Справа № 420/10588/20
23 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт» про заміну сторони у виконавчому провадженні, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт» про заміну сторони у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса за реєстровим №580 від 14.04.2014 року а саме: замінити стягувача у виконавчому провадженні - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт». Зазначена заява була подана до Одеського окружного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 15.10.2020 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт» про заміну сторони виконавчого провадження було прийнято до провадження та для її розгляду призначене судове засідання на 22.10.2020 року.
У судове засідання 22.10.2020 року учасники не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
Частиною 2 ст. 379 КАС України встановлено, що суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною 9 статті 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищевикладеного суд вирішив розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт» про заміну стягувача в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані до суду документи, з'ясувавши фактичні обставини та правові підстави, на яких ґрунтується заява товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт», оцінивши докази, які мають юридичне значення, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню виконавчі написи нотаріусів.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно ч.1 ст.379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною 4 статті 379 КАС України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, для застосування вказаної норми КАС України необхідні наступні умови: наявність рішення суду, який розглядав справу як суд першої інстанції; вибуття сторони виконавчого провадження та подання державного виконавця або заяви заінтересованої особи.
Отже, на думку суду, положення ст.379 КАС України застосовуються для заміни сторони у виконавчому провадженні по справам, рішення по яким приймав суд.
Згідно ч.2 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
При цьому, згідно ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 року по справі №324/1018/17 було зазначено, що необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до ст. 3 Закону України №1404-VІІІ.
Якщо виконавче провадження відкрито і примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою на підставі документів, передбачених у пунктах 1, 1-1, 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, тобто на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, а також судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, то заяви та скарги розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні.
Якщо примусове виконання здійснюється на підставі документів, виданих іншими органами, - такі заяви та скарги учасників виконавчого провадження розглядаються у порядку, передбаченому статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду чітко визначила процесуальний порядок вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження в залежності від виконавчого документа, за яким відкрите виконавче провадження.
Частинами 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судом встановлено, що на виконання виконавчого напису нотаріуса №580 від 14.04.2014 року приватним виконавцем Хлєбниковим О.В. було відкрито виконавче провадження №60553559 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 24).
При цьому, товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдебт» було подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву про заміну стягувача у відповідному виконавчому провадженні.
Водночас, враховуючи вищевикладені висновки Великої Палати Верховного Суду, суд зауважує, що товариство мало звернутись до адміністративного суду саме з адміністративним позовом у порядку, передбаченому ст. 287 КАС України.
За таких умов, на думку суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду не у порядок та не у спосіб, визначені процесуальними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція була викладена П'ятим апеляційним адміністративним судом у постановах від 10.06.2020 року по справі №420/6333/19 та від 12.08.2020 року по справі №420/2263/20.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що заявником було невірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, а тому заява товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт» про заміну стягувача у виконавчому провадженні задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-11, 42, 46, 49, 159, 160-161, 205, 241, 243, 248, 287, 293, 295, 372, 379 КАС України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт» про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький