Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позову
22 жовтня 2020 р. справа № 520/13189/2020
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання наявності правових підстав для прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про: 1) визнання бездіяльності відповідача, щодо не поновлення та не виплати пенсії Позивачці - протиправною та дискримінаційною, 2) визнання протиправним та дискримінаційним та скасування рішень відповідача про відмову у поновленні пенсії позивачці від 01.06.2020р. та 04.06.2020р.; 3) зобов'язати відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії Позивачці з 07.10.2009р. відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; 4) стягнення з Відповідача коштів в сумі 100.000,00грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його противоправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких Відповідач відмовив у поновленні пенсії Позивачці, -
встановив:
Ухвалою суду від 02.10.2020р. у зв'язку з недоліком в оформленні матеріалів - позов було залишено без руху.
Так, в згаданій ухвалі було зазначено, що заявником у межах даного спору заявлено 4 окремі позовні вимоги, а саме: про визнання протиправною бездіяльності адміністративного органу, про скасування рішення адміністративного органу, про зобов'язання адміністративного органу поновити виплату пенсії, про відшкодування моральної шкоди.
Основною вимогою даного позову є поновлення пенсії.
Решта вимог (окрім вимоги про стягнення моральної шкоди) є похідними від основної вимоги.
Тому усі ці вимоги можуть бути оплачені судовим збором з розрахунку однієї вимоги немайнового характеру.
Разом із тим, вимога про відшкодування моральної шкоди, хоча і формально поєднана із вимогою про визнання протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень у сфері соціального забезпечення громадянина України у формі пенсійного забезпечення, але все ж таки є абсолютно окремою та цілком самостійною вимогою з окремими підставами виникнення - настанням події спричинення фізичній особі моральної шкоди і наявністю прямого безпосереднього причинного - наслідкового зв'язку між діянням суб'єкта владних повноважень та виникненням моральної шкоди.
Суддя зазначив, що для усунення недоліку належить подати оригінал документу про оплату судового збору у розмірі 1.000,00грн. за заявлену вимогу майнового характеру на суму 100.000,00грн. на рахунок - UA778999980313131206084020011, одержувач - УК Основ"ян/мХар Основ"янсь/22030101, код одержувача - 37999628, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Строком усунення недоліків було встановлено 5 робочих днів з дати отримання даної ухвали.
Дану ухвалу уповноваженою позивачем особою було отримано 09.10.2020р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
19.10.2020р. від представника позивача до суду надійшов письмовий документ із назвою "Повідомлення про усунення недоліків позовної заяви".
В означеному документів представник позивача стверджує, що вимога про відшкодування моральної шкоди навіть у грошовому виразі не підлягає оплаті судовим збором. Обґрунтовуючи правову позицію з даного питання представник позивача посилається на висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді стосовно проблем застосування приписів Закону України "Про судовий збір". За твердженням представника позовна вимога про відшкодування моральної шкоди розглядається в адміністративному судочинстві, якщо вона була заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вона заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Представник заявника наполягає, що відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не є об'єктом справляння судового збору в адміністративному судочинстві.
Проте, такі доводи представника заявника не можуть бути визнані юридично спроможними, адже під час вирішення питання з приводу прийняття позову до розгляду суддею була надана оцінка усім юридично значимим факторам і взято до уваги приписи ч.5 ст.242 КАС України та відсутність правових висновків Верховного Суду з приводу тлумачення п.13 ч.2 ст.3 Закону України “Про судовий збір”.
Тому суддя змушений повторно наголосити, що приписи п.13 ч.2 ст.3 Закону України “Про судовий збір” є незастосовними відносно спірного випадку, позаяк, по-перше, стосуються подання особою окремого позову про стягнення моральної шкоди (а не заявлення цієї вимоги у поєднанні з вимогами про вирішення публічно-правового спору, бо у тексті відповідної норми закону чітко зазначено - судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди), а по-друге, стосуються подання особою окремого позову про стягнення моральної шкоди вже після настання події встановлення судом незаконності волевиявлень органів державної влади, правопорядку чи місцевого самоврядування.
Протилежне тлумачення змісту п.13 ч.2 ст.3 Закону України “Про судовий збір” та ч.3 ст.6 Закону “Про судовий збір” є об'єктивно неможливим, позаяк, по-перше, не передбачає фізичної змоги перевірити наперед правильність оплати заявником судового збору саме на момент подання позову.
Так, за загальним правилом на момент вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд будь-якої юрисдикції об'єктивно не здатен дійти остаточних висновків з приводу відповідності закону волевиявлень органів державної влади, правопорядку чи місцевого самоврядування, позаяк ці обставини входять до предмету доказування і остаточно оцінюються виключно у режимі нарадчої кімнати.
Сама лише думка заявника про протиправність рішень та діянь суб'єкта владних повноважень не може бути визнана поза розумним сумнівом достатнім доказом незаконності волевиявлень органів державної влади, правопорядку чи місцевого самоврядування.
По-друге, діючий процесуальний закон явно та очевидно допускає і настання випадку прийняття судом рішення про відмову у позові про визнання протиправним управлінського волевиявлення адміністративного органу, і настання випадку прийняття судом рішення про відмову у стягненні моральної шкоди.
У разі визнання ж судом законності волевиявлень органів державної влади, правопорядку чи місцевого самоврядування (що також передбачено процесуальним законом у якості легального результату відправлення правосуддя) вимога заявника про стягнення моральної шкоди взагалі не підпадає під дію п.13 ч.2 ст.3 Закону України “Про судовий збір” за жодним із критеріїв.
До того ж, суддею виявлено, що Верховним Судом застосовується схожий правовий підхід до питання оплати судомив збором вимог про відшкодування моральної шкоди, що відображено, зокрема, в ухвалі від 14.09.2020 р. по справі №9901/283/2020 та від 02.07.2018 р.по справі №9901/652/18.
З урахуванням викладених вище міркувань, суддя доходить до обгрунтованого переконання про те, що до названого в ухвалі терміну (з урахуванням строку на перебіг поштової кореспонденції) недоліки в оформленні матеріалів адміністративного позову залишились не усунутими.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суддя -
ухвалив:
1.Позов - повернути.
2.Роз'яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3.Копію ухвали надіслати заявникові разом із матеріалами позову за указаною у позові адресою.
4.Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України (негайно після підписання).
Суддя Сліденко А.В.