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею.
Оскільки відповідачем 2 не проводилось відшкодування витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року у загальній сумі 315 179,66 грн., суд дійшов висновку, що зазначена сума підлягає стягненню у повному обсязі.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 78, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність голови Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області Філоненка Михайла Миколайовича та Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці місцевого бюджету на 2019 рік та в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, а саме не реєстрації за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної об'єднаної територіальної громади).
3. Стягнути з Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 315 179,66 грн шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.
4. Присудити на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8931 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять одна) гривня 70 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (11620, Житомирська обл., Малинівський р-н, смт Чоповичі, вул. Вайсера, 1-А, код ЄДРПОУ 04346250).
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова