23 жовтня 2020 року м. Рівне №460/1190/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Д.П. Зозулі, розглянувши у письмовому провадженні заяву про визнання протиправними рішення, дій відповідача на виконання рішення суду у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області, Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України в Рівненській області
про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень- відповідачем на виконання рішення суду,
На адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліці в Рівненській області (далі - ГУ НП в Рівненській області) щодо ненадання ОСОБА_1 старшому оперуповноваженому відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області (далі - УМВС України в Рівненській області) пропозицій щодо всіх вакантних посад у ГУ НП в Рівненській області у відповідності до п. 9 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію”;
зобов'язати ГУ НП в Рівненській області надати ОСОБА_1 старшому оперуповноваженому відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Рівненській області пропозиції щодо всіх вакантних посад для прийняття на службу у ГУ НП в Рівненській області у відповідності до п. 9 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” та після прийняття ОСОБА_1 однієї з цих пропозицій, видати наказ про прийняття на службу в ГУ НП в Рівненській області.
Заява мотивована тим, що постановою від 26.06.2020 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Вознюк Інною Яківною, було закінчене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 460/1190/19 виданого 22.02.2020 Рівненським окружним адміністративним судом, в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. З даної постанови державного виконавця не вбачається, яким саме способом і коли саме, яким документом зафіксовано повне фактичне виконання ГУ НП в Рівненській області рішення суду в цій частині, що було однією із підстав оскарження даної постанови до суду. Постанова державного виконавця оскаржена в судовому порядку (справа № 460/5756/20). Відтак, доказів того, що позивачу пропонувалися будь-які наявні посади, які відповідно до своїх кваліфікації міг обіймати ОСОБА_2 в органах поліції, відповідачами не надано.
За приписами ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Враховуючи те, що заява відповідає вимогам, зазначеним у статті ст. 383 КАС України, та підстави для розгляду вказаної заяви в судовому засіданні - відсутні, суд ухвалою від 12.10.2020 призначив її розгляд у порядку письмового провадження.
Поміж тим, суд звертає увагу, що вказана заява розглянута із врахуванням перебування головуючого судді Зозулі Д.П. у щорічній відпустці, відповідно до долученої до матеріалів справи копії наказу від 24.09.2020 за № 334-від.
Заява подана ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправною бездіяльності ГУ НП в Рівненській області по справі № 460/1190/19 від 21.09.2020 була надіслана до ГУ НП в Рівненській області позивачем 21.09.2020, що підтверджено описом вкладень рекомендованого листа від 21.09.2020. Жодного заперечення щодо суті заяви позивача ГУ НП в Рівненській області, на момент розгляду заяви судом, не подано.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суду слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Із матеріалів справи встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі № 460/1190/19, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління МВС України в Рівненській області, Міністерства внутрішніх справ України, ГУ НП в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, зобов'язання вчинення певних дій - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Рівненській області від 23.04.2019 № 2 о/с в частині звільнення старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Рівненській області капітана міліції ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Рівненській області з 24.04.2019. Зобов'язано УМВС України в Рівненській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.04.2019 по 23.09.2019. Стягнуто з УМВС України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду на суму 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. Зобов'язано ГУ НП в Рівненській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Рівненській області, для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", у ГУ НП в Рівненській області та видати відповідний наказ з цього приводу. Постанову в частині поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допущено до негайного виконання. В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 апеляційну скаргу ГУ НП в Рівненській області задоволено частково, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 460/1190/19 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання ГУ НП в Рівненській області видати відповідний наказ за наслідками розгляду кандидатури ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Рівненській області, для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ “Прикінцеві та Перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” у ГУ НП в Рівненській області та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині. В решті рішення суду залишено без змін.
З метою примусового виконання вказаних судових рішень ОСОБА_1 21.02.2020 одержав виконавчий лист, згідно якого було, зобов'язано ГУ НП в Рівненській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Рівненській області, для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", у ГУ НП в Рівненській області.
Вказаний виконавчий лист був пред'явлений для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Крім того, судом встановлено, що відповідно до Витягу із Протоколу № 44 від 25.02.2020, з метою виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі № 460/1190/19, комісією ГУ НП в Рівненській області було розглянуто кандидату капітана міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Рівненській області для прийняття на службу до ГУ НП в Рівненській області. Однак, враховуючи те, що Законом України «Про Національну поліцію» передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, було рекомендовано ОСОБА_1 подати свою кандидатуру для участі в конкурсі на службу до Національної поліції на зайняття вакантної посади на загальних засадах.
Оскільки кандидату капітана міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Рівненській області з метою прийняття на службу до ГУ НП в Рівненській області було розглянуто комісією управління, то постановою ВП № 61385327 від 26.06.2020 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Вознюк Інни Яківни, було закінчене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 460/1190/19 виданого 22.02.2020 Рівненським окружним адміністративним судом, в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
ОСОБА_1 не погодився із вищезазначеними діями ГУ НП в Рівненській області і звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Суд зазначає, що згідно із статтею 18 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII “Про міліцію” (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
За змістом пункту 64 “г” Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
02 липня 2015 року прийнято Закон України № 580-VIІI “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580-VIІI).
Відповідно до пункту 1 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №580-VIІI останній набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон № 580-VIІI опубліковано в газеті “Голос України” 06 серпня 2015 року, відтак, він набрав чинності 07 листопада 2015 року, а пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону набрали чинності 07 серпня 2015 року.
Пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 580-VIІI передбачено, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Тобто, зазначена норма закону поширює свою дію на працівників міліції (осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на час набрання нею чинності працювали в органах МВС та обіймали певні посади.
Пунктами 9, 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України №580-VIІI передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Так, враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ та підпункту "г" пункту 64 Положення, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.
Також, відповідно до наведених норм Закону №580-VІІІ працівник міліції міг бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, або шляхом видання наказу про призначення за його згодою, або за результатами проходження конкурсу.
Таким чином, в першому випадку формою волевиявлення особи слугує надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.
Така ініціатива є обов'язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення.
Що стосується другого з наведених вище випадків, то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).
Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 встановлено, що ОСОБА_1 не вважається таким, що відмовився від проходження служби в поліції, та/або не прийнятим на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення.
Крім того, рішенням суду встановлено, що заявами від 25.12.2015 та 22.04.2019 позивач просив вирішити питання щодо допущення до служби. Дані заяви позивача розцінені судом як рапорти, згідно яких ОСОБА_1 висловив бажання проходження служби в поліції.
Таким чином, ОСОБА_1 , відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, або шляхом видання наказу про призначення за його згодою, або за результатами проходження конкурсу.
Так, з матеріалів заяви судом не встановлено дії ГУ НП в Рівненській області, що спрямовані на перевірку відповідності капітана міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Рівненській області вимогам до поліцейських, а також дій щодо пропозицій керівництва ГУ НП в Рівненській області про призначення на відповідну посаду та перевірку умов відсутності можливості подальшого використання на службі позивача.
Разом з тим, як зазначалося вище судом, що стосується проведення конкурсу, то необхідна ініціатива особи щодо участі у ньому. Однак ні в рішеннях суду, ні в матеріалах заяви, судом не встановлено ініціативи ОСОБА_1 на участь у конкурсі на зайняття вакантної посади щодо служби у Національній поліції. Таким чином, пропозиція комісії ГУ НП в Рівненській області висловлена у витязі із протоколу засідання комісії № 44 від 25.02.2020 щодо рекомендації ОСОБА_1 подати свою кандидатуру для участі в конкурсі на службу до Національної поліції на зайняття вакантної посади на загальних засадах, є неналежним виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.
За таких обставин, керуючись приписами статті 249 КАС України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем положень статті 129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили, що є підставою для постановлення окремої ухвали і направлення її до ГУ НП в Рівненській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Водночас, належним способом захисту прав заявника у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо ненадання капітану міліції ОСОБА_1 старшому оперуповноваженому відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області пропозицій щодо всіх вакантних посад у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області у відповідності до п. 9 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію”.
Разом з тим, заява ОСОБА_1 в частині вимог про зобов'язання ГУ НП в Рівненській області надати ОСОБА_1 старшому оперуповноваженому відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Рівненській області пропозиції щодо всіх вакантних посад для прийняття на службу у ГУ НП в Рівненській області у відповідності до п. 9 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” та після прийняття ОСОБА_1 однієї з цих пропозицій, видати наказ про прийняття на службу в ГУ НП в Рівненській області не підлягає до задоволення оскільки фабула статті 383 КАС України не передбачає повноважень суду щодо прийняття судових рішень зобов'язального характеру.
Відтак, заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із квитанцією № ПН2272722 від 21.09.2020, позивач за подання заяви сплатив судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. Враховуючи розмір задоволених вимог позивача, які заявлені у поданій заяві в порядку ст. 383 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача 420 грн. 40 коп. судових витрат, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Рівненській області.
Керуючись статтями 241, 249, 256, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постановити окрему ухвалу про виявлені під час розгляду заяви порушення закону, яку довести до відома суб'єктів владних повноважень, а саме начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо ненадання капітану міліції ОСОБА_1 старшому оперуповноваженому відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області пропозицій щодо всіх вакантних посад у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області у відповідності до п. 9 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію”.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме невиконанню рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.20190 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі №460/1190/19.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Рівненській області протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Рівненського окружного адміністративного суду про вжиті заходи щодо усунення встановлених судом порушень.
Копію ухвали направити заявнику та начальнику Головного управління Національної поліції в Рівненській області - для виконання та відома.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Рівненській області (33000, вул. М. Хвильового, 2, м. Рівне Рівненська область, код ЄДРПОУ 40108761) судові витрати на суму 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
В решті заяву залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністратив-ний суд.
Повну ухвалу складено 23 жовтня 2020 року.
Суддя Д.П. Зозуля