Справа № 420/4766/20
13 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
за участі:
секретаря судового засідання Белінського Г.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Стрілець О.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошових коштів, вирішив задовольнити позовні вимоги.
І. Суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
(1).Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації, як учаснику бойових дій за невикористані дні додаткової відпустки при проведенні розрахунку грошового забезпечення в повному обсязі у зв'язку зі звільненням.
(2). Стягнути з військової частини НОМЕР_1 НГУ (м. Одеса) 65031, м. Одеса, вул. М. Боровського,22, ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , Св-во платника ПДВ 22293222 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 виданий 23.04.2004 Шполянським РС УДМС України в Черкаській області зареєстрований АДРЕСА_1 на рахунок НОМЕР_6 ІВАN НОМЕР_7 АТ КБ «ПриватБанк», Київ, Україна грошові кошти в сумі 26256(двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят шість),72 грн.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач 01.12.1987 р.н. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) №131 від 20.06.2019 р. виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення та звільнений у запас Збройних Сил України наказом командувача Національної гвардії України від 14.06.2019 №91 о/с, відповідно до частини шостої ст.23 та підпункту «г» пункту 2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та направлений на військовий облік до Шполянського РВК, Черкаської області.
При проходженні військової служби, позивач брав участь в антитерористичній операції для виконання обов'язків із захисту незалежності та територіальної цілісності держави України.
Статус учасника бойових дій підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_8 від 22.11.2017 р.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено надання пільги учасникам бойових дій, а саме додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Позивач зазначив, що мав право на отримання додаткової відпустки терміном 14 календарних днів вже з 2017 р. по день звільнення в 2019 р. Однак, п.19 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що з настанням особливого періоду припиняється надання військовослужбовцям додаткових відпусток, крім відпусток військовослужбовцям - жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду,- тривалістю визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягненню нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської комісії).
Також відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» №426 від 14.05.2015, надається відпустка в повному обсязі 14 календарних днів за рік як у рік отримання статусу учасника бойових дій, та у рік звільнення. Додаткові соціальні відпустки не підлягають пропорційному перерахунку відносно відпрацьованому часу.
Отже позивач вважає, що ним не реалізовано право на отримання додаткової відпустки за 2017, 2018 та 2019 роки, за три роки, а саме в цілому 42 дні додаткової відпустки.
Однак, при звільненні позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення в наказі командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) №131 від 20.06.2019 р. не зазначено, що позивач має право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, відповідно до зазначеної вище норми, чим порушенні його законні права та інтереси.
Позивач вважає, що розмір його компенсації за невикористані дні додаткової відпустки становить 26 256,72 грн.
(б) Позиція відповідача
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Оскільки вважає, що під час проходження військової служби в особливий період у позивача було відсутнє право на використання додаткової відпустки як учасника бойових дій.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
16.06.2020р. суд, ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.07.2020 р. суд ухвалою здійснив перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження та призначив підготовче судове засідання на 13.10.2020 р.
13.10.2020 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
IV. Обставини, встановлені судом
Позивач 01.12.1987 р.н. проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) №131 від 20.06.2019 р. виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення та звільнений у запас Збройних Сил України наказом командувача Національної гвардії України від 14.06.2019 №91 о/с, відповідно до частини шостої ст.23 та підпункту «г» пункту 2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та направлений на військовий облік до Шполянського РВК, Черкаської області.
При проходженні військової служби, позивач брав участь в антитерористичній операції для виконання обов'язків із захисту незалежності та територіальної цілісності держави України.
Статус учасника бойових дій підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_8 від 22.11.2017 р.
Однак, при звільненні позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення в наказі командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) №131 від 20.06.2019 р. не зазначено, що позивач має право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, відповідно до зазначеної вище норми, чим порушенні його законні права та інтереси.
Позивач зазначив, що ним не реалізовано право на отримання додаткової відпустки за 2017, 2018 та 2019 роки, за три роки, а саме в цілому 42 дні додаткової відпустки.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
V. Джерела права та висновки суду
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з п. 12 ст. 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Приписами ст. 4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно п. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно п. 18 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, в ст. 1 Закону України «Про оборону України» надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд встановив, що на момент звільнення позивача, відповідач протиправно не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за фактично не використанні календарні дні додаткової відпустки, передбачену п.12. ч.1 ст.12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.16-2 Законом України «Про відпустки» позивачу як учаснику бойових дій за період з 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Отже, позивач маючи статус учасника бойових дій за період з 2017 по 2019 роки включно, проходячи військову службу, фактично не використав свого права на додаткову відпустку, передбачену п.12. ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст..16-2 Закону України «Про відпустки» та в результаті порушення відповідачем вимог визначених абзацом 3 п.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо повного розрахунку у рік звільнення з військовослужбовцями за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, позивач не отримав грошову компенсацію за вказаний період.
Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
Отже, позивачу, якій не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У рішенні Верховного Суду від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 (зразкова справа) зазначено, що ознаками типової справи є:
- позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби; - відповідач, суб'єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені; -підстави спору: а) фактичні відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; - предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в період визначений підпунктами 17-18 ст.101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в період визначений підпунктами 17-18 ст.101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з 2015 року по 2018 рік.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.08.2019 року залишила без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по зразковій справі №620/4218/18.
Крім того, відповідно до довідки про доходи, виданої 03.06.2020 р. №74, грошове забезпечення позивача станом на квітень 2019 р. становить 18754,72 грн.:30 =625,16 грн. на день 625,16 грн. х42 дні невикористаної додаткової відпустки = 26 256,72 грн. (а.с.21) .
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що дійсно розмір компенсації позивача за невикористані дні додаткової відпустки становить 26 256,72 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації, як учаснику бойових дій за невикористані дні додаткової відпустки при проведенні розрахунку грошового забезпечення в повному обсязі у зв'язку із звільненням.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ч.2 статті 77 КАС України: « В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».
Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення.
VI. Судові витрати
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в порядку п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» оскільки являється учасником бойових дій, питання про їх розподіл судом не вирішується.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації, як учаснику бойових дій за невикористані дні додаткової відпустки при проведенні розрахунку грошового забезпечення в повному обсязі у зв'язку зі звільненням.
3.Стягнути з військової частини НОМЕР_1 НГУ (м. Одеса) 65031, м. Одеса, вул. М. Боровського,22, ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , Св-во платника ПДВ 22293222 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_4 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 виданий 23.04.2004 Шполянським РС УДМС України в Черкаській області зареєстрований АДРЕСА_1 на рахунок НОМЕР_6 ІВАN НОМЕР_7 АТ КБ «ПриватБанк», Київ, Україна грошові кошти в сумі 26256(двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят шість),72 грн.
4. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Позивач- ОСОБА_1 , адреса: для листування АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національна гвардія України адреса: 65031, м. Одеса, вул. М. Боровського,22 ЄДРПОУ 23314215.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 жовтня 2020 року.
Суддя О.Я. Бойко
.