23 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4478/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощено позовного провадження без виклику учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.08.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.09.2017 по 09.06.2020;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 встановити, для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 20.09.2017 базовий місяць січень 2008 року, а з 01.03.2018 фіксовану суму індексації в розмірі 3881,83 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та фіксованої суми індексації в розмірі 3881,83 грн, на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.09.2017 по 09.06.2020 в сумі 128349,99 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно з 20.09.2017 по 09.06.2020 не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.
23.09.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 34-36/, у якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулася лише з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", що і стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року на березень 2018 року. З прийняттям постанови №1013, якою змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися. Відповідач зазначає, що постановою №1013 визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого, у подальшому, необхідно обчислювати індексацію грошового забезпечення. За доводами відповідача, на виконання вимог пункту 3 Постанови КМУ № 1013 та телеграми Міністерства оборони України від 31.12.2015 в січні 2016 року військовослужбовцям Збройних Сих України здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення у підвищеному розмірі, зокрема, розмір премії військовослужбовцям склав 600 відсотків посадового окладу (раніше такий розмір становив 125 відсотків). На переконання відповідача, останнім виконано умови, визначені абзацом 1 пункту 3 постанови №1013, а відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку №1078 як базовий місяць (місяць підвищення) необхідно врахувати січень 2016 року, що передбачено абзацом 2 пункту 3 постанови №1013. Відповідач зауважив, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів, а тому, зважаючи на відсутність фінансових ресурсів для виплати індексації, відсутні і правові підстави для визнання дій відповідача по невиплаті індексації протиправними.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
29.09.2020 до суду від представника позивача надійшла заява про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду у разі неналежного надсилання його іншим учасникам справи /а.с. 50-51/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 відмовлено у задоволенні заяви про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду.
Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 252 від 20.09.2017 старшого солдата ОСОБА_2 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.09.2017 № 184-рс старшим механіком-водієм обслуги реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону, який прибув з військової частини польова пошта НОМЕР_2 смт. Десна, з 20.09.2017 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення (обідами) - з 21.09.2017. Вважався таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків /а.с. 46/.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 131 від 09.06.2020 старший солдат ОСОБА_2 , старшийо механік-водій обслуги реактивної артилерійської батереї реактивного артилерійського дивізіону, звільненого з військової служби у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 30-рс від 06.05.2020 відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту) вважається таким, що справи та посаду здав 09.06.2020 /а.с. 48/.
03.06.2020 представник позивача звернувся до Міністерства соціальної політики зі зверненням про надання роз'яснень щодо нарахування індексації грошового забезпечення /а.с. 19/.
Листом від 23.06.2020 № 76/0/214-20 Міністерство соціальної політики України повідомило, що розрахунок індексів для проведення індексації грошових доходів підприємства, установи і організації здійснюють самостійно, для кожного громадянина окремо, в залежності від місця зростання посадового окладу /а.с. 20/.
ОСОБА_1 , вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 20.09.2017 по 09.06.2020, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, оскільки військова служба є особливим видом публічної служби, її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).
Частинами першою - четвертою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ).
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина; індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації визначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (у 2014 році - 101 відсотка, у 2015 році - 101 відсотка, у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
Таким чином, зміна посадових окладів відбулась 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.
Надалі розмір посадового окладу було змінено 01.03.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року.
Суд зауважує, що з 01.03.2018 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Згідно з довідкою про порівняльний розрахунок між сумами індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.09.2017 по 09.06.2020 позивачу нараховувалася індексація грошового забезпечення лише з січня 2019 року по 09.06.2020 /а.с. 40/.
З огляду на викладене, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2019 року по 09.06.2020 суд відмовляє.
Разом з тим, аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що за період 20.09.2017 по 31.12.2018 позивачу нарахування індексація грошового забезпечення не проводилася.
При цьому, суд визнає безпідставним посилання відповідача на обмежене фінансування, оскільки вказані обставини жодним чином не впливають на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення в повному розмірі, що є предметом спору у цій справі.
Суд також зазначає, що відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа №240/4911/18), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17).
За таких обставин дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу 20.09.2017 по березень 2018 року з встановленням базового місяця іншого ніж січень 2008 року порушують гарантії щодо грошового забезпечення військовослужбовця, відтак право позивача щодо отримання індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 20.09.2017 по березень 2018 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року по грудень 2018 року, суд враховує таке.
Як вже зазначалось судом вище, пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ та абзацу 2 пункту 1-1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018, було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.
Отже, за період з березня 2018 року по грудень 2018 року для нарахування індексації грошового забезпечення базовим місцем слід брати також березень 2018 року.
Суд зазначає, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку №1078.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа №240/4911/18), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17).
За таких обставин дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу з березня 2018 року по грудень 2018 року з встановленням базового місяця березень 2018 року порушують гарантії щодо грошового забезпечення військовослужбовця, відтак право позивача щодо отримання індексації грошового забезпечення у встановленому розмірі підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по грудень 2018 року з урахуванням березня 2018 року як базового місяця та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з березня 2018 року по грудень 2018 року з встановленням базового місяця - березень 2018 року.
Також суд зазначає, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не зобов'язання виплатити визначену суму заборгованості.
Такий висновок відповідає висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №420/1207/19.
Суд не бере до уваги розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 /а.с. 21-23/, що доданий до матеріалів справи представником позивача, оскільки такий розрахунок зроблено без врахування складу грошового забезпечення ОСОБА_1 та його змін протягом періоду розрахунку, не підтверджено документами щодо виплати грошового забезпечення, в тому числі індексації, за період розрахунку.
Зважаючи на викладене, суд висновує, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію за період служби з 20.09.2017 по 09.06.2020 у визначеному розмірі 128349,99 грн, не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 встановити для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.03.2018 фіксовану суму індексації в розмірі 3881,83 грн та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити фіксовану суму індексації в розмірі 3881,83 грн, також не підлягають задоволенню, оскільки фіксована сума індексації може бути встановлена лише з урахуванням сум нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення відносно до грошового забезпечення. Отже, визначення фіксованої суми індексації належить до компетенції відповідача під час нарахування сум індексації, а враховуючи те, що відповідачем суми індексації позивачу за спірний період не нараховано, позовні вимоги у вказаній частині є передчасними та спрямовані на захист ще не порушеного права.
Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 20.09.2017 по грудень 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 20.09.2017 по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та за період з березня 2018 року по грудень 2018 року з урахуванням березня 2018 року як базового місяця.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко