23 жовтня 2020 року м. Рівне №460/6920/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 19.01.2019, із зарахуванням страхового стажу з 26.12.1988 по 21.05.1990, та з 29.05.1990 по 29.07.1992; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18.01.2019, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 26.12.1988 по 21.05.1990, та з 29.05.1990 по 29.07.1992.
Заяви по суті справи.
В обґрунтування позову зазначає, що звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідач відмовив позивачу у призначенні такої пенсії з огляду на відсутність необхідного стажу. При цьому, відповідач вказав, що стаж роботи позивача в кооперативі «Дизайн» та кооперативі «Арніка» не може бути зарахованим до страхового стажу, оскільки записи в трудовій книжці містять виправлення. Однак, на думку позивача, це не може бути підставою для відмови йому у зарахуванні періодів до страхового стажу. Він звертався до архівних відділів про підтвердження його роботи у вказаних кооперативах, однак будь-яких документів не збереглося. Таким чином, ОСОБА_1 наголошує на своєму праві на призначення пенсії за віком. Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, копію позовної заяви з додатками 01 жовтня 2020 року. У встановлений судом строк відповідач відзиву не подав, причин такого неподання не пояснив.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, зважаючи на неподання відзиву на адміністративний позов відповідачем, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 17 квітня 2019 року звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
17 вересня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №5) відмовило позивачу в призначенні пенсії, повідомивши про це листом №43/03.6-2. Свою відмову орган Пенсійного фонду обгрунтував тим, що в ОСОБА_1 недостатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком з огляду на незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в кооперативі «Арніка» з 29.05.1990 по 29.07.1992, оскільки запис про звільнення містить дописи іншим чорнилом (а.с.14).
Позивач звернувся з скаргою до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області та 16 березня 2020 року отримав відповідь від 24.01.2020 №С-5578/07.1-59, в якій вказано, що йому відмовлено у призначенні пенсії з огляду на незарахування до страхового стажу періодів роботи у кооперативу «Дизайн» з огляду на виправлення в трудовій книжці у даті прийняття на роботу та в кооперативі «Арніка» з огляду на запис дати протоколу, на підставі якого у трудову книжку внесено запис про звільнення, іншим чорнилом. Крім того, відповідач вказав на необхідність підтвердження записів в трудовій книжці довідками архівних установ (а.с.15-16).
Вважаючи такі дії органу Пенсійного фонду України протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV).
Статтею 1 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Таким чином, для призначення пенсію за віком позивачу слід відповідати певним критеріям, зокрема: досягнути 60 років, мати 26 років страхового стажу (станом на 2019 рік).
Щодо наявності необхідного для призначення пенсії страхового стажу в кількості 26 років, то суд зазначає наступне.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із абзацом 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частинами другою та третьою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 39 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З відповіді-відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вбачається, що до страхового стажу ОСОБА_1 відповідачем не був зарахований період роботи з 29.05.1990 по 29.07.1992 в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та період роботи з 26.12.1988 по 21.05.1990 - в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у зв'язку з виправленнями дат у записах трудової книжки.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
Суд зазначає, що в силу наведених вище норм, необхідність підтверджувати трудовий стаж іншими, ніж трудова книжка, документами, виникає лише у разі якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Згідно з п.2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було подано відповідачу з заявою про призначення пенсії трудову книжку НОМЕР_1 (а.а.с.12).
Що стосується роботи в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », трудова книжка містить наступні записи: №20 - 26.12.1988 прийнятий на роботу різальник 4 розряду.; №21 - 21.05.1990 звільнений з роботи за власним бажанням.
Записи про прийом та звільнення завірені у встановленому порядку печаткою.
При цьому, цифра, що позначає дату прийняття на роботу в кооперативі «Дизайн» (26) та цифра, що позначає день видання наказу про прийом на роботу (26) виконані неохайно, з подвійним наведенням.
Щодо роботи позивача в кооперативі «Арніка», то трудова книжка містить наступні записи: №22 - 29.05.1990 прийнятий на роботу як член кооперативу різноробочим; №23 - 29.07.1992 звільнений за власним бажанням.
Записи про прийом та звільнення завірені у встановленому порядку печаткою.
Відповідач зазначає, що виконання запису про звільнення здійснено іншим чорнилом, а тому період роботи позивача в кооперативі «Арніка» потребує підтвердження іншими документами.
Намагаючись виконати вимогу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ОСОБА_1 звернувся до Архівного відділу Городенківської районної державної адміністрації, на що отримав лист від 05.11.2019 про відсутність даних щодо кооперативу «Арніка», документи якого на зберігання до архіву не надходили (а.с.18-19).
Крім того, позивач отримав від Громадської організації «Товариство сприяння обороні України (ТСО України)» лист від 06.02.2020 про відсутність документів по кооперативу «дизайн» (а.с.21).
Дубенська міська рада листом від 03.03.2020 також повідомила позивача про ненадходження документів кооперативу «Дизайн» до архівного відділу Дубенської міської ради (а.с.22).
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненської області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні стажу роботи в кооперативах «Дизайн» та «Арніка» до страхового стажу, не з'ясувавши повно, всебічно факт роботи позивача у даних кооперативах.
Суд вважає, що неналежне засвідчення виправлення в даті прийому на роботу, в даному випадку, не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування такого періоду до страхового стажу позивача, оскільки законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вини позивача у неналежній якості записів у трудовій книжці немає, а тому зазначена обставина не може позбавити його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії, що також спростовує доводи відповідача в цій частині.
Щодо посилання відповідача на те, що записи зроблені іншою пастою чи чорнилом, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та слугувало підставою для не зарахування до стажу позивача відповідного періоду роботи, суд дійшов висновку, що такий висновок відповідача є безпідставним, оскільки посадові особи відповідача не є фахівцями в галузі почеркознавчих досліджень та не можуть кваліфіковано встановлювати тотожність чи ідентичність почерків, способу вчинення записів та предметів, якими ці записи нанесені. Клопотань про призначення відповідної експертизи відповідачем не заявлялося.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.07.2020 у справі № 127/13762/17 (адміністративне провадження № К/9901/2935/17).
Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувалася достовірність записів у трудовій книжці позивача, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Жодних інших доказів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не представив.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Приймаючи спірне рішення, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці є підставою для неврахування позивачу відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Отже, позовні вимоги в частині зарахування трудового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 в період з 26.12.1988 по 21.05.1990 та з 29.05.1990 по 29.07.1992 підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію за віком, є передчасними оскільки, на думку суду, для призначення пенсії слід встановити наявність необхідного загального страхового стажу відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», досягнення позивачем необхідного віку, тобто відповідність позивача критеріям призначення пенсії на підставі відповідної норми. Тому належним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
З огляду на відмову відповідача у призначенні пенсії на підставі незарахування стажу роботи ОСОБА_1 в кооперативах «Дизайн» та «Арніка», для захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а саме шляхом: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 26.12.1988 по 21.05.1990, та з 29.05.1990 по 29.07.1992.; зобов'язати відповідача повторно розглянути питання призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., сплачених згідно квитанції від 11.09.2020, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а. с. 8).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії ОСОБА_1 період роботи в кооперативі «Дизайн» з 26.12.1988 по 21.05.1990 та в кооперативі «Арніка» з 29.05.1990 по 29.07.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 23 жовтня 2020 року.
Суддя К.М. Недашківська