Справа № 420/5943/20
23 жовтня 2020 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А.
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м.Одесі заяву про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом та клопотання про залишення позову без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 07.07.2020р. звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України у якому просить визнати протиправними та скасувати наказ відповідача від 04.11.2019 року №1116-ОС про звільнення позивача з військової служби за підпунктом «в» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказ начальника Північного регіонального управління від 29.11.2019 року №411-ОС про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; поновити позивача на військовій службі та призначити на посаду начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України; стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.11.2019 року по день поновлення на військовій службі.
Разом з позовом подана заява про визнання поважними причини строку звернення з позовом до суду.
Як на підставу поважності причини пропуск строку позивач зазначає, що він 27.03.20р. та 17.05.2020 року письмово звертався до відповідача щодо ознайомлення його з Директивою Голови Державної прикордонної служби України №58-дск «Про переведення на новий штат територіальних органів ДПСУ» та про наявність посад, які були передбачені штатним розписом на час попередження та його звільнення та тільки 12.06.2020 року надійшла відповідь в електронному вигляді на його звернення, а в письмовому отримав 22.06.2020р. та з неї дізнався про наявність інших вакантних посад ніж тих які йому запропонували, також станом на час звернення до суду з позовом Директива не виконана а Північне регіональне управління ДПС не скорочено.
Від відповідача надійшли письмові заперечення на заяву позивача про поважність причин пропуску строку в яких посилається про відсутність поважних причин та те, що позивачу було відомо про своє звільнення, тому що ним подавалась 30.11.2019 року до НАЗК декларації перед звільненням, а 27.02.2020 року декларація після звільнення. Та позивач був ознайомлений з Директивою ще до звільнення, а тому просить залишити позовну заяву без розгляду.
Позивач та представник відповідача у підготовче засідання не з'явились, сповіщені про дату, час та місце підготовчого засідання належним чином та завчасно, та від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без його участі, а тому суд вважає за можливим відповідно до ст.205 КАС України розглянути заяву та клопотання в письмовому провадженні.
Відповідно до ст.122КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Позовна заява подана до суду 07.07.2020 року.
Позивач оскаржує накази від 04.11.2019 року №1116-ОС та від 29.11.2019 року №411-ОС якими його звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи позивач не зазначає, що він не був ознайомлений до звільнення з вищевказаними наказами, а тільки про те, що з Директивою його ознайомили в червні 2020 року та що скорочення Управління до цього часу не відбулось, та йому не запропонували усі вакантні посади.
Разом з позовом позивач надав відомость щодо доведення генерал-майору ОСОБА_1 директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України №58 ДСК від 23.09.2019 року про скорочення посади на якій стоять підпис позивача та дата ознайомлення 24.09.2019 року (а.с.28).
Таким чином позивач ще в вересні 2019 року був ознайомлений з змістом Директиви №58 -ДСК від 23.09.2019 року, а тому саме з цієї дати почав спливати час коли він дізнався про майбутне звільнення та відмовився від запропонованих йому вакантних посад.
Також позивач ще 24.09.2019р. отримав письмове попередженні відповідача про своє можливе звільнення у зв'язку із проведенням організаційно -штатних заходів у зв'язку із скороченням посади відповідно до Директиви Адміністрації ДПС України №58-ДСК від 23.09.2019 року, про що свідчить його підпис (а.с.70) та відповідно подавав 29 листопаду 2019р. декларацію до НАЗК перед звільненням та в наступному подав другу декларацію після звільнення.
Крім того суд враховує, що хоча позивач був ознайомлений з директивою в вересні 2019 року, а звільнений з військової служби в листопаді 2019 року з заявою про витребуванні копії Директиви №58 -ДСК, та переліком посад нового штату Адміністрації ДПС України та регіональних управлінь, які відповідають його військово-облікової спеціальності він звернувся тільки 27.03.2020 року (а.с.73), тобто після спливу більш ніж 3-х місяців з дня звільнення. При цьому суд враховує, що карантинні обмеження були введені тільки 11.03.2020 року.
Поважними в розумінні статті 100 КАС України можуть визнаватися ті причини, які не залежали від волі позивача та створювали об'єктивні перешкоди в реалізації ним свого права на звернення до суду.
Доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення протягом встановленого КАС України строку до суду, чи з заявою до відповідача матеріали справи не містять.
Початок перебігу строку не може бути пов'язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Невжиття ним активних дій протягом більше трьох місяців з часу винесення спірних наказів про звільнення свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав.
Аналогічного висновку дійшла Велика палата Верховного суду по справі №9901/601/19 від 01.04.2020р..
Проте позивач як під час звернення до суду, так і під час підготовчого провадження не навів будь-яких обставин і не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Зі змісту п. 52 рішення "Устименко проти України" випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення п.1 ст. 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).
Отже, обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у справах № 804/2647/17 від 19.09.2018р., №826/3318/17 від 12 вересня 2019 року, №817/1285/17 від 23.05.2018р.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позивач пропустив строк на подачу позовної заяви до суду без поважних причин, а тому її слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.121,123,243,248 КАС України, суд
Відмовити позивачу у задоволенні заяви про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст..256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.295-297 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.