Справа № 500/3000/20
23 жовтня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Ярмуся Віктора Дмитровича звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №50043584 від 27.09.2019, виданої державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Любим А.В., про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 110574,40 грн.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова ВП №50043584 від 27.09.2019 про стягнення виконавчого збору винесена в межах виконавчого провадження відкритого 08.02.2016 старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Петльованою В.Р. в зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 виконавчого листа №755/27099/14-ц від 31.12.2014, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 1094400,02 грн та стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» сплачених судових витрат в сумі 11344,00 грн.
З посиланням на положення статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), в редакції чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №50043584 від 08.02.2016 зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. Разом з тим, виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню.
Так, позивач зазначає, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва по справі №755/27099/14-ц від 11.06.2020 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №755/27099/14-ц, виданий 31.12.2014 Дніпровським районним судом міста Києва.
З огляду на це позивач вважає, що відповідно до частини сьомої статті 27, пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) та у зв'язку із визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, і за цією ж підставою згідно з пунктом 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню.
15.09.2020 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дубчак М.З. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №50043584 по примусовому виконанню виконавчого листа №755/27099/14-ц від 31.12.2014. Разом з тим, виконавче провадження по стягненню виконавчого збору не закінчене та постанова ВП №50043584 від 27.09.2019 не скасована з підстав передбачених Законом № 1404-VIII.
Також позивач вважає протиправним винесення постанови ВП №50043584 від 27.09.2019 з тих підстав, що згідно з частиною третьою статті 28 Закону №606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. З виконавчого листа №755/27099/14-ц від 31.12.2014, вбачається, що виконавчий лист повертався державним виконавцем стягувачу згідно з пунктом 4 частини першої статті 47 Закон №606-XIV, про що державним виконавцем зроблено відмітку на оригіналі виконавчого документа. Відповідно державний виконавець, мав винести постанову про стягнення виконавчого збору, ще в 2015 році під час першого пред'явлення до виконання виконавчого листа та вивести даний виконавчий документ в окреме виконавче провадження.
Надалі позивач посилається на Закон №1404-VIII та вказує, що якщо постанова про стягнення виконавчого збору не винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, то в подальшому її прийняттю повинна передувати постанова закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається також на норми статей 27, 39, 40 Закону №1404-VIII та положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), на правові позиції Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, та зазначає, що дій, які б призвели до стягнення коштів, державним виконавцем не вчинено. При стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без фактичного виконання рішення суду.
З урахуванням викладеного позивач вважає, що підстав для стягнення з нього виконавчого збору немає, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 15.10.2020 клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку на звернення з позовом до адміністративного суду задоволено, причини пропуску позивачем такого строку визнано поважними та поновлено позивачу строк на звернення з позовом до адміністративного суду; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ); призначено у справі судове засідання на 22.10.2020 о 14.30 год, зобов'язано відповідача у строк до 20.10.2020 подати відзив на позов та матеріали виконавчого провадження ВП №50043584.
Станом на 22.10.2020 відповідач відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
У судове засідання 22.10.2020 представник відповідача не прибув, хоч був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та повістки про виклик на офіційну адресу електронної пошти Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с.38, 41), причини неприбуття представника до суду відповідач не повідомив.
У судове засідання 22.10.2020 представник третьої особи не прибув, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та повістки про виклик на офіційну адресу електронної пошти Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (а.с.39, 40), причини неприбуття представника до суду третя особа не повідомила. Пояснень від третьої особи не надходило.
У судовому засіданні 22.10.2020 за участі представника позивача з ініціативи суду поставлено на обговорення питання належності відповідача у цій справі.
Ухвалою суду від 22.10.2020, постановленою у судовому засіданні без виходу суду до нарадчої кімнати, керуючись статтями 43, 48, 287 КАС України, статтею 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016, частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, пунктом 3 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (в редакції наказу Міністерства юстиції № 4224/5 від 27.12.2019), враховуючи відсутність згоди представника позивача на заміну неналежного відповідача (структурного підрозділу на юридичну особу), залучено другого відповідача у цій справі Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
У зв'язку з залученням другого відповідача розгляд справи відкладено до 12.00 год 23.10.2020.
23.10.2020 до суду від відповідачів надійшли матеріали виконавчого провадження ВП №50043584.
У судове засідання представник третьої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув. З огляду на положення частини третьої статті 268 КАС України розгляд справи проведено за відсутності третьої особи.
У судовому засіданні 23.10.2020 представник позивача Ярмусь В.Д. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.
Представник відповідачів Герелевич О.М. позовні вимоги заперечила та зазначила, що в межах спірного виконавчого провадження у зв'язку з надходженням до державного виконавця довідки стягувача АТ «Укрсоцбанку» про відсутність заборгованості у боржника ОСОБА_1 по кредитному договору було закінчено виконавче провадження і одночасно прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору. В подальшому постанова про закінчення виконавчого провадження скасована, а матеріали виконавчого провадження були передані до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Після надходження ухвали суду, якою визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виконання якого проводилося в межах спірного виконавчого провадження, останнє було закрито. Підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору не було.
У судовому засіданні з ініціативи суду була оголошена перерва до 14.00 год 23.10.2020.
В подальшому від представника позивача та представника відповідачів надійшли заяви про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. З огляду на це та з урахуванням приписів частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України, судовий розгляд справи проведено та завершено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Дніпровським районним судом міста Києва 31.12.2004 видано виконавчий лист по справі №755/27099/14-ц на виконання рішення Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.06.2014 по справі №729/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 1094400,02 грн та третейський збір в розмірі 11344,00 грн. (а.с.11, 53).
На підставі заяви стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с.54) 08.02.2016 старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Петльованою В.Р. відкрито виконавче провадження ВП №50043584 по примусовому виконанню виконавчого листа №755/27099/14-ц від 31.12.2014, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 1094400,02 грн та стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» сплачених судових витрат в сумі 11344,00 грн (а.с.56). Встановлено боржнику строк для добровільного виконання виконавчого листа у термін 7 днів. Зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
27.09.2019 державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Любим А.В., керуючись статтями 3, 27, 40 Закону Закон №1404-VIII винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 110574,40 грн (а.с.8).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва по справі №755/27099/14-ц від 11.06.2020 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №755/27099/14-ц, виданий 31.12.2014 Дніпровським районним судом міста Києва на виконання рішення Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26.06.2014 по справі №729/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 1 094 400, 02 грн. та третейський збір в розмірі 11344,00 грн (а.с.84-88).
З огляду на те, що виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню, позивач вважає, що є підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору, у зв'язку з чим звернувся до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з заявою про скасування постанови, та, отримавши відмову, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №50043584 від 08.02.2016).
Відповідно до статті 1 Закон № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною другою статті 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Приписами частини першої статті 28 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.
Судом встановлено, що виконавче провадження ВП № 50043584 було відкрито на час дії положень Закону № 606-ХІV.
Як вбачається з Інформації про виконавче провадження ВП № 50043584 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (а.с.19-23) та матеріалів виконавчого провадження (а.с.52-106), після відкриття 08.02.2016 виконавчого провадження старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Петльованою В.Р. матеріали виконавчого провадження 01.02.2019 передані до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
10.08.2019 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області надіслано до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ухвалу суду від 05.08.2019 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 607/16147/19 за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , відповідно до якої замінено стягувача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника ОСОБА_2 (а.с. 64-67).
24.08.2019 боржником ОСОБА_1 подано державному виконавцю заяву про долучення до матеріалів виконавчого провадження ВП №50043584 довідки АТ «Укрсоцбанк» про відсутність у нього заборгованості за договором кредиту разом з такою довідкою (а.с. 68-69).
На підставі заяви боржника і довідки банку 27.09.2019 державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Любим А.В. у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону №1404-VIII винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.71-72).
Одночасно 27.09.2019 державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Любим А.В., керуючись статтями 3, 27, 40 Закону Закон №1404-VIII винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 110574,40 грн (а.с.8).
З Інформації про виконавче провадження ВП № 50043584 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (а.с.21 зворот) та матеріалів виконавчого провадження (а.с.103-106) 18.10.2019 вбачається, що в.о.начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області проведено в порядку статті 74 Закону №1404-VIII перевірку виконавчого провадження №50043584. Згідно з постановою про перевірку №26 від 18.10.2019 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2019 через те, що відбулася заміна сторони виконавчого провадження стягувача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника ОСОБА_2 згідно з ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.08.2020 у справі № 607/16147/19 за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 . Правонаступництво відбулося на підставі договору №09-04/19-2 від 09.04.2019, заборгованість за кредитним договором була передана від АТ «Укрсоцбанк» до наступного кредитора. У постанові зазначено про передчасність постанови про закінчення виконавчого провадження, через що вона підлягає скасуванню (а.с. 105).
18.10.2019 державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Любим А.В. відновлено виконавче провадження (а.с.77-78) та 04.12.2019 передано виконавче провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а.с.79-83).
26.08.2020 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надійшла ухвала Дніпровського районного суду м. Києва по справі №755/27099/14-ц від 11.06.2020, якою визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист №755/27099/14-ц, виданий 31.12.2014 Дніпровським районним судом міста Києва (а.с.84-88).
15.09.2020 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Дубчак М.З. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №50043584 по примусовому виконанню виконавчого листа №755/27099/14-ц від 31.12.2014 на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VІІІ (а.с.90-91).
Отже, оскаржувана постанова та подальші дії вчинялися державним виконавцем після набрання чинності новим Законом.
Так, 02.06.2016 прийнято Закон України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», що набрав чинності 05.10.2016.
Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Зазначеною нормою Закону №1404-VІІІ вказано на порядок виконання та правового регулювання саме «виконавчих дій», а не «виконавчого провадження». Відтак, з урахуванням пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження має вчинятися (прийматися) на підставі того нормативно-правового акта, під час дії якого вона була розпочата.
З огляду на це до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Законом №1404-VІІІ, який діяв на час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, тобто станом на 30.01.2017.
Статтею 1 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ (в редакції, що діяла до 28.08.2018) визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
В подальшому частина друга статті 27 Закону № 1404-VІІІ була змінена згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 (чинним з 28.08.2018) слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору 27.09.2019 норма статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначала правила стягнення виконавчого збору, за якими виконавчий збір має вираховуватись із розрахунку 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частина п'ята статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачала випадки, коли виконавчий збір не стягується, спірний випадок не підпадає під жодну з умов.
Разом з тим, частина сьома статті 27 Закону № 1404-VІІІ визначає, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Відповідно до пунктів 5, 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню ( пункт 5); фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9).
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 Закону № 1404-VIII).
Наслідки повернення виконавчого документа передбачені статтею 40 Закону №1404-VIII.
Так, частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, Законом №1404-VІІІ чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Любим А.В. 27.09.2019 у зв'язку закінченням виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, тобто фактичним повним виконанням рішення (а.с.8, 71-72).
Проте ця постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження була скасована постановою в.о.начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про перевірку №26 від 18.10.2019 через її передчасність (а.с.105). Відтак, з огляду на скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні і підстави для стягнення виконавчого збору та винесення такої постанови є також передчасним.
В подальшому виконавче провадження закінчено 15.09.2020 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ.
Спірна постанова про стягнення виконавчого збору від 27.09.2019 винесена раніше, ніж постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ (15.09.2020), що суперечить частині тертій статті 40 цього ж Закону.
Крім того, виконавче провадження у цій справі було закінчено згідно з постановою державного виконавця від 15.09.2020 у зв'язку з визнанням судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Така підстава є в свою чергу умовою, за якої виконавчий збір не стягується згідно з частиною сьомою статті 27 Закону № 1404-VІІІ. Ця норма також визначає, що у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню, що безсумнівно свідчить на користь висновку про те, що виконавчий збір згідно з оскаржуваною постановою ВП №50043584 від 27.09.2019 не може бути стягнутий.
З огляду на це питання стосовно здійснення чи не здійснення дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, а також те, постанова про стягнення виконавчого збору мала бути винесена державним виконацем ще в 2015 році під час першого пред'явлення до виконання виконавчого листа, на що покликається також позивач у позові у даному випадку є другорядними, та такими, що не впливають на правові висновки зроблені судом вище та підстави для визнання такої постанови протиправною.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що постанова ВП №50043584 від 27.09.2019 про стягнення з позивача виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб'єкт владних повноважень не довели правомірності оскаржуваного рішення, не спростували обґрунтування позовних вимог позивачем.
Отож, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), підлягає сплачена позивачем відповідно до квитанції №88386 від 08.10.2020 сума судового збору у розмірі 1105,74 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 271, 287 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанови ВП №50043584 від 27 вересня 2019 року, видану державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Любим А.В., про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 110574,40 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1105,74 грн (одна тисяча сто п'ять грн 74 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідачі: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вулиця Грушевського, 8, місто Тернопіль, 46021).
Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, код ЄДРПОУ 43316386).
Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2020 року.
Суддя Чепенюк О.В.