Справа № 815/7098/16
23 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України про визнання бездіяльності та рішення відповідача протиправними,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України, командувача Військово-морськими Силами Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення командувача Військово-морськими Силами Збройних Сил України, оформленого наказом командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 (п.1); зобов'язання командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України здійснити повний розрахунок по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку; стягнення з командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України моральної шкоди у розмірі 500000 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення командувача Військово-морськими Силами Збройних Сил України, оформлене наказом командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 (пункт 1 наказу). Зобов'язано командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України поновити капітана першого рангу ОСОБА_1 з 14.11.2016 у списках особового складу командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення. Зобов'язано командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України здійснити повний розрахунок капітана першого рангу ОСОБА_1 по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку. Стягнуто з командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої протиправним рішенням моральної шкоди 50000 грн. У решті позову відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 року апеляційну скаргу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року - без змін.
25.10.2017 року за заявою ОСОБА_1 йому видано виконавчий лист для виконання постанови суду в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, зазначені у судовому рішенні.
Постановою державного виконавця від 27.06.2018 року закінчено виконавче провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України “Про виконавче провадження”. У постанові зазначено про невиконання боржником вимог виконавчого документу, накладення на боржника штрафу постановами від 18.06.2018 року та від 17.05.2018 року, та направлення до Приморського відділу поліції м.Одеси подання відносно притягнення боржника до кримінальної відповідальності.
Постановою Верховного Суду від 12.11.2019 року касаційну скаргу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України залишено без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року залишено без змін.
29.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання протиправними рішень в порядку ст.383 КАС України.
Ухвалою від 17.03.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 .
Визнано протиправним рішення командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, прийняте на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року у справі № 815/7098/16, про поновлення ОСОБА_1 з 14.11.2016 року у списках особового складу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення, оформлене абзацом 1 п.2 наказу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 року, і таким, що порушує права позивача.
Визнано протиправним рішення командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та зняття зі всіх видів забезпечення з 14.11.2016 року, оформлене абзацом 2 п.2 наказу командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України №262 (по стройовій частині) від 26.12.2018 року, і таким, що порушує права позивача.
12.10.2020 року ОСОБА_1 знов звернувся до суду з заявою в порядку ст.383 КАС України (вх. №42244/20), у якій просить:
- визнати протиправним рішення Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, оформлене абз. 1 п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині), прийняте відповідачем на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року по справі №815/7098/16, про поновлення ОСОБА_1 з 14.11.2016 року в списках особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України на посаді начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України і на всіх видах забезпечення, і таким, що порушує права ОСОБА_1 , підтверджені рішенням суду;
- визнати протиправною бездіяльність Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України з виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року по справі №815/7098/16 про повний розрахунок по грошовому та матеріальному забезпеченню, як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку за наявності по відношенню до ОСОБА_1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині) (п. 4) і такою, що порушує права ОСОБА_1 , підтверджені рішенням суду.
Частиною 5 ст.383 КАС України, зокрема, передбачено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Суд вважає можливим на власний розсуд розглянути дану заяву ОСОБА_1 у письмовому провадженні, що передбачено ч.5 ст.383 КАС України.
По суті заяви в порядку ст.383 КАС України ОСОБА_1 зазначив, що при прийнятті даного рішення відповідачем були проігноровані і порушені вимоги нормативно-правових актів, якими визначено порядок проходження кадровим офіцером військової служби та його персональний облік в ЗС України.
Позивач вказав, що посада, зазначена відповідачем в рішенні, оформленому абзацом 1 п.4 наказу №184 про поновлення його з 14.11.2016 в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 , станом на 24.09.2020 (дата видання наказу № 184) насправді не була штатною посадою Командування ВМС ЗС України, оскільки з початку 2020 року така посада вже не існувала в ЗС України, а тому він мав бути поновлений на рівнозначній штатній посаді.
Позивач зазначив, що станом на 24.09.2020 року та в подальшому, до теперішнього часу на підставі наказу №184 він, як військовослужбовець ЗС України, практично не був зарахований (відновлений) з 14.11.2016 на грошовому і речовому забезпеченні, як це визначено постановою суду від 20.04.2017р, оскільки не зазначено, при якій військовій частині він поставлений на грошове та речове забезпечення.
Позивач вказав, що станом на 24.09.2020 року йому не було нараховане та виплачене в повному обсязі грошове забезпечення за період військової служби, а саме: грошове забезпечення за 24.09.2020 року (день виключення зі списків особового складу); грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14.11.2016р. по 29.06.2020р.; грошова допомога при звільненні у відставку в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за чотири повних календарних роки (з 01.08.2016р. по 01.08.2020р.); грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки (45 днів) за поточний 2020 рік, а також за 2017-2019 роки; грошова допомога для оздоровлення за 2020 рік в розмірі місячного грошового забезпечення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік; компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення, тобто, не було виплачено в повному обсязі грошове забезпечення за період з 30.10.2002 року по 25.07.2014 року.
Також позивач зазначив, що на момент видання наказу №184 від 24.09.2020 року він не давав згоди Командуванню Військово-Морських Сил Збройних Сил України на виключення його зі списку особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України без проведення повного розрахунку по грошовому і матеріальному забезпеченню.
16.10.2020 року через канцелярію суду від командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України надійшли пояснення щодо заяви ОСОБА_1 , відповідно до яких представник командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України просить залишити заяву ОСОБА_1 без задоволення, зазначивши наступне.
Щодо порушень, на думку позивача, вимог пунктів 2.8, 2.9, 2.11 наказу Міністерства оборони України №333 від 26.05.2014, на думку відповідача, зазначені пункти не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу не відбувалось, оскільки пункт 1 наказу Командування ВМС ЗСУ №230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року (п.1) було скасовано рішенням суду, у зв'язку з чим позивач у період з 14.11.2016 року продовжував перебувати в списках Командування та не міг бути туди повторно зарахований.
Стосовно поновлення позивача на неіснуючій посаді, відповідач вказав, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби на виконання наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016, який до цього часу діє та не скасований. При цьому, відповідно до зазначеного наказу позивача звільнено з військової служби з посади «начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України».
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі незаконного звільнення з військової служби або переміщення по службі військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді.
Відповідно до номенклатури посад Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України не має повноважень щодо призначення (звільнення) на посади військовослужбовців зі штатно-посадовою категорією «капітан 1 рангу» тому питання про поновлення на іншій посаді неможливо.
Крім того, Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України подавалась заява про роз'яснення судового рішення, в якій просили роз'яснити, зокрема, і це питання. Судом відмовлено в роз'ясненні.
Щодо нерозрахунку з позивачем та не видачі йому грошового атестата відповідач зазначив, що вказана позивачем інформація не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається з наказу від 24.09.2020 №184, позивачу виплачено середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.11.2016 року по 29.06.2020 року в сумі 604371,60 грн., грошове забезпечення за період з 30.06.2020 року по 24.09.2020 року, та грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 38354,14 грн.
Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України не може видати грошовий атестат ОСОБА_1 , оскільки перебуває на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .
При цьому ОСОБА_1 до цього часу за атестатом не прибував.
Стосовно розміру отриманих коштів відповідач вказав, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.
При цьому, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, цей Порядок застосовується у випадках, зокрема, оплати вимушеного прогулу.
Враховуючи зазначене, позивачу виплачено середньомісячне грошове забезпечення за період з 15.11.2016 по 29.06.2020.
При цьому, з метою отримання належної пенсії та з урахуванням відшкодування моральних потрясінь, понесених ОСОБА_1 , командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України прийнято рішення виплатити ОСОБА_1 повне грошове забезпечення за період з 30.06.2020р. по 24.09.2020р..
Щодо утримання з грошового забезпечення позивача компенсації суми доходу з фізичних осіб. Відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15 січня 2004 р. № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
За таких обставин позивачу компенсовано суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення.
Щодо виплати грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% грошового забезпечення за календарний рік. Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, до одноразових видів грошового забезпечення відносяться: грошові допомоги після укладення першого контракту; для оздоровлення; для вирішення соціально-побутових питань; у разі звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 9 розділу ХХХІІ зазначеного порядку, одноразові додаткові види грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не виплачуються.
Стосовно компенсації за невикористані відпустки, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби наказом Міністра оборони України № 428 від 13.05.2016 (по особовому складу), тобто в 2016 році.
Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються.
Оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 підписано в 2016 році він не має права на відпустки з 2017 по 2020 роки, а отже компенсація не виплачується.
Щодо ненадання згоди на виключення зі списків особового складу. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Аналіз вказаної норми показує, що згода на виключення зі сприсків особового складу військової частини потрібна виключно в разі неповного розрахунку з військовослужбовцем.
Разом з цим, як зазначив відповідач, з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2020 №184 вбачається, що зі ОСОБА_1 проведено повний розрахунок по грошовому та речовому забезпеченню, а на продовольче забезпечення він не має права в цілому.
Щодо відсутності записів в особовій справі ОСОБА_1 . У перший та другий примірник особових справ внесено всі записи відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2020 № 184, та справи направлені до Приморського СТЦК та СП.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно ч.4 ст.383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Згідно ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України за вх. №42244/20 про визнання протиправними бездіяльності та рішення, суд зазначає наступне.
Як вбачається з наданої позивачем до суду копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.09.2020 року № 184, пунктом 4 вказаного наказу визначено наступне.
На виконання Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 по справі № 815/7098/16 капітана 1 рангу ОСОБА_1 з 14 листопада 2016 року поновити у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаді начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки упраатіння кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення.
Капітана 1 рангу ОСОБА_1 , начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 13 травня 2016 року № 428 з військової служби у відставку за пунктом “б” частини 7 статті 26 (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу. З 24 вересня 2020 року виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , зняти зі всіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до Приморського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси.
Вважати виплаченою грошову допомогу при звільненні з військової служби у відставку в розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу в Збройних Силах за 45 календарних років у розмірі 195 378 (сто дев'яносто п'ять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 75 копійок відповідно до наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260.
Вважати виплаченим грошове забезпечення, з урахуванням раніш виплачених сум, за період з 30 січня 2002 року по 25 липня 2014 року за пунктом 12 Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 по справі № 2-а-6803/09/1570 з урахуванням основних, додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення, індексації за цей період на загальну суму 656 823 (шістсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять три) гривні 35 копійок.
Житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений. Перебуває на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог п. 77 “Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, припинити доступ до державної таємниці у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас.
Про припинення доступу зробити усі необхідні записи в облікових картках та повідомити начальника управління Служби безпеки України в Одеській області.
Вважати здійсненими усі належні перерахування до органів Пенсійного фонду України за період з 30 січня 2002 року по 25 липня 2014 року.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року Хе 100, Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, пункту 9 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами) здійснити повний розрахунок капітана 1 рангу ОСОБА_1 по грошовому та матеріальному забезпеченню, як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку, з урахуванням повного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/5639/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України, військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 та рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/5826/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України, військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_3 та військової частини НОМЕР_2 , як зазначено нижче:
виплатити ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14.11.2016 по 29.06.2020 в розмірі 604 371 (шістсот чотири тисячі триста сімдесят одну) гривню 60 копійок;
виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.06.2020 по 24.09.2020;
зарахувати військовослужбовцю до вислуги років та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання, період з 14.11.2016 по 24.09.2020;
виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період з 14.11.2016 по 24.09.2020 в розмірі 38 354 (тридцять вісім тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні 14 копійок.
Як підставу видання даного наказу зазначено: витяг із наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 13.05.2016 №428, Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 по справі № 2-а-6803/09/1570, рішення тимчасово виконуючого обов'язки Міністра оборони України 10.10.2016 № 10430/з/1, Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 по справі №815/7098/16, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 по справі №815/7098/16, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі № 44 від 28.08.2020, довідка-розрахунок середнього заробітку.
Виходячи з наведеного вище змісту п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.09.2020 року № 184, суд дійшов висновку, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 року по даній справі відповідачем виконана, оскільки позивача даним наказом було поновлено з 14.11.2016 у списках особового складу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення на тій посаді, на якій позивач перебував на момент його виключення зі списків особового складу командування ВМС ЗС України № пунктом 1 наказу № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року, який було скасовано судом.
Також змістом пункту 4 наказу від 24.09.2020 року № 184 зазначено про повний розрахунок ОСОБА_1 по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку. Такий розрахунок здійснено як за період з 30.10.2002 року по 25.07.2014 року, так і за весь період з 14.11.2016 року по 24.09.2020 року. Також позивачу виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Вказані обставини підтверджуються наданими відповідачем копіями платіжних доручень військової частини НОМЕР_2 на суму 37778,83 грн. (грошова компенсація за речове майно) та на суму 663950,54 грн. (грошове забезпечення).
При цьому суд не бере до уваги доводи позивача щодо безпідставного поновлення його в списках особового складу Командування ВМС ЗСУ на неіснуючу посаду, оскільки у разі поновлення незаконно звільненого військовослужбовця він підлягає поновленню на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Доводи заявника щодо видання наказу командиром військової частини НОМЕР_1 (замість командувача ВМС ЗСУ) та поновлення позивача у списках особового складу саме цієї військової частини (а не в списках Командування ВМС ЗСУ) суд до уваги не бере та зазначає, що в межах цієї ж справи за заявою ГУ ДКСУ в Одеській області суд здійснював зміну (встановлення) способу і порядку виконання судового рішення в частині вимоги позивача про стягнення з Командування ВМС ЗСУ моральної шкоди 50000 грн. Як зазначено в ухвалі суду від 16.12.2019 року з цього питання, на виконання вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 23.05.2014 року №Д-322/1/18дск Командуванню Військово-Морських Сил Збройних сил України надано умовне найменування «Військова частина НОМЕР_1 ». Тобто, судом було встановлено, що Командування Військово-Морських Сил Збройних сил України і Військова частина НОМЕР_1 - це одна й та сама юридична особа, що має дійсне та умовне найменування.
Доводи ОСОБА_1 щодо неповного його розрахунку по грошовому забезпеченню через несплату йому компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення, суд також не бере до уваги, оскільки дана виплата, як зазначає сам позивач, носить компенсаційний характер. Дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення.
Решта доводів заявника спростовуються поясненнями відповідача, які наведені вище та беруться судом до уваги як обгрунтовані.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність обставин протиправності відповідного рішення (абз.1 п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2020 року №184 (по стройовій частині)) та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача по справі, та відсутність порушення ним (відповідачем) прав, свобод, інтересів особи-позивача, а тому заяву ОСОБА_1 від 12.10.2020 року за вх. №42244/20 в порядку ст.383 КАС України - слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 293, 383 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України за вх. №42244/20 про визнання протиправними рішення та бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Андрухів