13 жовтня 2020 року м. Рівне №460/4838/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; позивача - ОСОБА_1 ; представника відповідача - О.С. Бурашнікової; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Державного бюро розслідувань (далі іменується - відповідач), в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо прийняття рішення стосовно призначення ОСОБА_1 , як переможця конкурсу, на посаду слідчого Першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань на аналогічну посаду слідчого - Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань; зобов'язати Державне бюро розслідувань призначити ОСОБА_1 на посаду слідчого - Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, як переможця конкурсу на аналогічну посаду слідчого Першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань, або на іншу рівнозначну посаду слідчого центрального апарату Державного бюро розслідувань.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 згідно Протоколу Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань від 13.11.2019 №38 був оголошений переможцем на вакантну посаду «слідчий першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань». 12 травня 2020 року Державне бюро розслідувань повідомило позивача про те, що посаду, на яку проходив конкурс позивач скорочено 03.03.2020, а тому призначення є неможливим. Позивач вказує, що він надав Згоду на проведення спеціальної перевірки ще 14.01.2020, проте станом на 12.05.2020 (дата отримання листа ДБР) спеціальна перевірка щодо позивача не завершена з незалежних від нього обставин; враховуючи те, що спеціальна перевірка щодо позивача повинна була бути завершена не пізніше 10.02.2020 та з урахуванням строків, визначених пунктом 7 Порядку №171, позивач вважає себе таким, що пройшов спеціальну перевірку без зауважень; таким чином, станом на 17.02.2020 відповідач мав прийняти відповідне рішення про призначення позивача на посаду, як переможця конкурсу; станом на 17.02.2020 у Державному бюро розслідувань діяв штатний розпис, який передбачав наявність посади слідчого, на яку позивач проходив конкурс. Посилаючись на норми національного та міжнародного законодавства, позивач вказує, що така бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо не призначення позивача на посаду, за якою він проходив конкурс, є протиправною. Вказує, що навіть після введення нового штатного розпису відповідач був зобов'язаний призначити позивача на рівнозначну посаду, чого він не зробив. Просив задовольнити позов повністю.
Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що наказом Державного бюро розслідувань від 20.08.2019 №197 оголошено конкурс для призначення на посади у центральному апараті Державного бюро розслідувань, зокрема, на посаду слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань. На час проведення конкурсу діяла організаційна структура Державного бюро розслідувань, затверджена наказом Державного бюро розслідувань від 21.12.2017 №1. Згідно Протоколу №38 позивача визнано переможцем конкурсу на зайняття посади, зокрема, слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань. Наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 №42 затверджено нову структуру системи Державного бюро розслідувань та визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного бюро розслідувань від 21.12.2017 №1 «Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань». Перший слідчий відділ Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань - ліквідовано. Наказом Державного бюро розслідувань від 27.02.2020 №21ДСК затверджено та введено в дію з 03.03.2020 штатний розпис центрального апарату Державного бюро розслідувань, відповідно до якого посаду слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань - скорочено. Таким чином, відповідач вказує, що не мав жодних підстав призначати позивача на посаду, яка скорочена. Вказує, що питання щодо призначення на посади в апараті Державного бюро розслідувань є дискреційними повноваженнями суб'єкта призначення, а тому суд не має повноважень зобов'язувати відповідача призначити позивача на іншу посаду, ніж ту, на яку позивач проходив конкурс. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Ухвалою судді від 08.07.2020 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою суду від 28.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 20.08.2020.
Ухвалою суду від 20.08.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання відкладене на 15.09.2020 за клопотанням відповідача.
Ухвалою суду від 15.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13.10.2020.
У судове засідання прибув позивач, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 13.10.2020.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Директором Державного бюро розслідувань Романом Трубою винесений наказ від 20.08.2019 №197 «Про оголошення конкурсу для призначення на посади у центральному апараті Державного бюро розслідувань», яким відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2018 №13, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2018 за №176/31628 (зі змінами) наказано: оголосити конкурс для призначення на посади у центральному апараті Державного бюро розслідувань, згідно з додатком до цього наказу; установити, що документи від осіб, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, приймаються з 09 год. 00 хв. 27 серпня 2019 року до 18 год. 00 хв. 17 вересня 2019 року (включно); відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ розмістити оголошення про проведення конкурсу для призначення на посади у центральному апараті Державного бюро розслідувань, на офіційному вебсайті Державного бюро розслідувань; внутрішній конкурсній комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань провести конкурс відповідно до Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2018 №13, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2018 за №176/31628 (зі змінами) (а.с. 50 том 1).
Додатком до наказу від 20.08.2019 №197 визначений Перелік вакантних посад у центральному апараті Державного бюро розслідувань, на зайняття яких оголошується конкурс (а.с. 51 том 1):
(1) слідчий першого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань (квота, передбачена підпунктом «а» підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Закону України «Про Державне бюро розслідувань») - 2 посади;
(2) слідчий другого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань (квота, передбачена підпунктом «а» підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Закону України «Про Державне бюро розслідувань») - 1 посада;
(3) слідчий третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань (квота, передбачена підпунктом «а» підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Закону України «Про Державне бюро розслідувань») - 4 посади;
(4) слідчий відділу організаційно-методичного та аналітичного забезпечення досудового розслідування Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань (квота, передбачена підпунктом «а» підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Закону України «Про Державне бюро розслідувань») - 3 посади;
(5) слідчий першого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) (квота, передбачена підпунктом «а» підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Закону України «Про Державне бюро розслідувань») - 1 посада;
(6) слідчий другого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) (квота, передбачена підпунктом «а» підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Закону України «Про Державне бюро розслідувань») - 1 посада;
(7) слідчий третього слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) (квота, передбачена підпунктом «а» підпункту 1 пункту 3 Розділу VI) Закону України «Про Державне бюро розслідувань») - 1 посада;
(8) слідчий першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) (квота, передбачена підпунктом «а» підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Закону України «Про Державне бюро розслідувань») - 3 посади;
(9) слідчий другого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) (квота, передбачена підпунктом «а» підпункту 1 пункту 3 Розділу VI) Закону України «Про Державне бюро розслідувань») - 2 посади.
Рішенням Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, оформленого протоколом від 11.09.2019 №24, постановлено допустити до участі у кваліфікаційному іспиті (тестування на знання законодавства України) кандидатів, документи яких відповідають кваліфікаційним вимогам, вимогам Закону та Порядку, зокрема, ОСОБА_1 (порядковий номер 32 згідно списку) (а.с. 53 том 1).
Рішенням Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, оформленого протоколом від 21.10.2019 №28, постановлено затвердити графіки проведення першого етапу кваліфікаційного іспиту для кандидатів - тестування на знання законодавства України (а.с. 59 том 1).
Рішенням Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, оформленого протоколом від 29.10.2019 №32, постановлено затвердити графіки проведення виконання модельних завдань практичного характеру для кандидатів (а.с. 72 том 1).
Рішенням Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, оформленого протоколом від 05.11.2019 №35, постановлено: затвердити результати кваліфікаційного іспиту кандидатів на зайняття вакантних посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань; затвердити рейтинги кандидатів на зайняття вакантних посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань; затвердити загальні списки допущених до співбесіди кандидатів на зайняття вакантних посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань; затвердити графіки проведення співбесід з кандидатами на зайняття вакантних посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань (а.с. 81 том 1).
Згідно Результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на зайняття вакантних посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, які склали кваліфікаційний іспит (Додаток №1 до Протоколу №35), ОСОБА_1 отримав загальний бал - 90,5 (№147 списку) (а.с. 85 том 1).
Згідно Рейтингу кандидатів на зайняття вакантних посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань (Додаток №3 до Протоколу №35) ОСОБА_1 посів 40 позицію (а.с. 92 том 1).
Додатком №5 до Протоколу №35 визначений Загальний список допущених до співбесіди кандидатів на зайняття вакантних посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань - №147 - ОСОБА_1 (а.с. 97 том 1).
Додатком №7 до Протоколу №35 визначено Графік проведення співбесід з кандидатами на зайняття вакантних посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, зокрема, на посади слідчих за квотою «а» - ОСОБА_1 (порядковий номер 12) (а.с. 101 том 1).
Рішенням Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, оформленого протоколом від 13.11.2019 №38, постановлено за результатами голосування переможцями на вакантні посади визначено, зокрема:
«слідчий першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань (квота, передбачена підпунктом «а» підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Закону України «Про державне бюро розслідувань») - 3 посади»: 1. ОСОБА_4 (голосували: «за» - 4; «проти» - 1); 2. ОСОБА_1 (голосували: «за» - 3; «проти» - 2). Переможця на 1 посаду не обрано;
«слідчий третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (квота, передбачена підпунктом «а» підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Закону України «Про державне бюро розслідувань») - 3 посади»: 1. ОСОБА_1 (головували: «за» - 3; «проти» - 2). Переможців на 2 посади не обрано (а.с. 107 том 1).
Протоколом №38 вирішено рекомендувати Директору Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 переможців конкурсу для призначення на вакантні посади у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.
Отже, зі змісту Протоколу №38 вбачається, що позивач визнаний переможцем на дві вакантні посади:
«слідчий першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань» та «слідчий третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому».
Позивач вказує, що станом на дату звернення до суду з позовом (03.07.2020) відповідачем рішення про призначення позивача на посаду слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань - не прийняте; враховуючи те, що до 04.05.2020 позивач пройшов усі етапи конкурсного відбору, в останнього були обґрунтовані сподівання на добросовісне виконання відповідачем обов'язку щодо призначення позивача на посаду.
Також, позивач вказує, що листом від 12.05.2020 відповідач повідомив, що посада, на яку позивач проходив відбір (конкурс) скорочена 03.03.2020, а тому призначення на таку посаду позивача є неможливим.
У тексті позовної заяви позивач вказує, що у даному випадку предметом позову є саме визнання протиправною відмови Державного бюро розслідувань, викладеної у листі від 12.05.2020 та зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо призначення позивача на відповідну посаду.
З даного приводу суд вважає за необхідне вказати наступне.
За правилами частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскарженню в порядку адміністративного судочинства підлягають: «рішення суб'єкта владних повноважень», «дії суб'єкта владних повноважень» та «бездіяльність суб'єкта владних повноважень».
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, акт індивідуальної дії - це акт одноразового застосування норм права, дію якого поширено на конкретну особу (тобто є персоніфікованим) та має ряд ознак: містить виражений правозастосовний характер; містить чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи - невиконання державним органом зобов'язань, які необхідно виконати.
У розумінні адміністративного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Предмет спору не є тотожним поняттю предмету позову, яким є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті. Тобто, предметом позову є позовні вимоги.
Суд констатує, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, визначив предмет позову: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини першої статті 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що позивач не звертався до суду з відповідною заявою про зміну предмета позову, а тому правова оцінка листа Державного бюро розслідувань від 12.05.2020 №Ф-1874/10-18-02-1799/20 здійснюватиметься судом з точки зору однієї з «підстав позову».
Вирішуючи спір по суті щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державного бюро розслідувань щодо прийняття рішення стосовно призначення ОСОБА_1 , як переможця конкурсу, на посаду слідчого Першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань на аналогічну посаду слідчого - Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» №794-VIII від 12.11.2015 (у редакції, чинній на момент оформлення Протоколу №38) (далі іменується - Закон України №794-VIII), Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Державне бюро розслідувань організовується і діє на засадах: 1) верховенства права, відповідно до якого людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; 2) законності; 3) справедливості; 4) неупередженості; 5) незалежності і персональної відповідальності кожного працівника Державного бюро розслідувань; 6) відкритості та прозорості діяльності Державного бюро розслідувань для суспільства та демократичного цивільного контролю, підзвітності і підконтрольності визначеним законом державним органам. Державне бюро розслідувань діє гласно тією мірою, що не порушує права і свободи людини і громадянина, не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства та законодавства про державну таємницю; 7) політичної нейтральності і позапартійності. Використання Державного бюро розслідувань у партійних, групових чи особистих інтересах не допускається. Діяльність політичних партій у Державному бюро розслідувань забороняється; 8) єдиноначальності у поєднанні з колективним способом реалізації окремих повноважень Державного бюро розслідувань. Принцип єдиноначальності не заперечує принципу процесуальної самостійності слідчого органу Державного бюро розслідувань (стаття 3 Закону України №794-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України №794-VIII, на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться конкурсною комісією з проведення конкурсу на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань, положення про яку затверджує Директор Державного бюро розслідувань. Конкурс проводиться у порядку, затвердженому Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Розділу «Загальні положення» Типового порядку проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового порядку проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань №1069 від 20.12.2017 (у редакції, чинній на момент оформлення Протоколу №38) (втрата чинності - 19.05.2020), цей Типовий порядок визначає загальну процедуру проведення відкритого конкурсу на заміщення посад у центральному апараті Державного бюро розслідувань та його територіальних органах (далі - орган Бюро), на основі якого Директор Державного бюро розслідувань (далі - Директор Бюро) затверджує порядок проведення відкритого конкурсу для призначення на посади в органі Бюро, крім посад, визначених частиною першою статей 10, 13 і 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (далі - конкурс).
Розділом «Визначення переможців конкурсу» Порядку №1069 визначено: «Шляхом підсумовування балів, отриманих кандидатами за результатами кваліфікаційного іспиту та співбесіди, конкурсна комісія формує загальний рейтинг кандидатів, який розміщується на офіційному веб-сайті органу Бюро. Переможцем конкурсу на відповідну посаду оголошується кандидат, який отримав найбільшу кількість балів у загальному рейтингу. У разі набрання кандидатами рівної кількості балів у загальному рейтингу переможець конкурсу визначається конкурсною комісією з числа таких кандидатів після додаткового обговорення та голосування. При цьому голос головуючого на засіданні є вирішальним. Другий за результатами конкурсу кандидат має право на призначення на таку посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, якщо така посада стане вакантною, а також у разі, коли переможець конкурсу відмовився від зайняття посади або йому відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки. Під час початкового формування підрозділів Бюро визначення переможця конкурсу на відповідні посади здійснюється конкурсною комісією з урахуванням квот, передбачених абзацом другим пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Якщо за результатами конкурсу або в інших передбачених законодавством випадках конкурсна комісія не змогла визначити переможців, приймається рішення про оголошення повторного конкурсу згідно з процедурою, визначеною цим Типовим порядком».
Відповідно до пункту 2 Розділу I «Загальні положення» Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого Наказом Державного бюро розслідувань «Про затвердження Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань» №13 від 14.02.2018 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2018 р. за № 176/31628), на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнями та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у Бюро затверджуються Директором Державного бюро розслідувань (далі - Директор Бюро).
За приписами пунктів 1- 7 Розділу VII «Визначення переможців конкурсу» Порядку №13, комісія формує загальний рейтинг кандидатів шляхом підсумовування балів, отриманих кандидатами за результатами кваліфікаційного іспиту та співбесіди.
Переможцем конкурсу на відповідну посаду оголошується кандидат, який отримав найбільшу кількість балів у загальному рейтингу. У разі набрання кандидатами рівної кількості балів у загальному рейтингу переможець конкурсу визначається Комісією з числа таких кандидатів після додаткового обговорення та голосування. Результати такого обговорення фіксуються у протоколі засідання Комісії.
Рішення комісії про визначення переможця конкурсу фіксується у протоколі засідання Комісії, що підписується головою та секретарем Комісії. Загальний рейтинг кандидатів та рішення Комісії про визначення переможця конкурсу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Бюро протягом 10 робочих днів після прийняття рішення про визначення переможця конкурсу.
Комісія за результатами конкурсу рекомендує Директору Бюро переможця конкурсу для призначення на відповідну посаду.
Другий за результатами конкурсу кандидат має право на призначення на таку посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, якщо така посада стане вакантною, а також у разі, якщо переможець конкурсу відмовився від зайняття посади або йому відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки.
Призначення переможця конкурсу на відповідну посаду в Бюро відбувається за погодженням із заступниками Директора Бюро, що здійснюється не пізніше наступного робочого дня за днем подання Комісією рекомендації Директору Бюро про призначення переможця конкурсу на посаду. Перший заступник, заступник Директора Бюро мають право відмовити у погодженні призначення переможця конкурсу на посаду з підстав виявлення (встановлення) обставин, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Особа, яка претендує на зайняття посади в Бюро, проходить психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа (технічного багатоканального реєстратора психофізіологічних реакцій суб'єкта дослідження, який дає можливість виявляти і фіксувати психофізіологічні реакції суб'єкта дослідження на певні стимули (подразники) шляхом перетворення його психофізіологічних показників активності з аналогових сигналів у цифрові сигнали, які відображаються у вигляді кривих на поліграмах). Психофізіологічне дослідження проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Про місце і час проведення психофізіологічного дослідження особа інформується за наданим нею контактним номером телефону та (або) електронною поштою. Результати дослідження не є підставою для прийняття рішення про відмову особі у зайнятті посади, а використовуються Директором Бюро під час проведення співбесіди з такою особою лише як інформація ймовірного характеру, яка сприяє її оцінюванню. Відмова кандидата на зайняття посади в Бюро від участі в психофізіологічному дослідженні із застосуванням поліграфа є підставою для відмови в розгляді його кандидатури.
Директор Бюро за результатами розгляду рекомендацій Комісії, а саме документів щодо призначення переможця конкурсу на посаду в Бюро вирішує питання про призначення (відмову у призначенні) особи на посаду.
Директор Бюро відмовляє у призначенні переможця конкурсу на відповідну посаду в Бюро з підстав виявлення (встановлення) обставин, передбачених законодавством України, які унеможливлюють зайняття кандидатом відповідної посади у Бюро.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 12 Закону України №794-VIII, Директор Державного бюро розслідувань: призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних органів Державного бюро розслідувань.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що нормами Закону України №794-VIII та Порядку №13 не визначено строків, протягом яких Директор Державного бюро розслідувань має прийняти рішення про призначення переможця конкурсу на посаду.
Частиною другою статті 14 Закону України №794-VIII встановлено, що служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі іменується - Закон України №889-VIII), на посаду державної служби призначається особа, визначена переможцем конкурсу. Рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб'єктом призначення після проведення співбесіди з кандидатом та підписання з ним контракту про проходження державної служби (у разі укладення). Таке рішення приймається не пізніше п'яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції.
Тобто, рішення про можливість призначення позивача на посаду могло мати місце виключно після надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції.
Відповідно до пункту 6 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» №171 від 25.03.2015, спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою претендента на посаду на її проведення за формою згідно з додатком 1, яка подається разом із заявою про призначення. У разі конкурсного добору згода подається протягом трьох днів з дати одержання кандидатом повідомлення про результати конкурсу. У разі ненадання згоди претендента на посаду спеціальна перевірка не проводиться і питання про призначення на відповідну посаду не розглядається.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем була подана Згода на проведення спеціальної перевірки від 14.01.2020 (а.с. 140 том 1).
Згідно пункту 7 Порядку №171, спеціальна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дати надання згоди на її проведення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, зокрема, що він надав Згоду на проведення спеціальної перевірки 14.01.2020, проте станом на 12.05.2020 (дата отримання листа ДБР) спеціальна перевірка щодо позивача не завершена з незалежних від нього обставин; враховуючи те, що спеціальна перевірка щодо позивача повинна була бути завершена не пізніше 10.02.2020 та з урахуванням строків, визначених пунктом 7 Порядку №171, позивач вважає себе таким, що пройшов спеціальну перевірку без зауважень; таким чином, станом на 17.02.2020 відповідач мав прийняти відповідне рішення про призначення позивача на посаду, як переможця конкурсу; станом на 17.02.2020 у Державному бюро розслідувань діяв штатний розпис, який передбачав наявність посади слідчого, на яку позивач проходив конкурс.
У судовому засіданні на запитання суду позивач вказав, що протиправна бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про призначення його на посаду розпочалася саме з 17.02.2020.
Суд не погоджується з такими доводами позивача та зазначає наступне.
Як зазначалося вище, позивачем була подана Згода на проведення спеціальної перевірки від 14.01.2020.
За даною Згодою Державним бюро розслідувань сформовані Запити до: Національного агентства з питань запобігання корупції, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної судової адміністрації України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, Міністерства оборони України.
Усі Запити Державним бюро розслідувань датовані 16.01.2020 (а.с. 132-142 том 2).
Так, на Запит від 16.01.2020 щодо ОСОБА_1 Національне агентство з питань запобігання корупції надало відповідь від 27.01.2020, де вказано, що станом на 27.01.2020 в Єдиному держаному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відсутня декларація ОСОБА_1 як кандидата на посаду слідчого 1 відділу 3 управління організації досудових розслідувань військових злочинів за 2019 рік (а.с. 157 том 2).
Окрім того, Національне агентство з питань запобігання корупції вказало, що в письмовій Згоді на проведення спеціальної перевірки, наданій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в обов'язковому полі «найменування посади та органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим чи органу місцевого самоврядування» відсутня назва органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим чи органу місцевого самоврядування.
Через зазначене вище, Національне агентство з питань запобігання корупції залишило без розгляду усі Запити щодо проведення спеціальної перевірки стосовно ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що зі змісту Згоди на проведення спеціальної перевірки від 14.01.2020 вбачається, що в обов'язковому полі «найменування посади та органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим чи органу місцевого самоврядування» дійсно відсутня назва органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим чи органу місцевого самоврядування.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем подавалася не одна Згода на проведення спеціальної перевірки.
Так, ОСОБА_1 була подана Згода на проведення спеціальної перевірки не лише від 14.01.2020, Запити за якою були залишені без розгляду Національним агентством з питань запобігання корупції 27.01.2020, а й Згода на проведення спеціальної перевірки від 14.02.2020 (а.с. 131 том 2).
Зі змісту Згоди на проведення спеціальної перевірки від 14.02.2020 вбачається, що у ній вже було зазначено «найменування посади та органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим чи органу місцевого самоврядування».
На підставі Згоди на проведення спеціальної перевірки від 14.02.2020 Державним бюро розслідувань сформовані Запити до відповідних органів від 14.02.2020, від 26.02.2020 та від 11.03.2020 (а.с. 143-149 том 2).
За результатами розгляду Запитів Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 Національним агентством з питань запобігання корупції такі Запити залишені без розгляду (лист від 25.02.2020) (а.с. 161 том 2).
За результатами розгляду Запитів Державного бюро розслідувань від 26.02.2020 Національним агентством з питань запобігання корупції направлено Результати спеціальної перевірки стосовно ОСОБА_1 (лист від 05.03.2020) (а.с. 164 том 2).
У Результатах спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік (а.с. 165 том 2) вказано, що ОСОБА_1 декларація, що перевірялася, подана 26.02.2020.
У Результатах спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, Національним агентством з питань запобігання корупції констатовано факти наявності розбіжностей у декларації ОСОБА_1 , та зазначено, що рішення щодо результатів розгляду наданих кандидатом на посаду пояснень та виправлення розбіжностей приймається органом, на посаду в якому претендує особа.
З матеріалів справи вбачається, що Державне бюро розслідувань зверталося до Військової прокуратури Західного регіону України з листом від 12.06.2020 (а.с. 169 том 2), де вказувало, що станом на 12.06.2020 відповідь на Запит від 11.03.2020, Військовою прокуратурою Західного регіону України не надана, та просило надати відповідь у найкоротші терміни.
Відповідь на Запит Державного бюро розслідувань від 11.03.2020 надійшла від Військової прокуратури Західного регіону України лише 24.06.2020 (а.с. 170 том 2).
За результатами отриманої від відповідних органів інформації Державним бюро розслідувань сформовано Довідку про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 від 30.06.2020, відповідно до якої інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади не виявлено (а.с. 171 том 2).
Отже, спеціальна перевірка щодо позивача завершена лише 30.06.2020.
Обґрунтовуючи наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо не призначення позивача на посаду, як переможця конкурсу, позивач вказує, що надав Згоду на проведення спеціальної перевірки 14.01.2020; спеціальна перевірка щодо позивача повинна була бути завершена не пізніше 10.02.2020; станом на 17.02.2020 відповідач мав прийняти відповідне рішення про призначення позивача на посаду, як переможця конкурсу, проте такого рішення не прийняв.
Суд вказує на безпідставність таких доводів, оскільки, як встановлено з матеріалів справи:
(1) Довідка про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 від 30.06.2020 сформована за результатами отриманої інформації від відповідних органів на підставі саме Згоди на проведення спеціальної перевірки від 14.02.2020, а не на підставі Згоди на проведення перевірки від 14.01.2020;
(2) як встановлено з матеріалів справи Згода на проведення спеціальної перевірки від 14.01.2020 взагалі не була реалізована, оскільки після залишення Національним агентством з питань запобігання корупції Запитів за Згодою на проведення спеціальної перевірки від 14.01.2020 без розгляду, позивач подав іншу Згоду на проведення спеціальної перевірки від 14.02.2020;
(3) позивач (як він зазначає у позовній заяві) не може вважатися таким, що пройшов спеціальну перевірку без зауважень станом на 10.02.2020, оскільки Згода на проведення спеціальної перевірки, за результатами опрацювання якої Державним бюро розслідувань складено Довідку від 30.06.2020, датована та подана позивачем лише 14.02.2020;
(4) рішення про призначення позивача на посаду, як переможця конкурсу, у жодному разі не могло б прийматися станом на 17.02.2020, оскільки Згода на проведення спеціальної перевірки, за результатами опрацювання якої Державним бюро розслідувань складено Довідку від 30.06.2020, датована та подана позивачем лише 14.02.2020.
Суд також зазначає, що за правилами пункту 4 частини першої статті 15 Закону України №794-VIII, особа не може бути призначена на посаду в Державному бюро розслідувань, якщо вона не пройшла спеціальну перевірку.
Як встановлено судом, Довідка про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 складена 30.06.2020, що не може свідчити та не свідчить про наявність будь-якої протиправної бездіяльності відповідача щодо призначення позивача на посаду, станом на 17.02.2020.
Позивач також вказує, що фактично порушення його прав почалося з протиправної відстрочки моменту початку проведення спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 та її затягування на строк майже 6 місяців замість 25 днів; у разі дотримання відповідачем вимог законодавства, позивач був би призначений на бажану посаду ще до проведення організаційно-штатних змін.
Суд відхиляє такі доводи позивача та зазначає, що позивач самостійно подав другу Згоду на проведення спеціальної перевірки від 14.02.2020, оскільки первинна Згода на проведення перевірки від 14.01.2020 не могла бути реалізована через її невідповідність вимогам Закону, про що Національним агентством з питань запобігання корупції неодноразово зазначено при залишенні без розгляду Запитів, сформованих на підставі такої Згоди від 14.01.2020. В свою чергу, відповідач після подання позивачем другої Згоди на проведення спеціальної перевірки від 14.02.2020 вживав усіх необхідних заходів щодо отримання від відповідних органів інформації щодо перевірки ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Також, суд зазначає, що питання правомірності чи протиправності дій/бездіяльності Державного бюро розслідувань щодо порядку та строків проведення спеціальної перевірки не є предметом позову.
Суд зазначає, що призначення на службу до Державного бюро розслідувань відбувається виключно за результатами відкритого конкурсу на конкретно визначену посаду під час оголошення конкурсу, на яку у кожному конкретному випадку визначаються кваліфікаційні вимоги.
Тож, ані положення Закону України №794-VIII, ані нормами Порядку проведення відкритого конкурсу на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань, не визначено можливості ототожнення посад в службі Державного бюро розслідувань, які б надавали Директору Державного бюро розслідувань право на призначення особи на іншу посаду, ніж та, яку визначено Конкурсною комісією в поданні про переможця конкурсу. Окрім того, не надається право вибору ні Директору Державного бюро розслідувань, ні переможцю конкурсу на власний розсуд обирати інші вакантні посади, навіть в рамках однієї категорії посад.
Так, відповідно до Порядку №13, наказом Державного бюро розслідувань від 20.08.2019 №197 оголошено конкурс для призначення на посади у центральному апараті Державного бюро розслідувань, зокрема, на посаду слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань.
На час проведення конкурсу діяла організаційна структура Державного бюро розслідувань, затверджена наказом Державного бюро розслідувань від 21.12.2017 №1.
Згідно Протоколу №38 позивача визнано переможцем конкурсу на зайняття посади, зокрема, слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань.
З прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про перезавантаження влади» від 19.09.2019 №117-ІХ, Верховною Радою України розпочато суттєву модернізацію системи держаного управління, з метою швидкого та ефективного перезавантаження влади в Україні, що є нагальним питанням відновлення суспільної довіри до державної влади та питанням національної безпеки.
В рамках комплексних заходів щодо реформування існуючої системи державної служби, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, шляхом усунення проблемних аспектів правового, структурно-організаційного, процедурного та кадрового характеру, виявлених за час функціонування Державного бюро розслідувань, Президентом України внесено до Верховної Ради України законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про Державне бюро розслідувань», який прийнято Верховною Радою України 03.12.2019.
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 №305-ІХ (далі іменується - Закон України №305-ІХ), який набрав чинності з 27.12.2019, Державне бюро розслідувань набуло статусу державного правоохоронного органу, Директором та заступниками Директора якого є особи рядового і начальницького складу (підпункт 1 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення»).
Також, Законом України №305-ІХ внесено зміни до статті 9 «Структура і чисельність Державного бюро розслідувань» Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (в редакції зі змінами, внесеними Законом України №305-ІХ) організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.
На виконання зазначених положень закону Указом Президента України від 05.02.2020 №41/2020, затверджено нову організаційну структуру Державного бюро розслідувань.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №305-ІХ визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
У зв'язку із цим, наказом Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 №347 визнано таким, що втратив чинність наказ Державного бюро розслідувань «Про затвердження Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань» від 14.02.2018 №13, оскільки положення зазначеного Порядку проведення конкурсу суперечили чинній редакції Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Відповідно до вказаного Указу Президента України наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 №42 затверджено нову структуру системи Державного бюро розслідувань та визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного бюро розслідувань від 21.12.2017 №1 «Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань».
Як вбачається з наказу №42, з 14.02.2020 перший слідчий відділ Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань - ліквідовано.
Наказом Державного бюро розслідувань від 27.02.2020 №21ДСК затверджено та введено в дію з 03.03.2020 штатний розпис центрального апарату Державного бюро розслідувань, відповідно до якого посаду слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань - скорочено.
Таким чином, позивач не міг бути призначений на посаду слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань, оскільки з 03.03.2020 такої посади не передбачалося.
Позивач вказує, що відповідач був зобов'язаний вирішити питання щодо його призначення на посаду, яка є рівнозначною через скорочення посади, на яку позивач визнаний переможцем конкурсу.
Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки надання пропозиції будь-якої іншої (рівнозначної або нижчої) вакантної посади державної служби, відповідно до положень статті 87 Закону України «Про державну службу» є правом/обов'язком суб'єкта призначення лише у разі вирішення такого питання щодо особи, яка вже працює в Державному бюро розслідувань на займає відповідну посаду.
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
Наказом Державного бюро розслідувань від 24.01.2020 № 22 затверджено Порядок проведення відкритого конкурсу на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань, який наразі є чинним.
Також, наказом Державного бюро розслідувань від 15.05.2020 №191 затверджено нові кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань,.
Наказом Державного бюро розслідувань від 15.05.2020 № 192 оголошено новий конкурс для призначення на посади у центральний апарат Державного бюро розслідувань.
Отже, для зайняття посади слідчого, на яку претендує позивач, необхідно відповідати кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності, встановленим новим наказом Державного бюро розслідувань від 15.05.2020 №191 та пройти конкурсний відбір відповідно до діючого Порядку проведення конкурсу.
Законом України «Про Державне бюро розслідувань» передбачено «переведення» як виключний випадок призначення на посаду державної служби до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу.
Так, відповідно до частини першої статті 14-3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».
Суд зазначає, що кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності на посади слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань та слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань є різними і повноваження щодо перевірки кандидата на відповідність його цим вимогам та критеріям належить виключно до компетенції конкурсної комісії та суб'єкта призначення.
Отже, після внесення змін до Закону України «Про Державне бюро розслідувань, які набрали чинності 27.12.2019, затвердження організаційної структури і штатної структури Державного бюро розслідувань відповідно до Указу Президента України від 05.02.2020 №41/2020, скорочення посади, на зайняття якої брав участь у конкурсі позивач, відсутні правові підстави для призначення на вакантні посади у Державному бюро розслідувань на умовах Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2018 №13, який втратив чинність 28.12.2019.
Позивач не міг бути призначений на бажану посаду в Державному бюро розслідувань, оскільки на час закінчення спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 (30.06.2020), було затверджено нову організаційну структуру, згідно якої Третє управління організації досудових розслідувань ліквідовано.
Слід відзначити, що оскільки позивач не був призначений на посаду, як переможець конкурсу до набрання чинності Указу Президента України від 05.02.2020 № 41/2020, яким затверджено нову організаційну структуру Державного бюро розслідувань, це виключає застосування до цих відносин, в тому числі, за аналогією, положень абзацу 3 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Державного бюро розслідувань щодо прийняття рішення стосовно призначення ОСОБА_1 , як переможця конкурсу, на посаду слідчого Першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань на аналогічну посаду слідчого - Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, не підлягає до задоволення.
Суд зазначає, що позовна вимога про зобов'язання Державного бюро розслідувань призначити ОСОБА_1 на посаду слідчого - Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, як переможця конкурсу на аналогічну посаду слідчого Першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань, або на іншу рівнозначну посаду слідчого центрального апарату Державного бюро розслідувань, також не підлягає до задоволення не лише з підстави, що така вимога є похідною від першої, а й тому, що питання призначення на посади в Державному бюро розслідувань є дискреційною функцією суб'єкта призначення.
Дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Так, дискреційне повноваження суб'єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Питання щодо призначення на посаду є кадровим рішенням, яке приймає Директор Державного бюро розслідувань на підставі наявної інформації, документів, перевірок, за наслідками особистої співбесіди, що узгоджується з положеннями статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Відповідно, суд не вправі зобов'язувати Директора Державного бюро розслідувань призначати певного кандидата на ту чи іншу посаду Державного бюро розслідувань.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Суд не може втручатися у дискреційні повноваження Державного бюро розслідувань, як суб'єкта призначення, щодо призначення ОСОБА_1 на посаду, за якою він не проходив конкурсну процедуру.
Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень - обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини1 очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У випадку розгляду справи присяжними у своєму зверненні до присяжних суддя повинен чітко пояснити факти та питання, які присяжні повинні вирішити.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Встановлених під час розгляду справи по суті обставин достатньо для висновку про відсутність будь-яких правових підстав для задоволення позовних вимог.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 ) до Державного бюро розслідувань (01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 41760289) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 23 жовтня 2020 року.
Суддя К.М. Недашківська