08 вересня 2020 року Чернігів Справа № 825/305/17
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Шашери М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (надалі також - відповідач, ГУ НП в Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування наказу від 31.01.2017 № 25о/с в частині звільнення позивача через службову невідповідність, поновлення на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Прилуцького відділу поліції Головного управління поліції України в Чернігівській області, визнання запису №5 в трудовій книжці, вчинений 31.01.2017, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідно до наданої позивачем довідки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що підстави для його звільнення, як звільнення за дисциплінарне правопорушення за фактом якого ведеться досудове розслідування, яке не розглянуто судом є незаконним. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо причетності до вимагання та отримання неправомірної вигоди за непритягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не є доведенням того, що позивач вчиняв зазначене в підозрі діяння, а є по своїй суті тільки підозрою, окремим видом припущення. Отже, оскаржуваний наказ не відповідає вимогам, які для нього визначені статтею 19 Конституції України та статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позов, на мою позивача, підлягає задоволенню в частині скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Від відповідач у встановлений судом строк надійшли заперечення на позов, в якому позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі та пояснив, що доводи позовної заяви ОСОБА_1 зводяться до того, що, на думку останнього, Головним управлінням протиправно звільнено його в зв'язку з внесенням відомостей до ЄРДР та оголошенням підозри у вчиненні злочину без доведеності вчинення злочину у судовому порядку. Однак, посилання позивача про неправомірність його звільнення за обвинувачення у злочині не заслуговують на увагу. Підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції закріплені ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Так, п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначає як підставу звільнення поліцейського рішення суду, що набрало законної сили, щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Водночас, позивача було звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), а не за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за вчинення кримінального правопорушення). Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та наступного звільнення позивача зі служби в поліції стали факти порушення службової дисципліни, не виконання посадових обов'язків, вимог ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, поширеного на поліцейських Законом України № 901 - VIII, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», встановлені висновком службового розслідування від 23.01.2017, а не факт внесення відомостей до ЄРДР або пред'явлення обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
У судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від представника позивача та представника відповідача, кожного окремо, надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Ухвалою суду від 20.02.2017 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 28.02.2017 провадження у справі зупинено до 22.03.2017.
Ухвалою суду від 22.03.2017 провадження у справі зупинено до вирішення Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області справи №742/546/17 за кримінальним провадженням №42016270000000448 за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального провопорушення передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.
Відповідно до Розпорядження №22 від 25.04.2017 в.о. керівника апарату Чернігівського окружного адміністративного суду, у зв'язку з припиненням повноважень судді Поліщук Л.О. призначено повторний автоматичний розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю у даній справі Скалозуба Ю.О.
Ухвалою суду від 27.04.2017 справу прийнято до провадження суддею Скалозубом Ю.О.
Ухвалою суду від 29.04.2020 провадження у справі поновлено та справу призначено до судового розгляду.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
З 25 січня 2001 року по 6 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та 07 листопада 2015 року на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області №3 о/с призначений в порядку переатестування з присвоєнням спеціальних звань поліції (а.с. 48).
07.11.2015 старшим сержантом поліції ОСОБА_1 було прийнято присягу працівника поліції (а.с. 41).
Наказом від 01.12.2016 №237о/с ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_1 призначено поліцейським сектору реагування патрульної поліції №3 Прилуцького відділу поліції ГУНП (а.с. 47).
Як зазначає відповідач, 22.12.2016 до ГУНП в Чернігівській області надійшов лист прокуратури Чернігівської області, яким було повідомлено про факт документування вимагання та отримання незаконної грошової вигоди у розмірі 8000 гривень поліцейськими Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області у рамках проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, розпочатому 20.12.2016 за № 42016270000000448 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України.
За фактами, викладеними у листі прокуратури Чернігівської області від 22.12.2016, наказом ГУНП в Чернігівській області від 23.12.2016 № 1503 було призначено службове розслідування (а.с. 46).
Згідно висновків службового розслідування від 23.01.2017 вбачається, що в ході проведення службового розслідування на підставі зібраних матеріалів встановлено, що відповідно до дислокації розстановки нарядів по забезпеченню безпеки дорожнього руху Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області на 18.12.2016, старший сержант поліції ОСОБА_1 спільно зі старшим сержантом поліції ОСОБА_2 несли службу з 17.00 18.12.2016 до 02.00 19.12.2016 по охороні публічного порядку у м. Прилуки на службовому автомобілі «Toyota Prius» н.з. НОМЕР_1 . Близько 02.00 біля будинку № 281 по вул. Київська в м. Прилуки ними був зупинений автомобіль «УАЗ-3909» н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .
Під час перевірки документів працівниками поліції було встановлено, що водій керує вказаним автомобілем без посвідчення водія та зроблено зауваження, що той начебто перебуває із явними ознаками алкогольного сп'яніння. Погрожуючи складанням протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП ОСОБА_3 було запропоновано надати грошові кошти у сумі 8000 грн.
У подальшому старшим сержантом поліції Куликом О.О. відносно ОСОБА_3 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 274757 від 19.12.2016, за ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом без посвідчення водія) та висунули вимогу останньому надати їм обумовлену суму грошових коштів у найближчий час, при цьому у якості гарантії, що ОСОБА_3 сплатить вказані кошти, вилучили свідоцтво про реєстрацію та страховий поліс цивільно-правової відповідальності на автомобіль «УАЗ-3909» н.з. НОМЕР_2 .
20.12.2016 близько 18.30, ОСОБА_3 діючи під контролем правоохоронних органів, знаходячись у салоні службового автомобіля «Toyota Prius» н.з. НОМЕР_1 , передав працівникам поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (відповідно до дислокації розстановки нарядів по забезпеченню безпеки дорожнього руху Прилуцького ВП на 20.12.2016 несли службу з 08.00 20.12.2016 до 08.00 21.12.2016 по охороні публічного порядку у м. Прилуки) зазначену ними раніше суму грошових коштів, а саме 8000 грн.
Після отримання неправомірної вигоди працівники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були викриті та затримані працівниками УСБУ в Чернігівській області, УВБ в Чернігівській області та прокуратури Чернігівської області.
13.01.2017 слідчим відділом прокуратури Чернігівської області старшому сержанту поліції ОСОБА_1 та старшому сержанту поліції ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до ухвал Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.01.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсторонено від займаних посад та обрано міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання кожному строком на два місяці.
Від надання письмових пояснення в рамках проведення службового розслідування старший сержант поліції ОСОБА_1 відмовився посилаючись на ст. 63 Конституції України.
Так, проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 своїми діями, які були викриті та задокументовані працівниками УСБ України в Чернігівській області, порушив присягу працівника поліції «...завжди суворо дотримуватись Конституції України та чинного законодавства, бути чесним, сумлінним та дисциплінованим працівником...», грубо порушив службову дисципліну, вимоги ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, поширеного на поліцейських Законом України № 901 - VIII, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію».
За результатами проведеного службового розслідування було видано наказ ГУНП в Чернігівській області від 23.01.2017 № 135, пунктом 1 якого за грубе порушення службової дисципліни, не виконання посадових обов'язків, вимог ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, поширеного на поліцейських Законом України № 901 - VIII, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 42).
Реалізовано вказаний наказ відповідно до норм ст. 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, шляхом видання наказу ГУНП в Чернігівській області від 31.012017 № 25 о/с (а.с. 39).
Вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13.05.2019, залишеного без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05.03.2020 ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 127-132, 133-145).
Постановою Верховного Суду від 10.06.2020 вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13.05.2019 та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05.03.2020 залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення (а.с. 172-176).
Не погоджуючись із наказом про звільнення ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Законом України 23.12.2015 № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію», на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС України службова дисципліна - дотримання поліцейськими Конституції і Законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника поліції.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного поліцейського: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги статутів і наказів начальників; неухильно виконувати вимоги присяги працівника поліції; дотримуватися норм професійної та службової етики.
Згідно зі ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
З огляду на позовну заяву, ОСОБА_1 не погоджуючись із наказом про звільнення посилається на недоведеність вини позивача на час винесення наказу, оскільки за даним фактом ведеться досудове розслідування.
Підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції закріплені ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Так, п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначає як підставу звільнення поліцейського рішення суду, що набрало законної сили, щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
У свою чергу, позивача було звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), а не за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за вчинення кримінального правопорушення).
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та наступного звільнення позивача зі служби в поліції стали факти порушення службової дисципліни, не виконання посадових обов'язків, вимог ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, поширеного на поліцейських Законом України № 901 - VIII, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», встановлені висновком службового розслідування від 23.01.2017, а не факт внесення відомостей до ЄРДР або пред'явлення обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій під час прийняття оскаржуваного наказу, а як наслідок відсутності правових підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651.
Дата складення повного рішення суду - 18.09.2020.
Суддя Ю. О. Скалозуб