1/1227
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
23 жовтня 2020 року м. Київ№ 640/21715/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Державного бюро розслідувань
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Державного бюро розслідувань (надалі - відповідач), адреса: АДРЕСА_2 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань № 163-ос від 13 березня 2020 року в частині встановлення слідчому другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 посадового окладу згідно зі штатним розписом із збереженням раніше встановленої надбавки за ранг державного службовця та доплати за вислуги років та застосування пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України «Про державну службу»;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків директора Державного бюро розслідувань полковника Державного бюро розслідувань Соколова О. від 07 серпня 2020 року № 504-ос в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби відповідно до пунктів 8, 9 частини 1 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини 1, частини 4 та частини 5 статті 87 Закону України «Про державну службу;
- визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо не приведення до складання Присяги, як особи рядового та начальницького складу слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 та щодо не присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання «капітан Державного бюро розслідувань»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді слідчого центрального апарату Державного бюро розслідувань в Головному слідчому управлінні Державного бюро розслідувань;
- зобов'язати Державне бюро розслідувань привести ОСОБА_1 до складання Присяги, як особи рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, присвоїти ОСОБА_1 спеціальне звання «капітан Державного бюро розслідувань» у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 14-2 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», «Переліку посад у центральному апараті Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами», затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 26 лютого 2020 року, або такого, що співвідноситься із класним чином органів прокуратури «молодший радник юстиції»;
- стягнути з Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заробітну плату з 13 березня 2020 року із встановленням доплати за вислугу років у відповідності до частини 2, пункту 2 частини 3, частини 6 статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», спеціального звання «капітан Державного бюро розслідувань»;
- стягнути з Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 серпня 2020 року по день поновлення на посаді.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваних наказів та звільнення з роботи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено останньому строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, в якій зазначити інші підстави, з яких позивач просить визнати їх поважними, разом з доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вищевказаних вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем була подана заява про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
В обґрунтування вказаної вище заяви позивач зазначає, що розгляд питання стосовно наказу Державного бюро розслідувань № 163-ос від 13 березня 2020 року в частині встановлення слідчому другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 посадового окладу згідно зі штатним розписом із збереженням раніше встановленої надбавки за ранг державного службовця та доплат и за вислуги років та застосування пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України «Про державну службу» є необхідним в рамках даного провадження, оскільки вказаний наказ пов'язаний із правами і обов'язками позивача, які виникли у період його трудової діяльності на посаді слідчого, а також дія наказу № 163-ос від 13 березня 2020 року буда передчасно припинена наказом № 504-ос від 07 серпня 2020 року, у зв'язку зі звільненням позивача.
Також позивач зазначає, що наказом г. в. о. Директора Державного бюро розслідувань Венедіктової І.В. № 163-ос від 13 березня 2020 року на підставі статті 14-3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України «Про державну службу» слідчого другого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 переведено на посаду слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань з 13 березня 2020 року за його згодою.
В той же час, після введення в дію наказів Державного бюро розслідувань від 14 лютого 2020 року № 42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань» та від 27 лютого 2020 року № 21 ДСК «Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік» працівники ДБР повідомлялись їх керівниками, що штатна чисельність працівників ДБР у найближчому майбутньому може буде змінена у зв'язку з призначенням нового директора Державного бюро розслідувань.
Позивач звертає увагу на ту обставину, що у період введення в дію вищевказаних наказів, а саме з березня 2020 року Урядом України було введено заходи боротьби з розповсюдженням респіраторної інфекції «COVID-19», у зв'язку з чим позивач був тимчасово позбавлений можливостей у вільному пересуванні на громадському транспорті у вільний від роботи час, а також позивач уникав від зайвих контактів зі співробітниками по службі.
Карантині обмеження не створювали умов вільного розпорядження правами громадян в тому числі і позивачем, а ускладнення економічної ситуації в державі не давали зайвого приводу позивачу ставити перед судовими органами питання незаконності наказу керівництва служби в якому ОСОБА_1 обіймав посаду слідчого.
Між іншим, позивач, перебуваючи на посаді слідчого ДБР у періоді введення Урядом України в дію карантинних заходів, обмежувався у контактах зі співробітниками служби, а також вживав інші заходи, які мінімізували його можливості до з'ясування приводів та підстав перевірки законності прийняття оспорюваного наказу ДБР № 163-ос від 13 березня 2020 року, оскільки факти розповсюдження короновірусної хвороби серед співробітників ДБР на той час мали місце, і займатись питаннями посадового окладу було не доречним, як з точки зору власної безпеки, так і з точку зору створення на ґрунті оскарження наказу конфліктної ситуації з керівництвом ДБР в той час коли відбуваються масові звільнення службовців з лав ДБР.
Позивач зазначає, що у період з лютого - березня 2020 року вивільнення працівників ДБР із займаних посад з подальшим звільненням призвело до створення серед службового колективу атмосфери безпрецедентного негативного впливе керівництва на новопризначених працівників ДБР з тим, щоб кожний з них під ризиком власного звільнення не виступав проти прийняття того чи іншого нормативного акту ДБР.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами позивач просив визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на звернення до суду.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи обставини, на які послалась позивач при обґрунтуванні причин пропуску строку звернення до суду, суд визнає їх поважними та вважає за доцільне поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Після надходження позовної заяви, суд вирішує питання, в тому числі про відкриття спрощеного або загального позовного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом враховано в даній справі її значення для сторони, обраний спосіб захисту, незначну складність справи, незначний обсяг доказів, відсутність необхідності на цій стадії допиту свідків або призначення експертизи, незначну кількість сторін (один позивач та один відповідач), відсутність суспільного інтересу та відсутність заперечень позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком переліку справ, визначених частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що даний позов до цього переліку винятків не відноситься.
Більш того, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенці» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Відтак, враховуючи, що дана справа не підпадає під обмеження, встановлені чинним Кодексу адміністративного судочинства України, а також незначну складність справи, судом вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Разом з тим, згідно частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно частин 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно частини 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Згідно частини 9 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд з метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, дійшов висновку про наявність підстав для витребування у Державного бюро розслідувань належним чином засвідчених копій документів, а саме:
- належним чином завірену копію особової справи ОСОБА_1 ;
- належним чином засвідчену копію наказу Державного бюро розслідувань № 504-ос від 07 серпня 2020 року;
- належним чином засвідчену копію наказу Державного бюро розслідувань від 08 липня 2020 року № 88 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік»;
- належним чином засвідчену копію наказу Державного бюро розслідувань від 13 березня 2020 року № 163-ос «З особового складу»;
- належним чином засвідчену копію наказу Державного бюро розслідувань від 08 липня 2020 року № 416 «Про попередження працівників»;
- належним чином засвідчену копію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік;
- належним чином оформлений перелік вакантних (вільних) посад слідчих станом за період з 08 липня 2020 року по 10 серпня 2020 року;
- інформацію про призначення на вакантні посади слідчих та інші рівнозначні вакантні посади в центральному апараті Державного бюро розслідувань у період з 08 липня 2020 року по теперішній час;
- належним чином оформлені посадові інструкції Позивача та посад слідчих, які були утворені внаслідок зміни структури;
- поіменний перелік слідчих, що входили до складу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями Головного слідчого управління станом на 08 липня 2020 року та станом на 11 серпня 2020 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 77, 80, 160, 161, 171, 241, 243, 248, 255, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду задовольнити. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду у справі № 640/21715/20.
2. Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
3. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
4. Повідомити позивача, що відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
5. Повідомити відповідача про можливість подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів, з дати отримання цієї ухвали.
6. Витребувати у Державного бюро розслідувань належним чином засвідчених копій документів, а саме:
- належним чином завірену копію особової справи ОСОБА_1 ;
- належним чином засвідчену копію наказу Державного бюро розслідувань № 504-ос від 07 серпня 2020 року;
- належним чином засвідчену копію наказу Державного бюро розслідувань від 08 липня 2020 року № 88 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік»;
- належним чином засвідчену копію наказу Державного бюро розслідувань від 13 березня 2020 року № 163-ос «З особового складу»;
- належним чином засвідчену копію наказу Державного бюро розслідувань від 08 липня 2020 року № 416 «Про попередження працівників»;
- належним чином засвідчену копію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік;
- належним чином оформлений перелік вакантних (вільних) посад слідчих станом за період з 08 липня 2020 року по 10 серпня 2020 року;
- інформацію про призначення на вакантні посади слідчих та інші рівнозначні вакантні посади в центральному апараті Державного бюро розслідувань у період з 08 липня 2020 року по теперішній час;
- належним чином оформлені посадові інструкції Позивача та посад слідчих, які були утворені внаслідок зміни структури;
- поіменний перелік слідчих, що входили до складу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями Головного слідчого управління станом на 08 липня 2020 року та станом на 11 серпня 2020 року.
6. Зобов'язати Державне бюро розслідувань подати через канцелярію Окружного адміністративного суду місті Києва (01051, місто Київ, вулиця Болбочана Петра, 8, корпус 1, головуюча суддя Клочкова Н.В.) в строк до 20 листопада 2020 року докази, зазначені в пункті 5 резолютивної частини цієї ухвали.
7. Повідомити суб'єкт владних повноважень про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб'єкту владних повноважень як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.
8. Інформацію щодо справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2670/.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Н.В. Клочкова